Порівняно з кінцем 80-х років ситуація в естонському сільському господарстві істотно змінилася в бік скорочення виробництва, незважаючи на підвищення ефективності виробництва і якості продукції.

На сьогодні Естонія ввозить сировини й продуктів харчування більше, ніж вивозить. Це не стосується молочних виробів, виробництво яких становить приблизно 140 відсотків від власної потреби, а наявний надлишок іде на експорт як у країни Євросоюзу, так і в невеликих обсягах до Росії. Позитивна тенденція й у вирощуванні зернових, яких останніми роками продукували більше, ніж потрібно для внутрішнього споживання.

У решті — негативний баланс. Навіть картоплею Естонія не може повною мірою забезпечити себе. Те саме і з м’ясом: обсяг його виробництва становить близько 70 відсотків від споживання. Прилавки магазинів завалено польськими і литовськими помідорами, італійськими, турецькими, французькими фруктами.

В умовах економічної кризи в найближчі два-три роки очікувати позитивних змін у сільському господарстві Естонії не доводиться. Тим паче що на розвиток сектору в бюджеті закладено на 230 мільйонів крон менше, ніж торік. Навіть з урахуванням коштів Євросоюзу в 2009 році для підйому сільського господарства й благоустрою сільського життя планується освоїти близько 4 мільярдів крон (3,3 мільярда гривень для країни з населенням 1,2 мільйона чоловік).

На думку міністра сільського господарства Хелір-Валдор Сеедера, на відродження втрачених позицій у сільськогосподарській сфері знадобиться 10—15 років і тоді Естонії вдасться досягти середньоєвропейського рівня.

Чекати стільки часу естонські підприємці не можуть і намагаються проникнути на традиційний російський ринок (зокрема, Санкт-Петербург із областю, Псковську область), де їхня продукція цілком конкурентоспроможна. Але цьому заважають деякі місцеві політики й напружені міждержавні відносини.

Фото Олександра ВОСКРЕСЕНСЬКОГО (з архіву «Голосу України»).