Віктор Суботін: Харківський «Турбоатом» завжди — на висоті енергомашинобудування країни і світу. І жодні кризи нам не страшні

Протягом кількох останніх років назва цього підприємства не сходить зі шпальт центральних газет, телевізійних новин, інтернет-сайтів і багатьох інших періодичних видань. Але не тому, що флагман вітчизняного машинобудування ВАТ «Турбоатом», який спеціалізується на випуску турбін для теплових, гідро- і атомних електростанцій, нині демонструє успішне просування своєї продукції на світові енергетичні ринки і з кожним роком, з кожним місяцем збільшує портфель замовлень, помітно поліпшує виробничу і науково-технічну базу підприємства, удосконалює організацію праці, проводить технічне переозброєння виробництва, нарощує обсяги випуску продукції, підвищує заробітну плату інженерам і робітникам і здійснює масштабну програму соціального розвитку... Зовсім ні! Інформаційні приводи зовсім інші. Повідомлення про стан справ на підприємстві схожі на зведення із зони бойового конфлікту: вчинено чергову рейдерську атаку; робітники створюють народні дружини; на вимогу Президента завод узято під охорону Внутрішніх військ України...

Ситуація, що склалася навколо ВАТ «Турбоатом», загрожує Україні втратою енергетичної самостійності

(Із прес-релізу, жовтень 2008 р.).

«Ситуація, що склалася навколо ВАТ «Турбоатом», загрожує Україні втратою енергетичної самостійності. ВАТ «Турбоатом» стратегічно важливе підприємство, що здійснює повний виробничий цикл — від проектування до постачання і налагодження турбінного устаткування. На сьогодні ВАТ «Турбоатом» є лідером енергомашинобудівної галузі України, що протягом останніх років стабільно працює на ринку енергетичного машинобудування не тільки України, а й країн близького і далекого зарубіжжя.

З травня 2007 року приватні структури намагаються рейдерськими методами встановити контроль над ВАТ «Турбоатом». Упродовж цього часу чинилися спроби силового захоплення заводу, підприємство брало участь у десятках абсурдних судових справ, що були ініційовані рейдерами. Все це супроводжувалося масштабною інформаційною дискредитацією трудового колективу і керівництва ВАТ «Турбоатом» у засобах масової інформації. При цьому з боку Кабінету Міністрів України не припинялися спроби приватизувати 75% акцій, що належать державі.

Незважаючи на зусилля Президента України блокувати цей процес, ідея приватизувати «Турбоатом» перемогла здоровий глузд і державні інтереси, підприємство було включено до списку об’єктів, що підлягають приватизації. 17 жовтня Кабмін ухвалив рішення про передачу корпоративних прав на управління державним пакетом акцій ВАТ «Турбоатом» з Фонду державного майна Міністерству промислової політики. Цей крок Кабінету Міністрів не обумовлений жодними об’єктивними причинами, бо фінансові показники заводу постійно збільшуються, й у заміні органу, що керує заводом, немає ніякої необхідності. Можна припустити, що вищевказане рішення уряду стало підсумком лобістської діяльності комерційних структур, які намагаються здобути оперативний контроль над ВАТ «Турбоатом» шляхом зміни керівництва заводу. 27 жовтня 2008 року відбудуться збори трудового колективу, на яких повинні бути прийняті заходи для захисту підприємства від рейдерського захоплення».

Так, тоді завод вистояв. Робітники створювали народні дружини, охороняли всі прохідні і заводські ворота. Адміністрація змушена була звертатися по допомогу до охоронних агентств. Президент країни розпорядився взяти підприємство під охорону Внутрішніх військ України. Але ця тема, на жаль, себе не вичерпала і досі. Немає жодної гарантії, що все це не повторитися знову. Занадто багатьом сьогодні у країні «без вітрил і керм», і навіть за її межами, дуже хочеться заволодіти цією воістину перлиною вітчизняної промисловості, яка значною мірою визначає енергетичну і національну безпеку держави. Одним не дають спокою багатомільйонні замовлення з усього світу, і вони прагнуть скоріше включити завод до першочергового списку приватизації. Іншим «Турбоатом» занадто заважає на тісному конкурентному ринку світової енергетики, і вони готові за всяку ціну припинити його існування.

