На офіційному сайті Кремля з’явився указ президента РФ Дмитра Медведєва
«Про заходи із заборони постачань Грузії військового і подвійного призначення». На перший погляд, нічого надзвичайного, особливо якщо виходити з приказки про «свою руку — владику»: глава держави, напевно, може заборонити вітчизняним «торговцям зброєю» збивати капітал на озброєнні країни, яку призначено на роль стратегічного ворога. Але другий пункт указу викликає щонайменше подив.Президент вимагає від уряду стежити за тим, чи не порушують його
«вето» іноземні держави, і, в разі встановлення фактів непослуху, коли, на погляд Москви, постачання призведе до дестабілізуючого нагромадження озброєння і військової техніки або до сприяння регіональній нестабільності, застосовувати до цих країн «спеціальні економічні санкції». Більше того, Росія припинить військово-технічну співпрацю з державами, які, попри застереження Кремля, наважаться продавати Грузії зброю російського чи радянського виробництва.У Тбілісі з іронією поставилися до погроз спеціальними санкціями, адже основними партнерами Грузії у військово-технічній співпраці є країни НАТО: вони не дуже перейматимуться грізними попередженнями Москви. Не сумніваються тут і в продовженні співробітництва в цій сфері з Україною, Ізраїлем та деякими країнами Азії, оскільки спеціальні міжнародні організації не висловили проти нього протесту. За всієї поваги до Кремля він не може одноосібно диктувати іншим країнам свою волю.
Здивувалися такій постановці питання і в Міноборони України. Директор департаменту розробок і закупівель озброєнь Володимир Грек заявив журналістам, що військово-промислові комплекси України і Росії дуже залежать один від одного, але якщо указ Медведєва матиме наслідки, то
«шукатимемо інших партнерів у Європі». Пан Грек зауважив при цьому, що «ми досі ніколи не заважали нашим підприємствам виконувати замовлення російського міністерства оборони. Але якщо почнеться конфронтація, то нам доведеться щось робити...». До речі, за словами директора департаменту, нині Україна не здійснює постачань до Грузії, бо немає замовлень. Але якщо такі надійдуть, то їх неодмінно розглянуть, бо Україна, продаючи зброю Тбілісі, нічого не порушує. Звісно, якщо не зважати на указ російського головнокомандувача. Але це той випадок, коли указ нам не наказ...Цікаво, що
«заборонний» документ Дмитра Медведєва з’явився під час розгортання скандалу довкола тієї ж самої теми — постачання озброєння, але цього разу головним його фігурантом виявилася... сама Росія. Азербайджан звинуватив її у передачі зброї і військової техніки Вірменії: вартість «подарунка» начебто сягає 800 мільйонів доларів. Оскільки конфлікт у Нагірному Карабасі досі не врегульовано, а Баку і Єреван перебувають у стані хоч і замороженої, але війни, то, м’яко кажучи, не зовсім зрозуміла логіка такого кроку. Тим паче що Росія є співголовою Мінської групи ОБСЄ із врегулювання цього конфлікту.У такому контексті якраз і доречно згадати про
«спеціальні санкції», адже саме Дмитро Медведєв був ініціатором листопадової зустрічі у Підмосков’ї вірменського та азербайджанського президентів, які підписали декларацію про мирне розв’язання «карабаської проблеми». Цей «важливий зовнішньополітичний успіх Москви», як було охарактеризовано в російських ЗМІ підписання «під патронатом» пана Медведєва першого за роки протистояння спільного документа двох конфліктуючих сторін, якось зовсім не в’яжеться з «дестабілізуючим нагромадженням озброєння в регіоні нестабільності».Першим про передачу російського озброєння Вірменії повідомив один з азербайджанських телеканалів: він процитував главу прес-служби Міноборони РФ Олександра Петруніна, котрий начебто підтвердив цей факт, пояснивши його відповідною угодою. Трохи пізніше було оприлюднено список зброї і військової техніки: за даними азербайджанських ЗМІ, вказані у цьому списку види зброї було передано 2008 року за підписом заступника командувача військ Північно-Кавказького військового округу генерал-лейтенанта В’ячеслава Головченка. В переліку, зокрема, значиться 21 танк Т-72, 9 од. РСЗО 9К51 БМ-21
«Град», 5 од. 100 мм гармат «Рапіра», 210 од. ракет «Куб» та багато інших цінних для ведення бою «дрібниць». Зрозуміло, що повідомлення про такий щедрий «презент» обурило офіційний Баку. В МЗС для роз’яснень викликали посла РФ в Азербайджані Василя Істратова: дипломат пообіцяв «перевірку даного факту». І вона не забарилася...На першому її етапі очевидні службові неприємності спіткали
«балакучого» полковника Олександра Петруніна: тимчасовий виконувач обов’язків начальника управління прес-служби й інформації Міноборони РФ Олександр Дробишевський заявив журналістам, що той «за посадовими обов’язками не мав права давати такі коментарі». За власною ж службою полковник Дробишевський ствердив, що жодного підтвердження передачі зброї Вірменії не було. Мовляв, усе це інформаційна провокація. Такої само думки і його вірменський колега — прес-секретар оборонного відомства Сейран Шахсуварян, який взагалі «не розуміє, звідки взялися такі дані».Тим часом журналістам
«Комерсанту» вдалося дізнатися, що не всі в Єревані однозначно заперечують «незрозумілу дезінформацію». Вірменські експерти не виключають «гуманітарної» військової допомоги з боку Росії і пояснюють її благородною метою: Москва таким чином хотіла зберегти баланс сил на Південному Кавказі, адже торгівля нафтою дає можливість Азербайджану без проблем нарощувати свою військову потугу.Доки триває цей млявий
«обстріл» у відповідь, «важка артилерія» РФ мовчить, очевидно, шукає солідніших аргументів для «канонади». Одна справа — звинуватити Україну без доказів і зовсім інша — знайти докази власної невинуватості.У МЗС Азербайджану нам прокоментували ситуацію довкола цього інциденту:
«Проведене у зв’язку з повідомленням ЗМІ розслідування дає досить підстав для висновку про те, що озброєння справді було передано Вірменії зі 102 російської військової бази в Гюмрі. Це порушує відповідні резолюції СБ ООН з Нагірного Карабаху, а також резолюцію Генасамблеї ООН від 14 березня 2008 року «Про становище на окупованих територіях Азербайджану». Дії Росії викликають у нас особливу стурбованість у контексті відносин дружби і співробітництва між Баку і Москвою і посередницької ролі РФ у врегулюванні карабаського конфлікту. Азербайджанська сторона закликає Росію здійснити всі можливі заходи для усунення наслідків передачі озброєння».Залишається додати, що нинішня
«інформаційна провокація» не перша. У 1996 році Росія вже передавала Вірменії зброю на мільярд доларів. І хоч у Москві довго спростовували цей факт, згодом змушені були його підтвердити. Кажуть, усе в історії повторюється. Не виключено, що й цього разу все відбудеться саме так. Напевно, перш ніж стежити за іншими, треба покінчити в себе з політикою «подвійного призначення».
