Новий рік почав свою ходу неспокійно, і не лише тому, що вкрай загострились «газові» проблеми. Більше року криза в усьому світі лихоманила банківську та фінансову сфери і, зрештою, негативно вплинула на економіку.

Криза

Звичайно, криза такого масштабу не могла не зачепити Україну, яка вже вважається однією з найбільш постраждалих від неї європейських країн, оскільки має досить значний рівень інтегрованості в загальносвітову економіку. І сьогодні наша реальність — висока інфляція, величезні та майже непрогнозовані коливання валютного курсу, постійна загроза безробіття, майже крах того, що раніше вважалося гордістю економіки. Водночас усі переконані: економічна криза, що вже почала дошкуляти українцям, досягне свого піку саме цього року.

Якщо 2008-й окремі експерти називають роком втрачених можливостей (до липня 2008-го розвиток економіки характеризувався позитивними тенденціями), то 2009-й має всі шанси стати роком економії (у всіх можливих її проявах — вимушеної, жорсткої, тотальної тощо) і пройде під знаком боротьби зі світовою фінансовою кризою. Економічна криза в цьому разі виступає невблаганним регулятором державних видатків, особливо в державі, економіка якої орієнтована на експорт.

Минулий рік було завершено прийняттям Верховною Радою та урядом низки нормативних актів, впровадження яких покликане мінімізувати негативні соціальні та економічні наслідки світової кризи і свідчить про активний пошук на державному рівні інструментів для її подолання, які були б зорієнтовані й на коротку, й на середньострокову перспективу, виходячи із стратегічних пріоритетів держави.

Але криза має досить конкретний регіональний вимір. Падіння промислового виробництва, проблеми у будівельній галузі одразу позначаються на діяльності підприємств та організацій, що обслуговують реальну економіку, відтак реальною стає проблема безробіття і невиплати заробітних плат, зменшуються надходження до бюджетів, виникає неспроможність оплати комунальних платежів та оренди майна і землі тощо. Як засвідчує статистика, перші почали страждати регіони, які мають значний економічний потенціал.

Тому наявні реалії потребують прийняття додаткових запобіжних заходів не тільки від держави, а й від місцевої влади на шляху ефективного та економного витрачання фінансових ресурсів, збереження виробничого потенціалу, поглиблення взаємодії з середнім та малим бізнесом, сприяння збереженню і створенню робочих місць та пошуку шляхів до наповнення місцевих бюджетів. Важливим елементом успішності таких заходів на місцях має стати тісна та узгоджена співпраця органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, комісій з питань забезпечення надходжень до бюджетів, бізнесу і науки.

З початком року одним із перших на порядок денний місцевої влади у всіх без винятку регіонах поставлено питання затвердження місцевих бюджетів на 2009 рік.

Прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» стало відправною точкою для формування та затвердження місцевих бюджетів, визначивши основні параметри взаємовідносин між державним та місцевими бюджетами.

Зокрема,передбачено:

обсяг чистого трансферту вирівнювання з державного до місцевих бюджетів (різниця між обсягом дотації вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) становить 24,6 млрд. гривень і зростає на 3,2 млрд. гривень (на 15,1 відсотка) порівняно з відповідним показником на 2008 рік;

додаткову дотацію на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів — 667,1 млн. гривень (що становить 2 відсотки від обсягу дотації вирівнювання);

субвенції на соціальний захист населення — 23,9 млрд. гривень і збільшено проти 2008 року на 4,5 млрд. гривень (на 23,1 відсотка), за однією з яких 3,6 млрд. гривень передбачено і в спеціальному фонді;

вісім видів інших дотацій та субвенцій у складі загального фонду обсягом 0,7 млрд. гривень і чотири — спеціального (2,2 млрд. гривень).

До того ж прогнозні показники місцевих бюджетів, що враховані під час розрахунку наведених параметрів, склались так:

прогнозний обсяг доходів місцевих бюджетів визначено в сумі 77,6 млрд. гривень із зростанням на 11,2 млрд. гривень (на 16,9 відсотка) порівняно з бюджетом на 2008 рік (з урахуванням внесених протягом року змін), у тому числі за загальним фондом — 60,9 млрд. гривень із зростанням на 6,4 млрд. гривень (на 11,9 відсотка);

прогнозний обсяг місцевих бюджетів за видатками визначено в сумі 129,7 млрд. гривень, що більше на 7,2 млрд. гривень (на 5,9 відсотка), ніж зазначено в бюджеті на 2008 рік з урахуванням внесених змін, у тому числі за загальним фондом — 107,2 млрд. гривень із зростанням на 3,8 млрд. гривень (на 3,7 відсотка).

Ризики

За цими, на перший погляд, благополучними цифрами зростання проглядаються певні ризики для виконання місцевих бюджетів у 2009 році. Насамперед, прогнозовані доходи місцевих бюджетів видаються надто оптимістичними, оскільки на їх надходження, безумовно, впливатимуть негативні тенденції розвитку реальної економіки країни та фінансово-економічна ситуація в регіонах, особливо у промислових.

Залишаються незабезпеченими достатніми фінансовими ресурсами найнеобхідніші потреби місцевих бюджетів у видатках на делеговані державні повноваження (утримання установ соціально-культурної сфери та управління) — за розрахунками Асоціації міст України і громад, це становить майже 7 млрд. гривень (без обрахованих сповна видатків на комунальні послуги, що залежать від цін на енергоносії). Така ситуація вкотре спонукатиме місцеву владу до відволікання коштів від виконання самоврядних функцій.

Хоча доречно нагадати, що у процесі доопрацювання та прийняття закону про державний бюджет на 2009 рік за ініціативою Комітету Верховної Ради України з питань бюджету вдалося збільшити видатки місцевих бюджетів на 2 млрд. гривень, а отже, збільшити дотацію вирівнювання та зменшити обсяг коштів, що передається до держбюджету з бюджетів-донорів.