Стихійна капіталізація країни початку 90-х років минулого сторіччя призвела до втрати багатьох великих стратегічних підприємств України. «Турбоатом» вистояв. Харківські турбіни працюють сьогодні у 45 (!) країнах Європи, Азії, Африки, Латинської Америки. За 75 років підприємство пройшло непростий шлях до успіху і світового визнання, виготовивши майже 540 парових турбін для теплових і атомних електростанцій, близько 500 гідротурбін і 470 гідрозатворів. Сьогодні серед замовників — підприємства енергетики України, Росії, Угорщини, Мексики, Індії, Китаю, Казахстану, Афганістану, Литви, Грузії та інших країн.

Харківські енергетичні машини конкурують на світовому ринку з такими відомими фірмами, як «Альстом», «Сіменс», «АББ», «Вестінгауз» й іншими. Високу довіру закордонних енергетиків наші турбіни заслужили насамперед високою якістю і надійністю продукції, що поставляється. «Турбоатом» має виробничий потенціал і науково-експериментальну базу, котра за рівнем оснащеності — одна з кращих у Європі, що дає змогу виготовляти турбіни на конкурентоспроможному рівні. ВАТ «Турбоатом» має Міжнародний сертифікат відповідності Системі управління якістю, вимогам стандарту ІSO 9001:2000.

Сьогодні ВАТ «Турбоатом», вистоявши у важких випробуваннях у період загальної стагнації промислового виробництва, жодного разу не допустивши зупинки виробництва і зривів термінів виплати зарплати, входить у новий етап свого розвитку у зв’язку тенденцією збільшення зацікавленості замовників до продукції, яку випускає підприємство, що набирає сили.

Це зацікавленість викликана об’єктивною необхідністю модернізації і оновлення турбінного устаткування, що відпрацювало свій ресурс, подоланням «чорнобильського синдрому» і усвідомленням неминучості відродження атомної енергетики як генерального напрямку в забезпеченні енергетичної незалежності країни і найбільш дешевого джерела електроенергії за умови безпеки експлуатації АЕС.

Будівництво заводу було виконано всього за три з половиною року

(З історії становлення вітчизняного турбобудування)

Будівництво заводу було виконано всього за три з половиною року, і 21 січня 1934 р. Харківський турбогенераторний завод було введено у низку діючих. А вже 1935 року із заводського стенда сходить перша парова турбіна потужністю 50 МВт, через три роки (26 липня 1938 року) — парова турбіна потужністю 100 МВт і генератор до неї. На той час у практиці турбінобудування це були найпотужніші турбіни.

З моменту введення в експлуатацію і до початку Великої Вітчизняної війни харків’яни виготовили і поставили країні турбіни, потужність яких удвічі перевищувала потужність усіх електростанцій дореволюційної Росії.

Восени 1941 року завод було евакуйовано на Урал (м. Свердловськ), і він вже у грудні 1942 року приступив до виробництва турбоагрегатів, запасних частин парових турбін, а також продукції для фронту. Після визволення міста Харкова, 23 серпня 1943 року, почалося відновлення заводу, уже наприкінці року було виготовлено парову турбіну потужністю 50 МВт для Зуївської ГРЕС (Україна), виконувалися замовлення з ремонту турбін для електростанцій промислових центрів Донбасу, Харкова і Києва.

Профіль Харківського турбінного заводу остаточно визначився у 50-ті роки. Завод спеціалізується на виробництві потужних парових і газових турбін. 1953 рік став новим етапом подальшому розвитку турбінобудування на заводі. Проводиться робота з технічного переозброєння виробництва парових турбін і створюється нова галузь — гідротурбінобудування. За порівняно короткий час (1955—1958 рр.) було спроектовано і виготовлено парові турбіни потужністю 100 і 150 тис. кВт, а в 1960—1965 рр. — парові турбіни з підвищеними параметрами пари потужністю 300—350 тис. кВт для Криворізької, Запорізької, Ладиженської, Троїцької, Рефтинської, Трипільської, Назаровської та інших ГРЕС. Освоєно серійне виробництво гідравлічних турбін.

