Контрольні з математики студентці

Мабуть, не знайти в Ялті людини, яка б не чула про Неллі Львівну Пирожкову (на знімку). Відомий громадський діяч, «багаторазовий» депутат міськради, лауреат конкурсу «Жінка року», а головне — відома ялтинцям «мама», котра постійно опікується міською дітворою. А нещодавно 76-літня Неллі Львівна приголомшила своїх земляків, ставши студенткою Херсонського національного технічного університету!

Освіті кожен вік підвладний

Ми розмовляємо з жінкою, на яку не можна не звернути увагу. Якби серед вузів проводився конкурс на найгламурнішу студентку, будьте впевнені, Неллі Львівна виграла б його безальтернативно. Ніжно-рожеве волосся, витончено-визивні вбрання, височенні підбори й ультра-ультрамодний капелюшок.

— Намагаюся, звичайно, одяг під колір волосся підбираю, дуже стежу за цим, — розповідає Неллі Львівна. — Якось йшла Набережною, а там молоді люди щось знімають. Побачили мене, просять: дозвольте ми вас для фільму про Ялту знімемо. Розговорилися, познайомилися, а ввечері вони мене на дискотеку запросили. Я взяла кілька дітей із собою з нашої «команди» — до чотирьох ранку веселилися! Ось так, незважаючи на свій літній вік, Неллі Львівна з азартом витанцьовує на дискотеках і ходить у походи. У неї двоє дорослих синів і 21-літня внучка.

За час навчання бабуся-студентка стала гордістю вузу.

«Такі студенти, — каже про неї проректор із заочного і дистанційного навчання Юрій Розов, — гордість не тільки Херсонського національного технічного університету, а й у цілому всієї вищої школи України, адже їхні успіхи — яскраве свідчення незламного інтелектуального потенціалу українського народу».

— Неллі Львівно, а навіщо ви пішли вчитися?

— Тут розумієте, яка справа, — на секунду задумується жінка, — так вийшло, що все своє життя я працювала з дітьми: спочатку вихователем у дитячому садку, потім — завідувачкою, а останнім часом обіймала посаду головного фахівця в міському управлінні у справах сім’ї та молоді. А ось так вийшло, що за все життя так і не викроїла часу, щоб здобути вищу освіту. А два роки тому мені присвоїли звання заслуженого працівника освіти Криму. Побачивши, як заповнюють мою анкету, довелося делікатно поправити дівчину: «Середня у мене освіта, я вуз не закінчувала». Саме в той момент серце так стислося від образи, що вирішила будь-яким шляхом виправити цю прогалину у своєму житті.

— Не боялися, що провалите вступні іспити?

— Страху у мене не було. Скоріше — азарт і бойове завзяття, — посміхається Пирожкова. — Я від душі раділа, коли бачила знайомих: викладачів, чиновників. Вони віталися зі мною, перемовлялися стандартними фразами. Ніхто не дивувався, зустрівши мене у стінах вузу. Але нікому навіть на думку не спадало, що я тут не як педагог зі стажем, а як майбутня студентка!

Пенсійне посвідчення змінила на студентський квиток

Так Пирожкова сама стала студенткою і почала ходити на лекції. Однокурсники, вчорашні школярі спочатку просто не зрозуміли: чому разом з ними сидить ця жінка? Мама чиясь?

— Студентські роки додали до мого життя чимало казусів, — сміється студентка, — одного разу пішла на ринок і так захопилася покупками, що витратила останні 50 копійок на пучок петрушки. Сідаю в тролейбус, а в гаманці порожньо, — шукаю пенсійне посвідчення, і тут з’ясовується, що я залишила його в іншій сумці! «Ну хіба по мені не видно, що пенсіонерка?» — прошу водія не висаджувати, однак той вперся: якщо немає документа, що дає право на безплатний проїзд, — виходь. Пасажири починають невдоволено бурчати. І тут у мене сяйнула думка!

«А студентів і школярів ви безплатно возите?», — цікавлюся у водія.

«Так, їх безплатно, — єхидно відповідає той, — а ти що, школярка?». А а я дістаю свій студентський квиток, протягаю йому.

Він очам своїм не вірить, навіть дихати перестав. Але печатки на місці, у документі фотографія... Ой, як я гордо продефілювала через весь салон і сіла. Пасажири здивовано мовчали.

