Стус посварив донецьких патріотів

В університеті не зрозуміли ініціативу назвати вуз ім’ям колишнього випускника. Автори ідеї переконані: протестують лише люди «некультурні і невиховані»

— Однозначно: ім’я Василя Стуса на Донбасі дуже добре відоме. Ініціативна група зібрала вже 500 підписів колишніх і теперішніх студентів університету. Під нашим зверненням в Інтернеті підписалися знані в Україні люди. До того ж більшість осіб, які висловилися «за», — зі Сходу. Жодного спротиву немає. Безумовно, є прошарок невігласів. Фактично ми можемо говорити, що це люди некультурні і невиховані. І їх абсолютна меншість. Єдине — ці люди можуть посідати певні крісла, але вони не можуть завадити процесу.

Автори ідеї працювали із завзяттям студента напередодні сесії: за лічені дні зібрали сотні підписів. Обласна та міська влада не схвалили ініціативи перейменування. А ректора Донецького національного університету Володимира Шевченка звернення захопило зненацька. Портрет Стуса є у його приймальні. Але ректор проти того, щоб ім’я знаменитого випускника було додано до назви університету, і вбачає в громадській ініціативі політичні мотиви.

— Василя Стуса шанують у нашому вузі, ми кожні два роки проводимо наукові конференції його пам’яті. На філологічному факультеті споруджено барельєф, у музеї відведено куточок під експонати, пов’язані із навчанням Героя України в нашому закладі. Навесні закладатимемо навпроти головного корпусу студентський сквер, там буде поставлено бюст Василю Стусу. Є рішення міськвиконкому, є проект. Але присвоювати ім’я навчальному закладу — це явище рідкісне у світовій науці. Чи багато університетів в Європі та Америці носять чиїсь імена? Гарвард чи Оксфорд відомі не за іменами.

Ректор заперечив, що ініціатива збирання підписів була масовою: «Мої двері для студентів завжди відкриті. І ні разу ніхто зі студентів переді мною таке питання не ставив».

Дмитро Стус, син поета, в розмові з «Голосом України» сказав: «У принципі, те, що роблять студенти, мені приємно. Але це їхнє бачення, їхнє рішення. Якщо це їм потрібно, то чому я маю бути проти? Якщо їм удасться досягти того, що треба, то вони матимуть досвід досягнення результату».

Не підтримала ідеї перейменування університету й обласна організація товариства «Просвіта», хоча «просвітяни» давно наполягають, щоб дати ім’я Стуса одній із центральних вулиць Донецька — вулиці Постишева. Адже Постишев був у переліку радянських діячів, причетних до Голодомору.

— Перейменуваннями ми почали займатися з 1991 року, — розповіла заступник голови обласної «Просвіти» Марія Олійник. — Вимагаємо перейменувати всі райони Донецька: Петровський, Ленінський, Кіровський, Куйбишевський тощо. Мешканці Ворошиловського району 1991 року на референдумі висловилися за зміну назви на Центрально-Міський. Щороку ми просимо владу виконати волевиявлення народу, однак вона не реагує. Єдине, чого домоглися, і це лише заслуга директора Донецького академічного українського муздрамтеатру Марка Бровуна, — зняти з театру ім’я Артема. Решта назв залишаються. Є медуніверситет імені Горького. Який стосунок має Горький до медицини? Може, болячка якась? Є обласна наукова бібліотека імені Крупської, яку ми хотіли назвати іменем уродженця Донеччини Сосюри. Є дитяча бібліотека імені Кірова.

На думку Марії Олійник, мешканці Донецька «не зрозуміють», якщо університет отримає ім’я Стуса: «Це все одно, що назвати університет у Донецьку ім’ям Бандери. Бо тільки покоління школярів і студентів знайоме з творчістю поета. Старше покоління виростало і навчалося тоді, коли Василь Стус був заборонений. А тому ініціаторам перейменування треба починати з видання й розповсюдження книжок. Це ж сором, що повне зібрання творів Стуса на Донеччині є лише у трьох примірниках: в обласній бібліотеці, в університеті та гімназії імені Стуса».