У 70-ті роки на заводі проводиться глибока реконструкція, у результаті чого вводяться нові виробничі потужності, що дали змогу підприємству перетворитися на центр атомного турбінобудування в країні. На початку сімдесятих років почалося виробництво турбін для АЕС потужністю 500 тис. кВт, що забезпечило різке зниження капіталовкладень на спорудження електростанцій. Турбінами такого типу укомплектовано найбільшу в світі Ленінградську АЕС, а також Курську і Смоленську АЕС.

У вісімдесяті роки підприємство проводить подальше нарощування і технічне переозброєння виробничих потужностей — введені в експлуатацію нові корпуси, унікальне устаткування. У 1982—1985 рр. освоєно виробництво парових турбін потужністю один мільйон кіловатів для Південно-Української, Запорізької, Балаківської, Калінінської АЕС.

Після здобуття Україною незалежності, в 1991 році, підприємство стає лідером енергетичного машинобудування країни, поставляючи турбіни для участі в реконструкції ГЕС Дніпровського каскаду, для Дністровської ГАЕС, що будується, та інших об’єктів. Поряд з цим значна увага приділяється розширенню географії постачань продукції на експорт. Продукція підприємства відома більш як у 40 країнах світу, серед яких — Аргентина, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Греція, Індія, Китай, Мексика, Росія, США, Туреччина, Фінляндія, Ефіопія і багато інших.

ВАТ «Турбоатом» належить до стратегічних підприємств України, що значною мірою визначають економічну, енергетичну і національну безпеку країни. Так, загальна встановлена потужність електростанцій України становить 53 мільйона кіловатів, тобто більш як одного кіловата на кожного жителя. А 40% потужностей теплових електростанцій, 65% АЕС і 95% ГЕС України укомплектовані харківськими турбінами.

Показники роботи заводу доводять безпідставність обвинувачень підприємства в неефективній роботі

(Зі зборів «Про заходи протидії рейдерському захопленню підприємства»)

ВАТ «Турбоатом» у січні-вересні 2008 р. виробило продукції на 337 млн. грн. Про це 27 жовтня на зборах трудового колективу підприємства з порядком денним «Про заходи протидії рейдерському захопленню підприємства» повідомив генеральний директор заводу Віктор Суботін. За його словами, за підсумками 2008 р. планується виробити продукції на 500 млн. грн.

Як відзначив В. Суботін, частка експорту в обсязі виробництва становила 70%. Рентабельність виробництва продукції — 40%. Обсяг виплат податків у цільові фонди — 91 млн. грн, за підсумками року очікується близько 100 млн. грн. Середня зарплата на заводі найвища серед машинобудівних підприємств Мінпромполітики і становить 2,2 тис. грн. Зарплата виробничих робітників — 3,3 тис. грн. (по Україні — дві тисячі гривень). Зарплата висококваліфікованих робітників — 7—8 тис. грн.

За словами В. Суботіна, показники роботи заводу доводять неспроможність обвинувачень на адресу дирекції підприємства в неефективній роботі. Він зазначив, що «Турбоатом» — одне з небагатьох, якщо не єдине машинобудівне підприємство, яке під час світової економічної кризи показує стабільне економічне зростання. «Минулого тижня підписали контракт із замовниками. І наступного тижня готуємося до підписання контрактів, які наші замовники не планують скасовувати. За будь-яких економічних ситуацій енергетика є базовою галуззю економіки, тому роль «Турбоатома» у періоди криз зростає», — відзначив В. Суботін.

