Новий рік Азим Ісламов (на знімку) з сім’єю мріяли зустрічати у новому помешканні. Однак замість кімнати отримали нові тріщини у підлозі й грибок на стінах. Не дивно, адже у п’ятиповерхівці, в якій мешкає наш читач, понад три роки тому стався вибух побутового газу. Людей з потерпілого під’їзду одразу виселили. Тоді казали, що вже за півроку вони отримають нове житло. Але донині їх доля зависла в повітрі. У тих, хто залишився жити у частково зруйнованому будинку, — свої проблеми. В їхньому панельному будинку дедалі частіше з’являються тріщини, у тім числі й в несучих конструкціях. Люди бояться, що з настанням весни, коли земля розтане, їх п’ятиповерхівка завалиться як картковий будиночок.

Вибух у п’ятиповерхівці по вулиці Червоноткацькій, 16 стався 24 вересня 2005 року об 11-й ранку. Азим Ісламов, мешканець будинку, пригадує, як допомагав своїм сусідам вибратися з-під завалів: «Це було страшно: у підлозі величезні два вири, скрізь вибиті вікна, двері. Стіни падали на людей. Сильну пожежу рятувальникам довелося гасити понад годину».

Уже за декілька днів після того мешканців шостого під’їзду, в якому і стався вибух, переселили до готелів. Ще пізніше їм було виділено помешкання з маневреного фонду. Тоді, розповідають очевидці трагедії, влада обіцяла, що це лише тимчасові заходи. І уже, мовляв, за півроку кожен «переселенець» отримає нове помешкання. Однак віз і нині там. На додачу, дедалі частіше виникають проблеми і у тих, хто залишився проживати у сусідніх із постраждалим під’їздах.

Азим Ісламов з колишньою дружиною та 11-річною дитиною мешкають у комунальній квартирі на п’ятому поверсі п’ятого під’їзду. Від часу вибуху по всій кімнаті, кухні, коридору пішли тріщини. У підлозі — кількаміліметрові щілини. Те, на що перетворилася ванна кімната (на знімку), взагалі коментарів не потребує. Це до того, що всі стіни ще й «розфарбовані» грибком.

— І ми тут живемо, цим дихаємо, — обурюється чоловік. — А нікому й діла до нас немає. Перед виборами приїздили всі, хто тільки міг. Наобіцяли гору, а то й більше. Але, самі бачите, нічого не змінилося.

Обурена ситуацією, що склалася, і Олена Верниченко. Вона разом із сім’єю заселялася у квартиру вже після вибуху. Але тоді, каже пані Олена, усе було абсолютно інакше:

— Так, ми знали, що тут сталося. Але вірите чи ні, такого жаху не було. Все було більш-менш нормально до того, як у «виселеному» під’їзді не повирізали стіни. І щоб будинок не завалився, його екстрено укріпили підпорами із зварених газових труб.

Після цього, каже жінка, життя стало неможливим. Постійний грибок, тріщини. «Знаєте, елементарно страшно, що воно все завалиться. Це ж панельний будинок!» — хвилюється пані Олена.

Свої занепокоєння мешканці не раз висловлювали і різним владним структурам.

— Ми з ними уже переписуємося-переписуємося. А отримуємо лише відписки. В останній відповіді нам повідомили, що будинок визнано таким, що не підлягає ремонту. У жовтні з’явилося розпорядження КМДА, згідно з яким наш будинок переходить у комунальну власність і закріплюється за КП «Спецжитлофонд». Грубо кажучи, нас повинні переселити, будинок розвалити і на його місці звести нову будівлю. Нам, власне, і обіцяли, що переселять ще до Нового року.

Люди не знають, що їм робити. Постійні грибки та тріщини зіпсували вигляд більшості квартир. Робити ремонт — не бачать сенсу, якщо будинок рано чи пізно або завалять, або він завалиться сам. «Складається таке враження, що просто всі чекають, допоки ми «завалимось». Як кажуть, є людина — є проблема, немає людини — проблеми теж немає», — говорить пані Олена. Залишається лише сподіватися, що песимістичні прогнози все-таки не справдяться.

У КП «Спецжитлофонд» «Голосу України» повідомили, що цей будинок на баланс ще не прийнято. Триває процес передачі. Коли він закінчиться, наразі невідомо.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Коментар експерта:

Віталій ПШЕНИЧНИЙ, начальник ГУ КМДА з питань надзвичайних ситуацій:

 

— Вийшло розпорядження КМДА, в якому передбачено порядок і механізм відселення і забезпечення житлом мешканців цього будинку. У 2008 році було складено списки тих, хто проживає. Було заборонено додаткову прописку в будинку, щоб зафіксувати кількість людей, котрі там мешкають. На всіх зборах я жодного разу не заявляв, що мешканців будинку буде відселено до якогось конкретного часу. Коли буде затверджено місцевий бюджет, залежно від суми, ми зможемо сказати, скільки мешканців зможуть отримати квартири протягом 2009 року, а скільки — у 2010 році. За ці роки ми плануємо переселити людей у рівноцінні помешкання. Старий будинок знести, а на його місці звести новий.