ГМО: викинути шкода, а їсти бридко

У листопаді в Нікітському ботанічному саду, що поблизу Ялти, Українська академія аграрних наук провела засідання майстер-класу на тему «Генетично модифіковані організми: проблеми і перспективи використання їх в Україні». Розмова була тривала, проте запитань стосовно корисності ГМО не поменшало.

Із запитанням, бути чи не бути ГМО, людство вже запізнилося: ГМО стрімко поширюється планетою. Запитання можна ставити по-іншому: навіщо воно нам?

Про це і йшлося на конференції, яку спонсорували фірми, які їх продукують і просувають на ринок. Спочатку журналістам окреслили їх високу місію: складні наукові матерії стосовно ГМО треба зрозуміти, після чого простими словами через свої видання донести до загалу.

Журналістам пояснили: «ГМО є результатом поступового розвитку біологічних наук і вдосконалення методів виділення, розмноження, переносу і експресії генів одного організму в клітинах іншого». Цитую за брошурою, яку отримав на конференції. Там само пояснюється, звідки взялося це ГМО?

«Для успішної генетичної трансформації рослин необхідно було знайти вектор. Перший рослинний вектор був побудований у 80-ті роки минулого століття на базі дослідження агробактерії Agrobakterіum tumefacіens, що викликає захворювання рослин на бактеріальний рак. Agrobakterіum tumefacіens має властивість переносити Т-фрагмент ДНК Ті-плазміди, що викликає пухлини, в хромосоми пухлини-хазяїна. Фрагмент Т-ДНК флагкований прямими повторами в 25 п. н., вони функціонують як сигнальні елементи для механізму переносу. Чужорідна ДНК, вбудована в межах Т-ДНК, може бути перенесена в рослинну клітину».

Читачу, якщо ти вже зрозумів, що таке ГМО, тобі «5» за урок. Бо я мало що з цього второпав. Хоча не тільки прочитав це пояснення, передрукував його, а й «наживо» слухав автора — доктора біологічних наук.

Утім, автори доповідей згадували й тези противників ГМО, серед яких, крім фірм-конкурентів, що виробляють засоби захисту рослин і внаслідок впровадження ГМО втрачають прибутки, є багато політиків і громадських діячів, здебільшого «зеленого» забарвлення, а також клерикалів і журналістів. Їхні заперечення зумовлені, як кажуть прибічники ГМО, поганим розумінням законів біології. От якби вони, противники ГМО, розумілися на цьому предметі краще, то, почувши про трансгенні продукти, пищали б з радощів. На жаль, противників ГМО на конференції не було, тож прибічники ГМО за них придумували заперечення й тут же їх спростовували.

Так чи інакше, але зрозуміти, що таке ГМО, небіологові важко. А тепер декілька слів про технологію ГМО.

«У спеціальних установках-«гарматах» мікрочастки золота або вольфраму з нанесеною на них ДНК прискорюють за допомогою стислого гелію, і вони проникають у ДНК-кліток мішені. В усіх випадках трансформовані клітини або тканини необхідно регенерувати в рослини».

А от кому потрібно ГМО і хто що з цього має, можна розібратися й не маючи вченого ступеню. «Це потрібно людству, щоб забезпечити продуктами харчування людей. Популяція людей зростає, їх треба нагодувати, тож необхідно збільшувати продуктивність сільського господарства. Без сучасних технологій, без ГМО це зробити неможливо», — так пояснив той самий доктор біологічних наук. Мета, бачимо, чисто альтруїстична: нагодувати більше мільярда голодуючих у світі. Хто проти? Мізантропів серед журналістів не знайшлося.

Але чи вдасться Україні годувати трансгенами голодуючих, якщо вже тепер від українського збіжжя єгиптяни відмовилися, бо воно невисокої якості? Україні ж трансгенні продукти не потрібні хоча б тому, що резерви традиційних способів виробництва харчів дають змогу принаймні подвоїти їх валове виробництво, був би покупець. А от ГМО-продукти покупець відмовляється купувати.