За багаторічну історію завод виховав величезну плеяду висококласних інженерів, керівників і робітників

За багаторічну історію завод виховав величезну плеяду висококласних інженерів, керівників і робітників. У його історію вписані імена шести Героїв Соціалістичного Праці та України. Майже 650 турбобудівників нагороджені орденами і медалями, а саме підприємство — орденами Леніна (1966 р.), Трудового Червоного Прапора (1976 м.), Жовтневої Революції (1984 р.).

«Турбоатом» пишається своїми кваліфікованими керівниками, робітниками і фахівцями, серед яких, насамперед Анатолій Олександрович Бугаєць — почесний генеральний директор, який протягом 20 років очолював підприємство, Герой України, кавалер орденів «За заслуги», лауреат Державної премії України, заслужений машинобудівник України. Це саме він зберіг підприємство від цілковитого розграбування під виглядом благої приватизації.

Лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки стали Юрій Федорович Косяк, Леонід Олександрович Зарубін, Анатолій Михайлович Піастро, Борис Кирилович Вапнік, Віктор Миколайович Галацан.

Заступник генерального директора з виробництва і збуту продукції Володимир Давидович Хаїтов, бригадир електрозварників Григорій Іванович Кирик, токар складально-випробувального цеху Олександр Володимирович Макаров, токар-розточувальник паротурбінного цеху Віктор Володимирович Харченко, начальник складально-випробувального цеху Олексій Васильович Коноваленко удостоєні звання «Заслужений машинобудівник України».

Бригадир слюсарів механоскладальних робіт гідротурбінного цеху Віктор Олександрович Калініченко, бригадир формувальників ливарного цеху Микола Федорович Данилчяк нагороджені медаллю «За працю і звитягу».

«Я хотів би сказати багато добрих слів на адресу вас самих і вашого підприємства. Моя мета одна — передати вам енергію, стійкість і сказати, що наша діло праве, ми переможемо і нікому це підприємство не віддамо.

Коли ми говоримо про нашу історію й у тому числі про її економічний бік, то треба сказати, що немає континенту, де б не працювали харківські турбіни. Коли ми сьогодні говоримо про ситуації на економічному ринку, то мені надзвичайно приємно відзначити, що криза сюди не прийшла і ніколи не дійде. Тому що той портфель замовлень, той попит, що є на вашу продукцію, наскільки унікальний, сформований на найближчі 5—6 років і за цим устаткуванням стоять у черзі. Причому певну частину тих операцій, що ви робите, ніхто інший у світі не може зробити. Тому тут немає кризи і не може бути.

Якщо виникає загроза, то це загроза внутрішнього характеру. І тут я не хотів би виголошувати довгих політичних промов, але скажу тільки те, що протягом останніх двох років ваш завод пережив 35 кримінальних переслідувань. Мета їх була одна — знищити підприємство.

Два роки тому ми ухвалили енергетичну програму, в основі якої — розвиток ядерної енергетики. Справитися з цією національною програмою можна тільки на «Турбоатомі». Ви незабаром одержите замовлення і на зовсім нову продукцію — корпуси ядерних блоків. Це стратегічна робота з розвитку ядерної енергетики країни на найближчі 15 років. Тільки на ваші плечі можна покласти таке замовлення і такий проект. Я зроблю все необхідне для того, щоб ключова для України стратегічна енергетична програма, котра вбирає в себе ядерний розвиток мирної енергетики, була покладена саме на ваш завод, щоб ви забезпечили її реалізацію.

Коли мені стало відомо, що над підприємством укотре нависла загроза, я дав розпорядження спочатку юристам, щоб знайшли спосіб, як відбити цю неправову атаку на підприємство, а підрозділам Внутрішніх військ віддав наказ, щоб вони взяли під охорону завод. І я хочу сказати, що завод ми нікому не віддамо. Це успішно працююче підприємство. Підприємство не завдає турбот державі, воно допомагає цій державі вибиратися із різних проблем. Це підприємство ретельно платить податки, скрупульозно виплачує дивіденди. Які можуть бути претензії до цього підприємства?

