Минулого тижня набув чинності закон про трирічний план поступового підвищення акцизу на тютюнову продукцію

Набув чинності Закон України № 797-VІ, який, з одного боку, продовжив тенденцію підвищення акцизів на сигарети. А з другого — зробив цю тенденцію передбачуванішою і прогнозованішою. Відтепер план підвищення акцизу розрахований до 2011 року і залежить передусім від цінової ситуації в країні. Логіка більшості депутатів, які підтримали цей закон, а також авторів законопроекту — урядовців спиралася саме на думку експертів-економістів про те, що підвищення акцизів потребує дуже зваженого подходу. Щоб не зруйнувати прибуткову національну галузь, не породити нової хвилі контрабанди із сусідніх держав і, нарешті, не підштовхнути більшу частину вітчизняних споживачів до переходу на дешевшу, менш якісну і шкідливу для здоров’я продукцію.

Водночас окремі депутати підтримували альтернативний законопроект №3281, розрахований саме на швидке отримання додаткових коштів до держбюджету. Швидке — але дуже скороминуще. Різкий стрибок ціни на сигарети, пов’язаний із підвищенням акцизних ставок, звичайно, міг на початковому етапі дещо підняти надходження до бюджету. Але потім настали б й інші наслідки, які творці проекту №3281 знехтували. Якби курців було так легко з допомогою лише ціни відлякати від нікотину, це уже давно було б зроблено. Насправді ж, все відбувається за тією схемою, що й навколо іншого підакцизного товару, — алкоголю. Ціни стають недоступними — і прихильники зеленого змія переходять на дешевший сегмент продукції. Якщо й він стає недоступним — зростає попит на самогон та інші ерзац-напої. Про їхній вплив на здоров’я населення — годі й казати.

З сигаретами відбуватиметься приблизно те саме. З одного боку — зростає попит на дешеві цигарки і самосад, а з другого — на зміну продукції вітчизняних виробників одразу приходить дешевша контрабандна продукція з Росії та Молдови. Обтяжена високими акцизними зобов’язаннями тютюнова індустрія цієї нерівноправної конкуренції не витримує, скорочуючи обсяги виробництва і породжуючи нові соціальні проблеми звільнених працівників та їхніх родин. Все це, зрозуміло, не найкращим чином впливає на держбюджет. Бо з контрабанди держава не має взагалі нічого, хіба що відкриється можливість для доброго корупційного заробітку для митників та міліціонерів. Тим часом легальна база для оподаткування різко скорочується. І мрії про надприбутки для державної казни так і залишаються мріями.

Не випадково Голова Верховної Ради Володимир Литвин ще 4 листопада 2008 року в коментарі УНІАНу слушно попереджав, що такі прості пропозиціі щодо наповнення бюджету за рахунок різкого підвищення акцизів на сигарети можуть насправді сильно вдарити по добробуту багатьох українських родин: «Наприклад, блага ціль — різко підвищити акцизи на тютюн. Але уявіть, якими будуть масштаби контрабанди. Те саме стосується й горілчаних виробів».

У свою чергу, закон №797 демонструє виважений підхід, що, з одного боку, дає додаткові надходження до бюджету, а з другого — не дає зрости контрабанді сигарет в Україну, не дає знищити легальне виробництво сигарет в нашій країні. Виробництво тютюнових виробів і торгівля цією продукцією — це десятки тисяч робочих місць. У Центральній, Східній Україні є цілі міста, добробут яких майже цілковито залежить від місцевих тютюнових фабрик. Закон №797 дає можливість зберегти ці робочі місця, зберегти добробут значної кількості українців. Довгостроковий план підвищення акцизу на сигарети, запропонований у законі, дає змогу полишити практику щомісячних законодавчих «шарахань» у галузі акцизу та зробити крок для подолання економічної кризи. Це — заявка на поліпшення інвестиційного клімату України.