Понад 8,4 тисячі тонн солодких кристалів обіцяв закупити Агрофонд у цукроварів Вінниччини. «Тільки-но надійшло про це повідомлення, на заводах поспішили готувати документи, — каже виконавчий директор обласної асоціації «Поділляцукор» Микола Береговий. — Але вже через день з Києва повідомили іншу цифру. Сказали, що візьмуть тільки п’ять тисяч тонн. Та й вона виявилася не остаточною. Бо від неї «урізали» ще тисячу. Насправді взяли ще менше».

Агрофонд, за словами співрозмовника, декларує ціну по 3,2 гривні за кілограм кристалів. Оптовики стільки не пропонують. Вони не дають навіть трьох гривень. Був період, наприкінці листопада — на початку грудня, коли ціна «впала» значно нижче собівартості — до 2,5 гривні. Не дивно, що у переважній більшості цукор залишається на складах. Відпускають продукцію тільки у разі крайньої необхідності. Коли, приміром, треба розрахуватися за газ чи інші енергоносії. Чекають прийнятної ціни. Тому так обнадійливо сприйняли в регіоні інформацію про закупівлю восьми тисяч тонн у державний Агрофонд.

— Ми одна з двох областей, де виконали доведену квоту на виробництво цукру, — зазначає Микола Береговий. — За кількістю зварених кристалів поруч з нами ніхто й близько не стоїть. Тому й сподівалися хоча б на тих вісім тисяч тонн, які були заявлені спочатку...

З чотирнадцяти заводів, які варили цукор у нинішньому виробничому сезоні, на деяких категорично відмовляються працювати з Агрофондом.

— Я не маю наміру брати участі в тих іграх, які пропонують деякі представники цієї державної структури, — таку фразу довелося почути на одному із заводів. Той, хто її мовив, не став уточнювати, про що конкретно йдеться. Мовляв, дуже тонка річ. Винесеш на люди, клопотів не обберешся. На деяких підприємствах нарікають на те, що Агрофонд проводить розрахунки із запізненням.

— Ще в грудні ми уклали два договори з Агрофондом, — каже директор Жданівського цукрозаводу, що у Хмільницькому районі, Євген Звєрков. — Один договір на 400, другий на 300 тонн. Сьогодні на календарі січень, а ми не отримали за проданий цукор жодної гривні. Хоча сподівалися, що гроші повернуть до кінця минулого року. Планували видати зарплату, розрахуватися за енергоносії... Двадцяте число — термін розрахунку з Пенсійним фондом. А чим платити? Виходить, і продукція є, і цукор продали, а грошей як не було, так і нема.

Жданівське підприємство, за словами його директора, виручив один з партнерів: проплатив наперед під майбутні поставки цукру кошти, якими розрахувалися за газ. А як бути далі?..

Водночас керівник представництва Агрофонду у Вінницькій області Віктор Цвіргун зазначив:

— Ми справді планували закупити в області 8 тисяч 480 тонн цукру, але фактично придбали тільки 1600 тонн. Причина відома — нема грошей. Саме через це навряд чи надалі ще купуватимемо цукор. Щодо закупленого цукру, маю на увазі згаданих 1600 тонн, то за нього ми розрахувалися повністю.

Речення на закінчення. Пан Цвіргун двічі повторив фразу про те, що гроші за придбаний цукор Агрофонд повернув вінницьким цукроварам у повному обсязі. Ті, хто уклав угоди з Агрофондом, стверджують інше.

Вінницька область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.