Народний депутат Олександр Фельдман (БЮТ) став ініціатором створення регіонального парламентського об’єднання «За Харків!», членами якого є парламентарії-харків’яни. Мета об’єднання — захист інтересів харківського виборця і відстоювання інтересів Харкова на центральному рівні. Про проблеми представництва регіональних інтересів, підсумки роботи об’єднання, про проекти й плани на перспективу — наше інтерв’ю з Олександром Фельдманом.

— Як виникла ідея створення депутатського об’єднання «За Харків!»?

— Виборці й журналісти мене часто запитували — чому в парламенті немає харківського лобі, яке могло б захищати інтереси міста й регіону? Чому депутатів-харків’ян у парламенті багато, а користі для міста мало? Я пообіцяв, що створю харківське об’єднання в парламенті й виконав обіцянку в перші ж дні роботи Верховної Ради.

На сьогодні нами напрацьовано понад сто офіційних звернень, листів і нормативних актів, які стосуються розв’язання важливих проблем Харкова і області. ДО «За Харків!» ініціювало внесення Харкова в державну програму розвитку метрополітенів; подало проект постанови Верховної Ради «Про святкування 355-річчя Харкова й підтримку соціально-економічного розвитку; законопроект «Про місто Харків»; ініціювало надання обласному центру статусу основного міста Євро-2012 тощо.

— Як ви оцінюєте результати роботи об’єднання?

— Є дві важливі складові. Перша — це результати конкретної діяльності об’єднання. Друга — сам той факт, що Харків заявляє про свої амбіції, що політики не забувають про своїх виборців і відстоюють інтереси свого міста.

На жаль, парламент багато часу втрачає на політику, а не на законотворчість, тому чимало наших ідей перебувають у підвішеному стані. Ми обов’язково відзвітуємося про свою роботу наприкінці каденції. Упевнений, нам буде що сказати людям. Але те, що чиновники починають прислухатися до голосу депутатів-харків’ян і починають усвідомлювати, що за Харковом у парламенті стоїть своя сила — це факт.

— Чи потрібні такі об’єднання в парламенті, і в яких умовах вони можуть ефективно працювати?

— В умовах, коли немає мажоритарної системи виборів і коли 80 відсотків депутатів Верховної Ради становлять депутати-кияни, такі регіональні ініціативи дуже потрібні, щоб влада не забувала про те, що за межами Києва теж живуть люди зі своїми проблемами.

Для того, щоб регіональні об’єднання в парламенті працювали ефективно, має бути чіткий взаємозв’язок з місцевою владою. Але в нас через постійні політичні конфлікти то міськрада конфліктує з облдержадміністрацією, то облдержадміністрація з облрадою і т. д. Приємно, що в Харкові конфлікти пішли на другий план. Керівник області, новий глава облради і голова міста справді показали себе в умовах кризи як відповідальні державні діячі.

— Що планує об’єднання «За Харків!» на 2009 рік?

— На основі пропозицій керівників найбільших підприємств міста й області нині розробляється єдиний законопроект (який буде внесено на початку лютого), спрямований на подолання кризових явищ в економіці Харківщини. Опрацьовується єдиний пакет пропозицій від Харкова, який ми просуватимемо під час внесення змін у бюджет-2009.

— Які шанси у законопроекту «Про місто Харків» бути ухваленим?

— Зміст цього законопроекту — звернути увагу політиків на те, що наявна в Україні система відносин між центром і великими містами не відповідає сучасним стандартам. Не можна управляти економікою країни з великими мегаполісами й сформованою спеціалізацією виробництва так, начебто ми живемо в острівній державі. Це перше.

Друге — законопроектом передбачено надання Харкову певних економічних преференцій як найбільшому науково-виробничому центру, центру юридичної науки, столиці єврорегіону на кордоні з Росією.

Третє — ми хочемо підштовхнути наші політичні еліти до тієї думки, що в Україні не має бути несправедливих відносин «центр і периферія». Немає нічого поганого в тому, що Конституційний Суд буде у Харкові, Міністерство вугільної промисловості — у Донецьку, Міністерство транспорту — в Одесі, а Державна туристична адміністрація — у Львові й т. д. У багатьох європейських країнах столиця держави й адміністративна столиця — це різні міста. Це позитивно позначається й на зростанні кількості робочих місць, і на стані інфраструктури, і на якості роботи влади.

— Як ви ставитеся до ідеї створення другої палати парламенту, яка представляла б інтереси регіонів?

— Такий представницький орган міг би стати двигуном багатьох реформ, які пробуксовують з 1991 року. Реформи регіональної політики, адміністративно-територіальної системи, органів місцевого самоврядування, міжбюджетних відносин тощо. Крім того, «друга» палата дала б змогу звільнити «першу» від вирішення питань, не пов’язаних з розробкою й прийняттям законодавства. А то сьогодні в парламенті слідчих комісій створюється більше, ніж ухвалюється законів.

— За яким принципом міг би формуватися такий орган і яким має бути його місце в системі інших органів влади?

— Найоптимальніший варіант — виборність на основі мажоритарної системи. Вважаю, що й очільника регіону потрібно вибирати, щоб він ніс відповідальність не перед центром, а перед територіальними громадами.

Друга палата могла б повністю взяти на себе кадрові питання (крім призначення прем’єра), створення нормативної бази регіональної політики й місцевого самоврядування, контроль за діяльністю місцевої влади, дозвіл конфліктних ситуацій між центральними органами влади, корпораціями й місцевими органами влади. Найголовніше, що в системі державної влади з’явився б інститут, де працюють люди з іншою ментальністю й абсолютно іншими принципами в роботі. Якщо можна так сказати — більше харків’яни, львів’яни й кримчани, ніж депутати.