Будь ласка, у нас ще є не один десяток заводів, які стоять. І якщо хтось хоче потренуватися у бізнесі, будь ласка, переходьте на ці площадки. Кладіть гроші, викуповуйте і працюйте.

Я хотів вам передати низький уклін за те, що ви так гідно несете свою знамениту виробничу позицію. З вашого настрою, з ваших поглядів я бачу, що ви горді люди. Ви вірите в себе, ви вірите у майбутнє. На вас можна покластися. Щастя і добробуту вам на багато років».

— Останні два роки «Турбоатом» має значні темпи зростання з основних економічних показників. Рік ми закінчуємо з обсягом реалізації не менше 500 млн. грн. Маємо дуже високий показник рентабельності продукції — більш як 40%. Це говорить про те, що наша продукція і наша робота прибуткова, і ми маємо стійкі фінансово-економічні показники. За підсумками року валовий прибуток на «Турбоатомі» буде більш як 140 млн. грн. Ми акуратно платимо податки і дивіденди державі. З усіх видів податків, зборів і платежів — більше 100 млн.

— Ви називаєте низку величезних цифр, які, певна річ, вражають, але хотілося б почути більш «приземлені цифри». Скільки зараз людей працює на «Турбоатомі»? Яка середня зарплата? Які перспективи?

— Безумовно, це найголовніше для людей, котрі працюють на «Турбоатомі» і які пов’язують свою долю з нашим підприємством. Середня зарплата на «Турбоатомі» сьогодні одна з найвищих з-поміж машинобудування в Україні. 2300 грн. у цілому по підприємству і по робітничих основних професіях ми маємо середню зарплату 3500 грн. Це ті робітники, котрі стоять біля верстатів, мають високу кваліфікацію.

— Це ті люди, яких у кожній економічно розвинутій країні неодмінно називають «золотим фондом».

— Так, це справді «золотий фонд» «Турбоатома». Харківщина завжди славилася саме машинобудівними династіями. На «Турбоатомі» ці традиції збережено. На «Турбоатомі» ми маємо серйозний приплив свіжої робітничої молодої сили. Протягом тільки цього року ми прийняли на завод нових верстатників, молоді, майже 120 осіб. Люди з базарів йдуть на прохідні «Турбоатома». Це дуже перспективно, цивілізовано, корисно для розвитку нашого міста, регіону й України в цілому.

— Вікторе Георгійовичу, «Турбоатом» є експортно-орієнтованим підприємством. Який зараз портфель замовлень і які перспективи на 2009 рік?

— Ми маємо з експорту 70% від загального обсягу реалізованої продукції. Це дуже високий показник. Як я сказав, ми маємо в цьому році 500 млн. обсягу реалізації. Сьогодні в цехах розміщено замовлення на продукцію більш як на півтора млрд. грн. Таким чином уже в цехи заводу зайшов портфель замовлень потрійний до поточного року. Наступний рік (2009. — Ред.) ми плануємо завершити з обсягами реалізації майже 700 млн. грн. І маємо всі підстави вважати, що через два роки «Турбоатом» здатний буде протягом року дати продукції на мільярд гривень.

— І вас не торкнеться скорочення виробництва, що зараз відбувається скрізь?

— Ситуація, безумовно, непроста і було б не правильно її не помічати, але перше і головне, що вселяє впевненість у завтрашньому дні, — це той факт, що ми вже завели в цехи солідні замовлення, від заготівельного виробництва до відпускного цеху. Закуплено метали, люди працюють, верстати, устаткування завантажені. До середини 2009 року ми повинні одержати нові для того, щоб забезпечити такий само темп до 2010 року. Над цим ми працюємо. Темпи зростання на підприємстві не менші за 150%. На 2009 рік плануємо середню зарплату робітників основних професій не менш як 4500 грн. Це абсолютно реальні цифри.