На підтвердження тези щодо нешкідливості трансгенних продуктів доповідачі наводили різні приклади, зокрема: картопляні бульби ми залюбки споживаємо, а бадилля — ні, бо воно отруйне для людини, хоча колорадський жук їсть саме бадилля. У трансгенній картоплі отруйним для колорадського жука є саме бадилля. Звідки зовсім не випливає, що бульби цієї картоплі погані для людини.

«У США, Канаді, Аргентині, Бразилії біотехнічні культури займають багато мільйонів гектарів. Підвищується врожайність, поліпшуються споживчі якості такої сільськогосподарської продукції. Практичні американці спокійно споживають «їжу Франкенштейна», оскільки її безпека гарантована державою. Вони ніяк не можуть зрозуміти такого бурхливого неприйняття генної інженерії в Європі», — стверджує Микола Бойко, головний менеджер ТОВ «Монсанто-Україна».

«Стійку до комах картоплю вирощували в США в 1990-х роках (у 1999 році на 30 000 га, тобто на 4 відсотках усіх площ США під картоплею). Від цієї технології відмовилися в 2001 році... Це комерційне рішення, можливо, було продиктоване відмовою деяких провідних підприємств з переробки картоплі і підприємств швидкого харчування від використання ГМ-картоплі, оскільки споживачі проявляли стурбованість з цього приводу. Від технології відмовились, незважаючи навіть на те, що ГМ-картопля потребувала менше затрат від виробника, давала більший урожай і була вдвічі щільнішою за консистенцією».

Тож як бути з «практичними американцями, що спокійно споживають «їжу Франкенштейна»? Мабуть, «американський спокій» можна пояснити розподілом площ під трансгенними культурами: 57 відсотків — соя, 25 — кукурудза, 13 — бавовник, 5 відсотків — ріпак. Як бачимо, це технічні культури, причому переважна частина врожаю кукурудзи й ріпаку йде на виробництво етанолу та біодизелю. Американців не дуже хвилює, що там згорає в моторах. Аби лиш цього підозрілого трансгену не було в гамбургерах і чіпсах. І тоді вони спокійно ставляться до ГМО.

Фермери США, котрі вирощували трансгенну сою, отримали за 2006 рік додатковий дохід 1170 млн. доларів. У світі ж трансгенні рослини в 2007 році вирощувалися вже на 114,3 млн. га, і кожен з цих гектарів давав від 20 до 70 доларів додаткового доходу. Тобто поки що виходить, що і сіно ціле і кози ситі? І трансгенних чіпсів американці не споживали, і вигоду фермери отримали. Про прибутки компаній, які пропонують ГМО, доповідачі не казали.

З інформації, почерпнутої на конференції, однозначно випливають дві речі: компанії, які постачають ГМ-продукцію, мають великі прибутки. З широким впровадженням ГМО ці компанії не тільки отримують колосальні прибутки, а й владу, оскільки від них залежатиме продовольча безпека населення планети. Фермери, котрі застосовують ГМ-технології, також отримують тимчасову вигоду, але потрапляють у залежність від постачальника складових ГМ-технологій.

Споживачі трансгенної продукції не отримують відчутних, а то й жодних вигод ні тепер, ні в майбутньому, але беруть на себе всі негативні ризики від широкого впровадження ГМО. Про харчові ризики, пов’язані з вживанням ГМ-продуктів, ми тут свідомо не говоримо.

Людям пропонують немов зіграти в російську рулетку, де ставкою є екологія і здоров’я майбутніх поколінь, але при цьому навіть не обіцяють жодних реальних виграшів, крім як засвідчити виробникам ГМО, що вони не боягузи й готові на все заради їхніх прибутків. При цьому людям не залишають права вибору: грати в цю рулетку чи ні. Як наголошували доповідачі, прибічники ГМО не підтримують маркування продуктів, що містять трансгени. І резонно: такі продукти просто не купуватимуть.

Варто чи ні широко застосовувати ГМО в Україні? Що з більшим прибутком можна продати на ринку: звичайну продукцію чи трансгенну? Поки що продати «чисту» продукцію все-таки легше, ніж ГМ. Тоді навіщо воно нам?

Хіба нам свого лиха мало, що маємо кликати ще й чуже?

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.