Понад 40 відсотків дітей віком від 7 до 12 років та понад половина підлітків від 13 до 18 років стали безпосередніми свідками подій, пов’язаних із війною. Про це свідчать підсумки експрес-оцінки соціально-психологічного стану дітей, проведеної у травні цього року за ініціативи ЮНІСЕФ у чотирьох містах — Донецьку, Маріуполі, Горлівці та Єнакієвому. Дослідження включало психологічну оцінку 204 дітей і дискусії у форматі фокус-груп із 48 батьками та іншими членами сімей. До проведення оцінки залучали місцевих психологів.

Фахівці виявили підвищений стрес у приблизно чверті дітей від 3 до 6 років і від 13 до 18 років та у кожної шостої дитини від 7 до 12 років. Три чверті дітей від 7 до 12 років і 43 відсотки — від 13 до 18 років — відчували страх, коли були свідками подій, пов’язаних із війною.

Одна із фахівців, які проводили експрес-оцінку, розповіла «Голосу України», що навіть на фокус-групі деякі батьки боялися розповідати про пережите їхніми дітьми.

— Люди підходили вже індивідуально і говорили про себе. Наприклад, дев’ятирічний хлопчик із Маріуполя побачив з вікна труп. Це дитину настільки вразило, що хлопчик став нервовим, у нього виник енурез, неадекватні реакції. Батько, який сам виховує сина, зізнався, що побоявся про це говорити і звертатися до спеціаліста: думав, дитину заберуть соціальні служби, а його самого позбавлять батьківських прав. Ще одна жінка з Маріуполя розповіла, як побачила в Інтернеті відео подій 9 травня і впізнала 18-річного сина, який сидів на БТРі: підлітки залізли на машину, яка зламалася. Вилаяла сина, а хлопець замкнувся у своїй кімнаті і три дні не виходив. Маріуполь на момент дослідження виявився найбільш неспокійним регіоном. Хоча і в Горлівці ми фіксували негативну реакцію дітей на військові літаки, на людей у масках.

За словами співрозмовниці, з початком бойових дій у регіоні батьки стали забороняти дітям-школярам виходити на вулицю, обмежувати їх перебування у місцях проведення дозвілля. Це викликало спочатку розуміння, а потім — агресію. Щодо оцінки причин подій, то тут діти цілком копіюють політичну позицію батьків. Позитивним результатом можна вважати той факт, що старше й молодше покоління стали ближчими. Батьки й діти почали частіше телефонувати один одному, хвилюватись, якщо когось немає вдома, поділяти тривогу.

Фахівці ЮНІСЕФ сформулювали низку рекомендацій для психологічної допомоги дітям та батькам у регіонах, де прямо чи опосередковано чинилися акти насильства й безлад. Серед рекомендацій — проведення тренінгів для батьків і вчителів із подолання власного стресу, обговорення поточних подій із дітьми, зменшення стресу у дітей, практичні поради щодо адаптації до мінливого середовища (військові дії, переселення). Потрібні також тренінги для шкільних психологів і психологів у центрах соціальних служб для молоді, а також соціально-психологічна підтримка внутрішніх переселенців у місцях їх нового перебування. Особливу увагу варто приділити вразливим категоріям дітей — наприклад, позбавленим батьківського піклування, які мають менше можливостей для обговорення поточних подій із дорослими.

Донецька область.