Я б хотів сказати і про такий напрямок нашої роботи, як створення нормальних необхідних соціально-економічних умов для праці трудящих. Я хочу сказати, що за останній рік прибуток, який одержав «Турбоатом», ми вклали в цехи, більш 40 млн. грн., у їх техпереозброєння існуючого устаткування, його модернізацію. Ми вклали великі гроші в соціальний розвиток заводу: п’ять нових їдалень, буфети, безплатний чай, кава, кімнати обігріву, опалення в цехах, ремонт дахів, спецодяг. Це усі дає можливості працівникам «Турбоатому» почуватися захищеними, спокійними і, значить, максимально ефективними у своїй роботі.

Упевнене у завтрашньому дні і керівництво заводу. У нас хороші взаємовигідні відносини з Латинською Америкою, контракт вартістю більш як 50 млн. доларів. Ми маємо прекрасні відносини з Казахстаном, підписаний четвертий контракт. Нас запросили в Індію на підписання нових контрактів. Нас жде велика робота в Таджикистані. Нурекська ГЕС будувалася 30 років тому. Сьогодні вона потребує модернізації. Президент Таджикистану приїжджає на «Турбоатом» для того, щоб підписати цей контракт. Це ще одна перспектива заводу на два—три роки. Південно-Африканська Республіка оголосила міжнародний тендер на будівництво електростанцій різної потужності і спрямованості, 70 млн. доларів. Я думаю, що і тут без нашого «Турбоатома» теж не обійтися.

Незабаром ми станемо свідками ще серйозніших проектів

(З інтерв’ю Президента Таджикистану Емомалі Рахмона під час перебування на «Турбоатомі», грудень 2008 р.)

— Те, що побудовано за колишнього Радянського Союзу у Таджикистані в галузі гідроенергетики, ті гідроелектростанції, що працюють досі, — це вся технологія українська, 90% харківського виробництва, заводу «Турбоатом». І приїхав я на завод, щоб продовжити традиційні наші ділові і дружні відносини. Колектив для нас як рідний. Наміри великі. На найближчі роки намітили реконструкцію існуючих гідроелектростанцій, які були побудовані ще 30 років тому. Буквально зараз ми домовилися про створення спільного підприємства в Душанбе на базі одного із наших підприємств зі створення і виробництва малих агрегатів. У нас у цій справі великий резерв можливостей. Таджикистан дуже потребує електроенергії. Треба б побудувати десятки гідроелектростанцій: малі, середні і великі. Якість продукції не викликає жодного сумніву. Нурек 35 років працює! Ми створюємо в Душанбе філію Національного харківського політехнічного університету, а зараз попросили збільшення квот для наших студентів. Зараз навчається близько 30, але це мало. Просимо 100 місць. Я дуже задоволений результатами візиту до Харкова. І думаю, що незабаром ми станемо свідками ще серйозніших проектів і поглиблення розвитку наших двосторонніх відносин.

Гроші засліпили цих хлопців, які мало що розуміють у турбобудуванні

(З інтерв’ю для «Голосу України» почесного генерального директора ВАТ «Турбоатом» Анатолія Бугайця, 16 січня 2009 р.)

Сама підготовка до ювілею показала, що «Турбоатом» посідає гідне місце на світовому енергетичному ринку, співробітничає з багатьма країнами — це підтверджується тим, що на ювілей прибудуть десятки делегацій, у тому числі іноземні, представники країн, з якими ми співробітничаємо. Друге. Вчора підписаний указ, і тому велика група, у тому числі і керівного складу «Турбоатома», одержали гідні державні нагороди. Я багато років віддав боротьбі за збереження «Турбоатома» як підприємства, що визначає і економічну, і енергетичну, і навіть національну безпеку України. Я завжди був проти об’єднання, роз’єднання, продажу пакетів акцій. Це не той варіант, що потрібен сьогодні для «Турбоатома». Він надійно, стабільно почувається в економічному, фінансовому світі. Що ще треба від таких заводів владі, та й скільки їх таких залишилося у нас? Не чіпайте «Турбоатом», ми не просимо великої допомоги ззовні, але ми не хочемо, щоб нас «роздерибанили». Не допомагаєте, так і не заважайте. У нас усе сплановано, стратегію визначено, замовлення є, освоюємо нові ринки.