Знову постають питання необхідності посилення самостійності місцевих бюджетів та стимулювання їх до нарощування доходної бази, забезпечення ресурсами видатків на соціально-економічний розвиток та енергозбереження, а також на виконання державної програми з реформування житлово-комунального господарства.

Зважаючи на можливі ризики з виконання місцевих бюджетів у 2009 році, законом про державний бюджет на 2009 передбачено обов’язкове покриття Державним казначейством України тимчасових касових розривів місцевих бюджетів за рахунок короткотермінових безвідсоткових позичок, а також надання місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування безвідсоткових позичок на суму невиконання розрахункових обсягів доходів місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення трансфертів, на термін до 12 календарних місяців за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка.

Стабілізаційний фонд

Водночас у складі бюджету заплановано створення стабілізаційного фонду, кошти якого відповідно до напрямів, визначених у статті 76, планується спрямувати, між іншим, на реалізацію інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку — 1,5 млрд. гривень, реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження в ЖКГ — 500 млн. гривень, придбання шкільних автобусів для перевезення учнів загальноосвітніх шкіл, що проживають у сільській місцевості, — 150 млн. гривень.

І все-таки, з огляду на виклики, продиктовані фінансово-економічною кризою, в період формування, затвердження та наступного виконання місцевих бюджетів місцевій владі необхідно глибоко усвідомити свою відповідальність за виконання бюджетів і піти на прийняття (можливо, непопулярних) рішень та зобов’язати керівників кожної бюджетної установи запровадити суворий контроль за економним та раціональним використанням бюджетних коштів, починаючи з оплати праці, енергоносіїв та придбання інших необхідних товарів і послуг, та не допускати виникнення кредиторської заборгованості.

Тим паче що категоричною вимогою закону про державний бюджет на 2009 рік до всіх розпорядників бюджетних коштів є необхідність «забезпечити укладання угод по кожному виду енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання з урахуванням зменшення обсягів споживання енергоносіїв щонайменш як на 20 відсотків. Розпорядникам бюджетних коштів при виконанні бюджету забезпечити в повному обсязі проведення розрахунків за електричну енергію, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, не допускаючи будь-якої простроченої заборгованості з оплати вищезазначених товарів та послуг. У разі наявності у розпорядників бюджетних коштів простроченої кредиторської заборгованості з оплати комунальних послуг та енергоносіїв Державне казначейство України здійснює платежі загального фонду за видатками (крім передбачених статтею 27 цього Закону) лише після погашення такої заборгованості».

Тому, забезпечуючи виконання вимог закону про державний бюджет на 2009 рік, насамперед належить запровадити систему контролю та моніторингу ефективності й результативності бюджетних видатків, жорсткий режим економії бюджетних витрат, передусім на утримання органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, припинивши збільшення чисельності працівників, придбання автотранспорту, мобільних телефонів, меблів тощо.

Серед пріоритетних завдань наступного року має стати також робота з оптимізації мережі бюджетних установ, впровадження енергозберігаючих технологій, недопущення виникнення нової та скорочення наявної податкової заборгованості, встановлення мораторію на використання коштів місцевих бюджетів для започаткування робіт з капітального ремонту та реконструкції об’єктів соціально-культурної сфери, окрім аварійних, тощо.

Резерви

Одним із важливих резервів подолання кризових явищ є дбайливе використання паливно-енергетичних ресурсів споживачами бюджетної сфери. У минулих роках, за інформацією місцевих органів влади, розпочалась робота із запровадження відповідних заходів (модернізація та реконструкція котельного господарства, впровадження прогресивних архітектурно-конструкторських рішень, поліпшення теплозахисних властивостей будівель, реконструкція систем освітлення установ та організацій з використанням енергоекономних ламп, модернізація, реконструкція теплових та водопровідних мереж, впровадження лічильників обліку енергоресурсів), що, звичайно, повинно дати певні результати.

Водночас належить негайно впроваджувати заходи зі стабілізації фінансово-економічного стану підприємств житлово-комунального господарства та посилення відповідальності за якість надання ними послуг. Передусім забезпечити проведення економічно обґрунтованої тарифної політики у сфері надання житлово-комунальних послуг, запроваджувати програми з енергозбереження і для суб’єктів господарювання, і для населення.

Особливого значення набувають забезпечення ефективного управління комунальним майном і нерухомістю, вирішення земельних питань — відповідно до ринкових умов.

Актуальною є робота, спрямована на активізацію малого бізнесу шляхом пошуку нових та реальних форм розвитку підприємництва. Потрібно усунути адміністративно-економічні та організаційні бар’єри, які обмежують можливість утворення малих підприємств, їх діяльність та розвиток; сприяти створенню та діяльності мережі інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва.

Одним із заходів є проведення роботи з керівниками підприємств усіх форм власності щодо легалізації праці на цих підприємствах та належної оплати її, створення в кожному місті та районі системи обліку суб’єктів підприємницької діяльності, які мають найманих працівників.

А ще доцільно розробити короткострокові регіональні програми інноваційно-інвестиційної діяльності, встановивши найважливіші для території напрями інвестування; розробити систему місцевих пільг для інвесторів, які будуть здійснювати пріоритетні проекти.

Загалом оцінюючи реалії сьогодення, можна зауважити: у році, що настав, українським політикам, уряду та місцевій владі належить навчитися жити за можливостями й будувати свою діяльність з переконанням, що перемагає той, хто не впадає у відчай, не сіє паніку, а продукує нові ідеї й невпинно рухається вперед.

Микола ДЕРКАЧ, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член депутатської фракції «Блок Литвина».