Десять тисяч проти двох гривень

У ТОВ «Старт», що в Теофіпольському районі, здається, відповіді на ці запитання дали для себе раз і назавжди. Такими надоями, як тут, не те що в області, а і в країні мало хто може похвалитись. Торік в окремих групах надоїли майже по вісім тисяч літрів від корови.

Але всі рекорди побила Людмила Коломійчук зі своєю Айстрою. Від цієї корівки доярка отримала десять тисяч літрів молока. Навіть за колишніми рекордними мірками це дуже висока планка. Що вже казати про теперішні, аж надто скромні цифри. Середньостатистичний надій на корову минулого місяця в Ярмолинецькому районі, приміром, навіть не дотягнув до двох тисяч літрів. Третина районів так і не змогла подолати трьохтисячний бар’єр.

Якщо порівняти із статистикою річної давності, вона начебто і краща: всі райони, окрім двох, йдуть з плюсом, а середньообласний показник зріс більш як на триста літрів. Але навіть це особливого оптимізму не додає. Насамперед через те, що за окремими рекордами місцевого масштабу стоять дуже скромні загальні показники.

Те, чого вдалось досягти в теофіпольському «Старті», швидше виняток, ніж правило. Там до теперішніх успіхів йшли не один рік. Спочатку не пошкодували коштів на високопродуктивне стадо. Потім знову-таки не пошкодували часу, аби розвести поголів’я, відібрати найпродуктивнішу худобу. І навіть після того, як здавалось, що всі технологічні етапи до успіху пройдені, набрались терпцю, аби витримати і монопольні ціни закупівельників, і фінансову нестабільність, і відсутність державної молочної стратегії.

Чого варта поживна продукція, і скільки вона коштує

Якщо надій від корови становить дві-три тисячі літрів молока на рік, таке молоко принесе лише збитки.

У «Старті» економісти можуть точно вирахувати, скільки потрібно затратити, щоб отримати літр молока. Але й без цих підрахунків кожен господар добре знає: якщо худоба дає сім — вісім літрів молока в день — ніхто її тримати не буде. Від справної корівки добра господиня несе вдвічі, а то й втричі більше. Але навіть в домашньому господарстві, де основне навантаження лягає на власні робочі руки та свої корми, без додаткових затрат обходитись все важче. Траву накосити, сіно додому звезти, жому прикупити, потім гній на поле доставити — все це стає в чималу копійку. А помножити навіть на невеличке стадо у півтори-дві сотні корів — витрати вже обчислюються сотнями тисяч гривень.

Та як не рахуй, а середньообласний показник не набагато перескочив планку в три тисячі літрів на корову. Отож і виходить, що молочна галузь загалом далека від успішної і прибуткової. І це попри те, що протягом минулого року влада докладала чимало зусиль, щоб не просто відродити тваринницьку галузь, а зробити молочне скотарство пріоритетним для краю. Але ні обласні програми, ні старання на рівні районів так і не принесли очікуваних результатів.

Великі ферми із відбірною худобою продовжують залишатись справжнім ексклюзивом. Натомість основне виробництво молока вперто закріплюється за домашніми хлівами.

Такий перекіс серйозно вплинув на формування закупівельної ціни. Одноосібникам ніяк не зрозуміти, як молоко може бути вигідним і прибутковим. Дуже часто ціна на нього обмежується півтора гривнями за літр. І це за молоко максимальної жирності. За мінімальної падає ще на двадцять-тридцять копійок.

Якщо в хазяйстві одна корова, то більше п’ятнадцяти літрів щодня заготовачам ніхто не запропонує. А це значить, що за місяць і півтисячі гривень важко набрати. Такі доходи мало кого заохотять до збільшення стада.

Велика ферма веде інші підрахунки. Якісне молоко, до якого практично не доторкнулась рука доярки, менш як за 2,3 гривні за літр уже ніхто не віддасть. Великі ж поставки дають змогу поторгуватись і за ще вищу ціну.

Ще донедавна такі розрахунки давали можливість продуктивним фермам жити якщо не в багатстві, то в поміркованих статках. На жаль, статки почали танути просто на очах, коли поповзли вгору ціни на всі складові сільськогосподарського виробництва. Ферма, котра була фінансовою годувальницею всього господарства, вже не в силі витримувати таке навантаження.

Літри в обмін на... новенькі «Жигулі»

Якими доходами обернуться десятитисячні надої вже завтра, спрогнозувати не береться ніхто. Ще на початку грудня високі виробничі показники приносили дояркам із ТОВ «Старт» 1,6 — 1,8 тисячі гривень зарплати. Якщо для когось такі статки можуть видатись дрібницями, то в селі люди їм дуже раді. Адже навіть середньообласна зарплата не завжди дотягувала до цієї планки. Про аграрний сектор, який завжди істотно відставав у своїх доходах, і говорити нічого.

Улюблениця Людмили Коломійчук і гордість всього господарства корова Айстра принесла своїй доглядальниці несподіваний сюрприз. Як краща доярка країни Людмила отримала в столиці подарунок — новенькі «Жигулі». Навіть тоді, коли авто вже поставили у подвір’ї, жінка ніяк не могла повірити, що таке добро могла заробити на молоці. Хоча і на ферму пішла саме для того, щоб матеріально підтримати родину, проте визнання нелегкої праці на державному рівні стало несподіванкою не тільки для неї, а й для всіх її колег.

Для тисяч інших господинь молочні здобутки незрівнянно нижчі. Щоб заробити свою тисячу, щодня треба віднести на молочний пункт не менше двадцяти літрів молока.

На базарі, де трилітрова банка йде вже за червінець, кілограм сиру — за 25, а літр сметани дотягує до 35 гривень, вторгувати можна більше. Але щоденні поїздки на базар — це справа для надто затятих сільських бізнесменів.

Переважна більшість селян продовжують продавати свій найдорожчий продукт просто за непристойно низькими цінами. І роблять це не для того, щоб розбагатіти на запропонованій гривні, а тільки тому, що рука не піднімається вилити надлишки молока свиням. А у новорічно-різдвяні розповіді про те, що на молоці можна заробити на машину, вірять як у гарну, але таку, що ніколи не збудеться, казку. Бо навіть десять тисяч літрів молока навряд чи переважать дві закупівельні гривні за літр.

Хмельницька область.