Але що глибше ми аналізуємо реальний стан справ і ситуацію навколо нашого підприємства, то дедалі більше доходимо висновку про те, що вже тривалий час навколо нас розігрується спектакль з періодичною зміною декорацій і діючих осіб. Якщо раніше нам намагалися довести і переконати, що держава — неефективний власник, що великі підприємства погано керовані, що державне замовлення і планова система — це пережитки минулого, то сьогодні на порядок денний винесено зовсім іншу закулісну гру: нескінченна низка зборів акціонерів, явно надумані судові розгляди, відкриті рейдерські атаки. І це свавілля змушене терпіти підприємство, що має величезний авторитет на світовому енергетичному ринку.

Мета цих атак усім зрозуміла і ясна — будь-якими шляхами заволодіти фінансовими потоками підприємства, отримати і прибрати до рук його основні фонди й оборотні кошти. З такою ситуацією і трудовий колектив, і акціонери нашого підприємства не можуть змиритися. Викликає не просто подив, а серйозне занепокоєння, що в цих ганебних акціях беруть участь високі владні структури. Але гроші засліпили цих хлопців, які мало що тямлять у турбобудуванні, енергетичному машинобудуванні, в енергетиці, але зате добре розуміють, що таке «Турбоатом» і яку особисту вигоду можна з нього одержати.

Президент підтвердив, що такі підприємства повинні залишатися державними, оскільки від них залежить доля української державності

(В. Суботін, спеціально для «Голосу України» напередодні 75-річчя «Турбоатома»)

«ВАТ «Турбоатом» є одним із ключових підприємств в економіці країни. Президент підтвердив під час недавнього візиту на завод, що такі підприємства, як наше, повинні залишатися державними, оскільки від них залежить доля країни й української державності.

Сьогодні ми спільно з НАЕК «Енергоатом» зайняті розвитком організації нового виробництва на площах «Турбоатома» — варитимемо корпуси реакторів для атомних станцій, займатимемося будівництвом нових атомних станцій і реконструкцією вже діючих. Передусім для розвитку вітчизняної енергетики, а також для світових потреб.

У світі вибухнула серйозна економічна криза, вона серйозно зачепила вже й Україну. Але «Турбоатом» ці процеси радикально не торкнулися, і ми впевнені, що не торкнуться. Ми не зупинимося, не знизимо обсяги роботи. Жоден із замовників не відмовився від раніше підписаних контрактів, усі вони виконуються, більше того — беремо участь у нових тендерах на виготовлення енергетичного устаткування як в Україні, Росії, країнах СНД, так і далекого зарубіжжя. Енергетика — це базова галузь будь-якої країни, в її розвитку зупинятися не можна. Тому на «Турбоатомі», за підсумками роботи за 2008 рік, високий рівень рентабельності, більш як 40%, і ми його, впевнений, втримаємо й у майбутньому. У нас одна з найвищих зарплат по Україні — 2400 середня по підприємству і 3500 по робітничих основних професіях. У подальшому плата за працю буде тільки зростати.

У галузі машинобудування ми першими запровадили погодинну оплату праці і вже бачимо позитивні результати. Насамперед ми зуміли збалансувати завантаження працівників підприємства. Ми оцінили кожного працівника, його кваліфікацію, його можливості і визначили той мінімальний рівень зарплати, яку людина сьогодні має, враховуючи існуючий ринок праці. Це є погодинна, гарантована оплата праці. Але ми ще і запровадили на підприємстві преміальні доплати, що залежать від якості роботи, виконаної тим чи іншим працівником, дисципліни праці і т. д., але вони вже регулюються не адміністрацією заводу, а бригадним, цеховим колективом. Сьогодні зарплата працівника залежить не тільки від наряду і розцінки, затвердженої кілька років тому, а від його внеску в конкретну продукцію у складі конкретної бригади цеху і колективу. Усе це дало змогу значно збільшити продуктивність праці.