Київське видавництво «Рада» завершило видання тритомної «Валківської енциклопедії» — першої регіональної енциклопедії в Україні. Це видання створювалося майже півстоліття. А найбільше вражає, що авторство енциклопедії належить одній особі — Іванові Лисенку.

Мала батьківщина — це батьківське гніздо, звідки діти, окрилившись, вилітають у широкий світ. І хоч би куди нас кинула доля, казка дитинства — назавше в нашому серці, ніби провідна зірка. Всі свої мрії, життєвий досвід і найкращі здобутки ми присвячуємо рідному клаптику землі, повертаємось, бодай у спогадах, до найглибших витоків роду.

Іван Лисенко — літературознавець, культуролог і енциклопедист у найширшому охопленні слова — виходець з Черемушної, що на Валківщині Харківської області.

Ще 1958 року він зі своїм земляком, згодом правозахисником Василем Халимоном склав перший словник «Валківської енциклопедії». Із запалом узялися до діла, одначе з того нічого не вийшло. Але наполеглива праця над собою відчинила перед юнаком двері Харківського університету, а філологічна наука дала змогу розширити обрії зацікавлень. Студент розумів, що самому видати енциклопедію йому не дадуть, і проводив, по суті, підпільну роботу.

Після університету Іван Лисенко був викладачем, видавцем і журналістом, працював у головній редакції Української енциклопедії. І обдумував власну «Валківську енциклопедію».

Досі такі дослідження проводилися цілими колективами фахівців, а одній особі зрушити з місця таку брилу не під силу. Почав агітувати земляків, та ніхто не пристав на запрошення. Вирішив братися до справи сам. Робота посувалася поволі. Здійснив (під час відпусток) п’ять експедицій на Валківщину і крок за кроком наближався до завершення роботи.

Праведним намірам судилося збутися. Хоча проблеми залишалися, насамперед фінансові. Нова влада повернулася спиною до подвижника. Відгукнулися меценат із США Мар’ян Коць та земляк з Росії Микола Ольховський. На їхні кошти 2000 року перша в Україні регіональна енциклопедія, виконана за всіма правилами енциклопедичної літератури, вийшла з друку. Цю визначну подію відзначено двадцятьма фаховими рецензіями.

Книжка сподобалася землякам, вони запропонували своє сприяння, прохали продовжити роботу. Так з’явилися 2-й (2006), а потім 3-й (2008) томи «Валківської енциклопедії». Вона стала візитною карткою Валківського краю.

На її сторінках — відомості з історії, культури, освіти, науки й народного господарства цілого краю. Описано всі населені пункти району (навіть знесені з лиця землі), церкви, підприємства, навчальні заклади, пам’ятники, фортеці тощо. Майже в 4000 статей простежено розвиток громадсько-політичного та суспільного життя Валківського району, висвітлені література, географія, образотворче мистецтво, місцева архітектура. Чимало термінів відведено всіляким збірникам і документальним виданням, приватним бібліотекам і рукописам уродженців Валківщини.

Але найбільше тут видатних імен. Ця земля завжди славилася талантами. Звідси вийшли письменники Маруся Вольвачівна, Петро Панч, Гордій Коцюба, Василь Минко, Олександр Корж. Тут народилися живописці, скульптори й архітектори, театральні діячі, співаки й диригенти, доктори наук, археологи, інженери, педагоги, дипломати. Дванадцять валківчан відзначено Золотою зіркою Героя.

В енциклопедії не обійдено й поміщицькі династії, підприємців, голів колгоспу, які лишили добрий слід в історії району. Є статті про голодомор 1932—1933 років, про «червоний терор» 1930—1950 років, про селянські антирадянські виступи 1918—1921 років.

Майже половина гасел 3-го тому засвідчує статистику розстрілів та концтаборів 1930—1950 років. Тоді вислано з району або розстріляно близько 1000 краян.

Про дивовижні постаті повідала «Валківська енциклопедія». З-поміж них — кобзарі Юхим Куліш, Іван Нетеса, Іларіон Гончаренко, Макар Христенко, Самсон Веселий, гончар Федір Гнідий, лікар Данило Іванов та його численна родина.

Видання проілюстроване 750 фотографіями, трьома картами, кількома планами і схемами. До багатьох статей подано бібліографію. Кожна подія, кожне місцеве явище в енциклопедії віддзеркалює неповторні риси часу, красу краєвидів та образи людей, якими пишається Валківщина.

Іван Лисенко, можна сказати, врятував для земляків історію свого рідного куточка, адже радянська комуністична система намагалася притлумити, витравити народну пам’ять. А завдяки енциклопедії вона, мов птах фенікс, відроджується з попелу.

«Валківська енциклопедія» прислужиться не лише науковцям, а й вчителям, краєзнавцям, широкому загалу. Автор подає клич сучасникам: відкрийте свою малу вітчизну. Тут закладена міцна підвалина для вивчення не лише Валківщини, а й усієї України. І якщо одна людина спромоглася на цей подвиг, то невже його не здатні повторити інші українські патріоти?

На знімках: третій том «Валківської енциклопедії», Іван Лисенко.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.