Зберегти флагман вітчизняного локомотивобудування, захистити соціальні права трудового колективу

Рішення про повернення пакета акцій розміром 76 відсотків статутного фонду ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» у державну власність спричинило гостру, неоднозначну реакцію.

Тривогу колективу тепловозобудівників можна зрозуміти. Адже після півтора десятиліть фактичного розвалу, болісного виживання внаслідок недолугого управління Фондом державного майна, зміна власника у 2007 році, відновлення зв’язків з російськими суміжними підприємствами, замовлення Росії на продукцію справді дали змогу зупинити процес руйнації цього стратегічно важливого підприємства. За інформацією керівництва холдинга, було збережено і забезпечено нарощування виробництва дизельних локомотивів, трамваїв, шахтних електровозів та іншої продукції, збільшено надходження до державного та місцевих бюджетів, погашено заборгованість із заробітної плати. Тепловозобудівники одержують зарплату (хоча для справедливості слід сказати, що вона більш як удвічі нижча, ніж на російських підприємствах, чиї замовлення виконує «Луганськтепловоз»).

Але суть проблеми полягає в тому, що під час проведення конкурсу з продажу пакета акцій «Луганськтепловоза» були допущені грубі порушення чинного законодавства (про які, на жаль, не говорять нинішні «вболівальники», що проливають фальшиві сльози за долю підприємства).

Конкурсу, як такого, фактично не було: інформація про його проведення у встановленому порядку не публікувалася, а до участі в ньому Фонд держмайна допустив лише дві дочірні компанії, що належать одному власнику, тому конкуренції між ними просто не могло бути. Це не могло не позначитись і на кінцевій ціні, за якою було продано підприємство. Пакет соціальних зобов’язань, взятих на себе інвестором, був дуже обмеженим порівняно з деякими іншими приватизованими в Україні підприємствами.

Звичайно, те, що завод за нового власника запрацював, що на ньому отримали роботу значна кількість жителів міста, що в них з’явився заробіток, це добре. Але для такого підприємства, як «Луганськтепловоз», цього недостатньо. Будемо відвертими: за правильно організованого конкурсу, якби принципову позицію зайняли Фонд державного майна, заводська профспілкова організація, керівники місцевих органів влади, зазначені питання для колективу могли б бути вирішені набагато краще.

До речі, Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації, розглядаючи в 2006 році умови продажу пакета акцій «Луганськтепловоза», попереджала Фонд державного майна України про можливі негативні наслідки для держави, інвестора і трудового колективу в разі порушення чинного законодавства. Особливу увагу звертали на необхідність уважного підходу до соціальних питань. На жаль, попередження комісії були проігноровані.

Не торкаючись мотивів, чому так сталося, хто в цьому винен (це — справа Генеральної прокуратури), мусимо відзначити, що допущені порушення дали підставу для опротестування в судовому порядку результатів проведеного конкурсу і прийняття рішення про повернення проданого пакета акцій у державну власність. Ці рішення у встановленому законом порядку не скасовані (хоча справу багато разів розглядали різні судові інстанції), а, отже, є обов’язковим для виконання абсолютно всіма. Зазначимо, що Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації, власне, й створена для того, щоб здійснювати контроль за дотриманням законодавства у процесі приватизації.

Найтрагічніше в тому, що трапилось, є те, що колектив тепловозобудівників, який тільки-но побачив вихід із скрутного становища, знову опинився приреченим на невизначеність і невпевненість у завтрашньому дні. І за це мають відповідати особи, які створили цю ситуацію.

Гадаю, мають рацію ті, хто за «епопеєю», яка розгорнулася навколо ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», вбачає боротьбу корумпованих кланів за оволодіння цим ласим шматком державної власності. А такі є і в «помаранчевому» таборі, і серед тих, хто їм протистоїть, в тому числі і в Партії регіонів. Парламентська комісія не стала і не могла стати на бік якоїсь однієї сили — вона діяла суворо в рамках закону і судових рішень, обов’язкових для виконання. Тому всілякі закиди на адресу комісії позбавлені підстав.

Парламентську комісію глибоко непокоїть обстановка невизначеності, в якій опинився колектив «Луганськтепловоза», психологічний тиск різних політичних і бізнесових сил, які, переслідуючи свої егоїстичні цілі, підігрівають ситуацію. З таким становищем потрібно якомога швидше покінчити. Це мають зробити Фонд державного майна, Міністерство промислової політики і Кабінет Міністрів України.

Є два варіанти. Або контрольний пакет акцій «Луганськтепловоза» залишиться в державній власності. Тоді у встановленому порядку має бути призначено керівника, здатного зберегти все позитивне, досягнуте за останні роки, і забезпечити подальший розвиток підприємства.

Або буде проведено оперативно, з суворим дотриманням встановлених законом процедур, новий конкурс. Внаслідок конкурсу, в результаті чесної, прозорої конкуренції холдинг міг би або перейти у законну власність того, хто нині на ньому господарює і чимало зробив, щоб не допустити сповзання підприємства в прірву, або прийде новий, більш ефективний власник, якщо він запропонує кращі умови.

Але за будь-яких обставин мають бути забезпечені:

— подальший розвиток підприємства;

— ефективна прибуткова діяльність, збільшення платежів до бюджету;

— включення до зобов’язань нового власника потужного соціального пакета, який передбачав би, зокрема, заробіток працівників на рівні, не нижчому, ніж на таких самих підприємствах в передових країнах, медичне страхування та пенсійне забезпечення за рахунок підприємства, пільги на придбання житла, оздоровлення тощо;

— неухильне дотримання взятих новим власником зобов’язань, розрахованих не менш як на п’ять років.

Такою є позиція парламентської комісії у цьому питанні. І в дійсності вона не має нічого спільного з тим, про що фальшиво стверджують автори деяких публікацій у засобах масової інформації.

Євген МАРМАЗОВ, голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації. 16 січня 2009 року.