Щойно у Києві з’явився диск із популярною піснею «Козачка» у виконанні її автора — поетеси Надії Галковської. Мало хто знає, що популярні «народні» слова «Я — козачка твоя, я — дружина твоя, пане полковнику мій синьоокий», співані майже щодня по радіо, написала вчителька з чернігівської Рудки. Надія Миколаївна у школі викладає літературу, музику. Там працює вчителькою і її дочка. Н. Галковська, до того ж, активний депутат Чернігівської районної ради.

Якось давно ми з нею не бачились. А коли зустрілись, я дізнався про нові подробиці, пов’язані з життям пісні, яку любила співати відома співачка Раїса Кириченко. Як виявилося, «полковник... синьоокий» уже працює в секретаріаті Президента! Нічого собі!

Надія Миколаївна розповіла про те, як зароджувалася відома пісня:

— Було це у липні 1991 року на Коропщині. Ми разом з композитором Миколою Збарацьким брали участь у просвітницькому поході «Козацькими шляхами». Йшли селами, розказували людям про героїчну історію України.

— І тоді ви закохалися?

— Ні, я вже була закохана...

— Цей чоловік надихнув вас на народження поезії про синьоокого полковника?

Козачка

Струменіє зоря, і за обрій упав

Місяць яблуком червонобоким.

Я — козачка твоя, я дружина твоя,

Пане полковнику мій синьоокий.

В полі ватри горять, вартовії не сплять, Ген, розвіявся спокій на попіл.

Я — козачка твоя, я дружина твоя,

Пане полковнику мій синьоокий.

Руку дам на коня, хай стріла обмина,

Полетімо удвох в степ широкий.

Я козачка твоя, я — дружина твоя,

Пане полковнику мій синьоокий.

Ти на мене чекай і надій не втрачай

На шляхах світової толоки.

Я — козачка твоя, я — дружина твоя,

Пане полковнику мій синьоокий.

— Це було трішки не так. Мій коханий тоді перебував у Чернігові. У поход же з нами пішов молодий чернігівський полковник Володимир Бичек. Він теж був закоханий у дівчину-студентку Світлану. У першому, щойно народженому, варіанті пісні «Козачка» полковник був карооким. Але у поході був синьоокий Володимир Бичек, і у мене не виникло сумнів: та це ж саме той енергійний, люблячий полковник, про якого я пишу. У цьому пісенному образі я відштовхувалася і від реального Володі Бичека, і від історичного Івана Богуна, полковника армії Богдана Хмельницького. Загалом це узагальнюючий образ героїчного українського лицаря.

— Багато книжок видали після збірки віршів «Козачка»?

— На жаль, поки що жодної після 1994 року. Я писала пісні, вірші, багато де друкувалась, але тільки ось тепер підготувала рукопис «Козацькими шляхами». Це, до речі, історико-фантастичні оповідання. Герої мандрують у часи нашої героїчної слави.

— Зустрічалися після 1991 року з Бичеком?

— Так, він працює в секретаріаті Президента України. У грудні ми побачилися, згадали той похід, і за його ініціативою я з музичним колективом «Джерело» записала у власному виконанні свою пісню.

— Ще одне запитання. Маєте свого лицаря-полковника?

— На щастя, так! У мене є коханий, і я дуже рада цьому!

Сергій ПАВЛЕНКО.

Чернігівська область.