15 січня 2009 року народний депутат України Вадим Колесніченко (на знімку) вніс до Верховної Ради України проект закону України «Про заборону реабілітації та героїзації фашистських колабораціоністів 1933—1945 рр.» № 3618. Народний депутат розповідає про основні позиції документа.

Законопроектом даються чіткі визначення головних термінів та понять, законодавчо забороняються будь-які дії, спрямовані на реабілітацію та героїзацію фашистських колабораціоністів, членів Організації українських націоналістів (ОУН), Української повстанської армії (УПА), Української повстанської армії «Поліська Січ» (УПА «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця), Української народно-революційної армії, Української головної визвольної ради (УГВР), батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд» у складі вермахту, 14-ї Гренадерної дивізії Ваффен-СС «Галичина», Української національної армії, Українського визвольного війська тощо. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані протидіяти будь-яким формам реабілітації та героїзації фашизму.

Відповідними змінами у Кримінальному кодексі України передбачено встановлення відповідальності за реабілітацію, героїзацію та пропаганду фашистських колабораціоністів у вигляді позбавлення волі від п’яти років до довічного ув’язнення.

Адже внаслідок розв’язання націонал-соціалістичним режимом Німеччини Другої світової війни, масових злочинів проти людства та людяності протягом 1939—1945 років загинули щонайменше 55 мільйонів осіб (із яких 27 мільйонів військових), зазнали поранень 35 мільйонів осіб.

Водночас Україна та українці є чи не найбільш постраждалою стороною від дій фашистського режиму. Понад 8 мільйонів українців були вбиті, закатовані в концентраційних таборах фашистами та їхніми колабораціоністами, померли від голоду та хвороб, спричинених нелюдським режимом.

Реалізація принципів нацизму та фашизму на практиці — расизм, антисемітизм, шовінізм, соціальний дарвінізм, ідеалізація нордичної раси призвели до вчинення жахливих злочинів проти світу й людства і були засуджені Нюрнберзьким трибуналом 1945—1946 років. Військові злочини та злочини геноциду, відповідно до рішення Нюрнберзького трибуналу та статей 437—439, ч. 1, ст. 442 Кримінального кодексу України, не мають строку давності.

Загалом фашистськими колабораціоністами, за різними даними, стали від 1,8 до 2,5 мільйона осіб в усіх захоплених фашистами країнах. Діяльність колабораціоністів засуджена Нюрнберзьким трибуналом й не підлягає реабілітації в цивілізованих європейських країнах. Нацистські злочинці, в тому числі й із числа колабораціоністів, переслідуються й досі. Більше того, в низці країн — Італії, Франції, Німеччині тощо — прийнято антифашистські закони й закони, що встановлюють кримінальну відповідальність за невизнання злочинів фашизму і спроби реабілітації колаборантів.

Саме тому проект закону України «Про заборону реабілітації та героїзації фашистських колабораціоністів 1933—1945 рр.» внесено на розгляд Верховної Ради України з метою встановлення законодавчої заборони реабілітації та героїзації фашистських колабораціоністів 1933—1945 років, недопущення відродження нелюдської ідеології нацизму та фашизму в Україні, протидії суспільним організаціям і посадовим та іншим особам, що поширюють таку ідеологію.

Організація Об’єднаних Націй у своїх резолюціях «Ствердження принципів міжнародного права, що визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу» від 1946 року, «Заходи, які повинні бути вжиті проти нацизму та расової нетерпимості» від 1967 року та «Неприпустимість певних видів практик, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості» від 4 листопада 2008 року засудила не лише фашизм, а й спроби реабілітації фашистських посібників та оголошення їх учасниками «національно-визвольних» рухів.

На жаль, держава Україна не підтримала листопадову декларацію ООН про засудження фашизму і фашистського колабораціонізму, що не лише призвело до значного міжнародного осуду, але ще раз підтвердило курс націоналістичного українського керівництва на реабілітацію фашизму і спробу побудови націоналістичної держави. Законодавча ініціатива Президента про надання статусу учасників визвольних змагань членам ОУН, УПА тощо — активним виконавцям геноциду євреїв, поляків, присвоєння звання героя України капітану СС, нагородженому Залізним Хрестом Роману Шухевичу, спроба відзначення державними нагородами Степана Бандеру та святкування дня його народження тощо — лише останні кроки в цьому напрямі.

Схвалення норм цього законопроекту матиме значні позитивні соціальні наслідки, адже зніме значне соціальне напруження в питанні героїзації та реабілітації фашистських колабораціоністів з числа українців, сприятиме підвищенню міжнародного авторитету України й вихованню суспільної моралі в дусі гуманізму та поваги до прав людини, створить умови для притягнення до відповідальності посадових осіб, винуватих у розгортанні фашизму та нетерпимості в Україні.

Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, народний депутат України.