Битва за «Руно»: дракони повертаються

Підстав для занепокоєння в господарства було задосить. Юрій Михайлович наводить приклади, коли після рейдерських атак розвалювалися й розкрадалися ефективні державні й приватні підприємства.

— Сьогодні відбуваються рейдерські захоплення цілої низки державних і приватних сільгосппідприємств. Зовсім недавно таке сталося, наприклад, у Харківській області, — каже він. — Торік у нашому районі такими методами «розібралися» з великим господарством під керівництвом Б., що обробляло майже 22 тисячі гектарів землі. Було викуплено борг господарства на пару мільйонів гривень. На цій підставі рейдери скосили врожай на десятки мільйонів гривень. А сам власник підприємства в цей час опинився за ґратами.

Коли «Руно» підійшло до збирання врожаю, стало відомо про те, що 26 червня в Амур-Нижньодніпровськом райсуді Дніпропетровська відбулося засідання у цивільній справі №199/2786/14-ц за позовом Сергія Чапліна, котрий займав до липня минулого року посаду директора «Руна». Суддя вирішив визнати незаконним наказ НААНУ (№182-к від 18.07.20014 р.) про звільнення Чапліна за погодженням сторін і негайно відновити його на займаній посаді. Із самого відповідача на користь Чапліна стягнути понад 113 тисяч гривень — за час його вимушеного прогулу — і дві тисячі за моральну шкоду.

Повернення до минулих методів керівництва на підприємстві сприймають, як спробу його розвалити й розпродати. До чого призвели методи господарювання минулого керівництва в господарстві й академії чудово пам’ятають.

«Голос України» уже зазначав, за рахунок чого «Руно» втягувалося в борги: отримати в партнера продукцію і техніку в оренду дорожче, а поставити свою продукцію дешевше. Наведемо й нові факти, на які вказують юристи підприємства у своїй заяві до облпрокуратури (№27/06-1 від 27.06.2014 р.).

Відповідно до Закону України «Про здійснення держзакупівель» під час закупівлі держпідприємством товарів і послуг на суму понад сто тисяч гривень необхідне проведення певних процедур. Однак колишнє керівництво «Руна» увагу на це мало звертало. Так, на думку юристів, процедуру було порушено під час укладання договору (№ДОТ-046 від 1.03.2012) з київським ТОВ «Торговельний дім «Украгропром» (ЄДРПОУ 36529168) на оренду сільгосптехніки — за рік сума орендної плати перевищила 3,5 мільйона гривен. А за рік до цього «Руно» орендувало в цього ТОВ техніки на суму втричі меншу.

Не менш цікавим залишається і той факт, що орендовані «Руном» комбайни фізично можуть бути використані в господарстві не більш як три місяці на рік. Однак за умовами укладених «Украгропромом» договорів, що підтверджують акти приймання-передачі виконаних робіт, комбайни використовувалися, а орендна плата нараховувалася цілий рік. У вересні 2011-го «Руно» укладає договір (№НП-6 від 15.09.2011) на доробку товарного льону із запорізьким ТОВ «Укрнасінняпром» (ЄДРПОУ 36515181) на суму понад 120 тисяч гривень.

Улітку минулого року на підприємстві була організована перевірка обласною держфінінспекцією. В акті (№07-26/3 від 9.09.2013 р.) зазначено, що виявлено й зафіксовано (стор. 54—57) факти укладання С. Чапліним договорів на реалізацію зернової продукції «Руна» київському ТОВ «Торговельна аграрна компанія» (ЄДРПОУ 3746962) і ТОВ «ТД «Украгропром» за цінами, що були нижчі, ніж склалися у Криничанському районі. Так, за форвардним контрактом (№ФК 02/09-11-06 від 2.09.2011 р.) «Руно» повинно було поставити першому понад 16,6 тисячі тонн озимої пшениці в 2012 році і 1,8 тисячі тонн озимого ячменю по 1150 гривень за тонну з урахуванням ПДВ.

Трохи пізніше, щоправда, ціни переглянули: пшениця — 1480 гривень, а ячмінь — по півтори тисячі за тонну. Загальна сума контракту становила 27,34 мільйона гривень. Водночас, як виходить з інформації інформагентства «АПК-інформ», закупівельні ціни на внутрішньому ринку в той період коливалися від 1430 гривень за пшеницю 6-го класу до 1710 гривень (1-й клас). Ячмінь закуповували по 1530 гривень.

За форвардним контрактом (№ФК 04/02-11-03 від 4.02.11 р.) підприємство повинно було поставити «Украгропрому» понад десять тисяч тонн фуражної пшениці 5—6-го класу по 750 гривень із ПДВ. І хоча ціну підвищили до 1150 гривень, до середньої закупівельної ціни в 1570 гривень було далеко. За форвардним контрактом (№ФК 19/04-11-01 від 19.04.2011 р.) «Украгропром» одержував від «Руна» майже чотири тисячі тонн соняшнику по 2500 гривень і яровий ячмінь по 1200 гривень. Середня реалізаційна ціна тонни соняшнику в районі тоді становила 3953 гривні, ячменю — 1524.

За висновками експертів, через такі дії керівництва підприємства держава недоодержала понад дев’ять мільйонів гривень доходу.