Особиста справа Неллі Львівни

— Більше десяти років тому помер чоловік, — згадує Неллі Львівна. — Разом ми прожили 45 років, і всі ці роки віддали улюбленій справі — педагогіці. Ми і познайомилися з Льонею, коли я працювала вожатою у санаторії для дітей з туберкульозом кісток. Наші хворі — всі фіксовані лежачі, а все одно вчилися. Однак у той час знайти викладача математики в Ялті виявилося для дирекції санаторію надто складним завданням. З усіх предметів дітей атестували, а з математики — ні. Дізнавшись, що в Лівадії з’явився вчитель-фронтовик, директор поставила мені завдання: їдь до нього й одна не повертайся! Як хочеш, але умов! Це і був Льоня. Відмовив він відразу — мовляв, завантажений з раннього ранку до пізнього вечора, і так викладає у трьох школах.

— Так приїжджайте до нас відпочивати! — не розгубилася я. Математик пообіцяв. Раз приїхав, другий, третій. А потім директор почала благати: «Переходьте до нас! Будь-яку вашу умову виконаємо!». — І знаєте, якою була ця умова? — сміється Пирожкова, — щоб я вийшла за нього заміж! Одне слово, я стала дружиною математика і ніколи, жодної секунди про це не пошкодувала.

Неллі Львівна всю свою пенсію і зарплату до копієчки вкладає в улюблену справу, ще й у борги заради неї залазить. Тому багато хто в місті і дивиться на неї, як на живий експонат кунсткамери — хіба практичні люди так живуть?! Жінка, навпаки, не може зрозуміти тих, хто залишив кримську дітвору без скаутських таборів, баз відпочинку, будинків творчості і навіть майданчиків біля будинків.

Уся у квітах і турботах

Біля веранди будинку Пирожкової з рання до смеркання приходять у гості, забігають порадитися і просто поговорити сусіди. Найчастіше заглядають хлопці та дівчата, для яких Неллі Львівна стала не просто хорошим товаришем, а людиною, якій завжди можна розповісти найпотаємніше і хвилююче. «Свої» діти з’явилися ще чверть століття тому, коли Пирожкова разом зі своїм чоловіком-вчителем жила в Лівадії. І тоді в їхній трикімнатній квартирі завжди були діти: учила їх танцювати, придумувала ігри, водила в походи. Потім Пирожкови продали кілька цінних речей, старі картини, щоб купити костюми для вирослого в цій квартирі танцювального колективу. А у двох кімнатах зробили дитячий клуб «Дружба». Зараз клуб перекочував до маленької квартирки в Ялті: нехай тісно, зате в центрі міста, де всі школи поряд. А навколо багато зелені, квітів. Можливо, клуб незабаром переїде, зараз триває ремонт у приміщенні, що його залишила Пирожковій давня подруга. Колишня балерина була знайома з рідними Неллі Львівни ще до війни, а під час окупації опікувала її стареньку бабусю. А кілька років тому Пирожкова змогла відплатити їй за добро: 94-літню жінку спочатку обікрали сусіди, потім відібрали у неї квартиру. Дзвінок подруги Неллі Львівну просто приголомшив, вона полетіла до неї і застала страшну картину: майже сліпа бабуся сиділа в кімнаті з розбитими вікнами, де були зрізані батареї. «Три дні не годували», — поскаржилася вона. Неллі Львівна перевезла її до себе — хоч і сама не дівчинка, але разом можна прожити. Ірина не дожила до закінчення судів з повернення свого житла, але напевно зраділа б, довідавшись, що Пирожкова все-таки домоглася повернення цього приміщення, і тепер хазяїнами там стануть діти.

Невтомне прагнення Неллі Львівни до пізнання і досконалості виліковує від песимізму, «запалює» багатьох людей, котрі стикаються з цією надзвичайною людиною. У Неллі Пирожкової настільки молодий голос, вона та-ак заразливо сміється і так по-дворянськи каже «дорогуша»! Либонь, як і нас, вона заворожила всіх своїх вихованців тією позитивною енергією, що світиться радістю, мистецтвом спілкування, що, кажучи їй «до побачення», хочеться неодмінно побачитися знову!

Ірина КІРПА, Алла БРУСИЛОВА.

Херсон — Ялта.

Фото з архіву Н. ПИРОЖКОВОЇ.