У квітні минулого року тодішнє керівництво господарства уклало з декількома громадянами низку договорів на поставки фуражної пшениці врожаю 2013 року по 1250 гривень за тонну на суму 690 тисяч гривень. Термін поставки — до 31 серпня 2013 року. Як стверджують юристи «Руна», всі громадяни за винятком Костянтина Б. (договір №2/13 від 9.04.2013 р.) внесли в касу належні кошти. А Б. особисто гроші в касу не вносив (стор. 17 акта ревізії). Проте на підприємстві наявний меморіальний касовий ордер (№171 від 19.04) про те, що від Б. отримано 150 тисяч гривень.

Далі ще цікавіше. На той час, коли термін дії договору минув, громадяни, що уклали його, за зерном не тільки не приїхали, але й жодним чином не давали про себе знати. І тут 31 грудня (!) підприємство отримує повідомлення-вимогу від якоїсь Люсі С. із Донецької області. Із тексту виходило, що ця громадянка отримала право вимагати від «Руна» виконання своїх обов’язків за вище зазначеними договорами поставки. Це право вона нібито набула на підставі договорів про відчуження права вимоги (від 23.12.2013 р.), які уклала з вищезгаданими громадянами. Згідно з цими договорами, люди безплатно передавали практично сторонній особі свої права на більш як півмільйона гривень!

Люся С. вимагала від господарства протягом п’яти днів видати їй понад півтисячі тонн пшениці й... понад півмільйона гривень штрафних санкцій за нібито не вчасно поставлену продукцію. Попереду було два тижні Новорічних свят. Але вже 16 січня в Криничанському райсуді з’являється її позов.

Що відбувається, стає зрозуміло, якщо знати, що ця Люся С. є... тещею керівника держпідприємства «Руно», а один із договорів (№6/13/г від 19.04.2013) був укладений його сином.

З великою ймовірністю можна припустити, що, повернувшись до влади, вдячний Чаплін постарається повернути «борги», які досі документами, що викликають довіру, і судовими рішеннями не підтверджені.

— Поновлення Сергія Чапліна й виплата сумнівного боргу в 45 мільйонів гривень може призвести до банкрутства підприємства, в якого основних засобів лише на 19 мільйонів гривень, — упевнений Юрій Середа. — У цьому разі весь врожай піде за борги, свині й вівці будуть вирізані й вивезені, майно розпродадуть. А люди залишаться без роботи. Процедура повернення Чапліна відбувається не без участі — в тому числі й фінансової — тих, кому господарство нібито заборгувало.

Чи розуміла все це суддя Оксана Подарець, котра винесла рішення про поновлення на посаді Сергія Чапліна? На чому було засновано її рішення?

А на чому були засновані позовні вимоги Чапліна? Він заявляє, що під час звільнення ніде не розписувався в одержанні трудової книжки, і не каже про те, що вона в нього на руках. Однак забуває про те, що коли після свого звільнення він став на облік до Центру зайнятості — був відправлений на курси підвищення кваліфікації. Про що й було зроблено запис у його трудовій (№35 від 23.09.2013 р.) — отже, книжку таки видали. Але судді, мабуть, це було нецікаво.

Як нецікаво й те, що майже рік тому минув місячний термін давності подачі заяв за цією катего-рією суперечок. Заяви про те, що позивач не знав про дату звільнення — а тому й пропустив час подачі позову, — розбиваються знову-таки записом у трудовій книжці (№34 від 18.07.2013 р.), не побачити який було просто неможливо. Довідки про проходження лікування аж ніяк не охоплюють весь минулий період. Адже знаходив Чаплін час для звернень до інших інстанцій, де підтримки не отримав.

Зате суддя відреагувала на заяву Чапліна про те, що 15 липня минулого року якісь громадяни, представившись представниками НААНУ, під загрозою життю його й членів його родини змусили написати заяву на звільнення. У керівництва академії такі вигадки викликають не тільки подив, а й обурення — як і рішення суду, який не «побачив», що позивач не привів жодного відповідного й припустимого доказу таких тверджень — як того вимагає процесуальне законодавство України.

Ну й, нарешті, Чаплін скаржиться на те, що під час звільнення з ним надто довго розраховувалися із зарплати — яка, до речі, тільки офіційно становила майже п’ятсот гривень на день. Але він забуває про ті багатомісячні борги перед працівниками, які накопичилися саме під час його керівництва. Про те, що в «нещасного безробітного» син і теща орудували півмільйонними сумами, у заяві не йдеться.

Рішення суду дивним чином збіглося в часі з подіями, що відбувалися в НААНУ. За кілька днів до цього президента академії стали змушувати написати заяву про звільнення. А в день суду відбулися збори, в яких брали участь понад шістсот членів НААНУ — професори та академіки. Ті, хто зібрався, виступили проти зміни керівництва академії.

За наявним положенням, під час призначення директора держпідприємства, такого як «Руно», академія подає голові місцевої облдержадміністрації подання, в якому просить погодити обрану кандидатуру. Після чого підписується контракт із директором. Тому ініціатори усунення Середи, котрі розраховували на зміну керівництва НААНУ, від нового президента очікували, можливо, подання на потрібну їм людину. А тут і рішення суду з’явилося. І вже наступного дня «негайно поновлений» Чаплін приступив би до керівництва підприємством — перед самим початком збирання врожаю ранніх зернових.

— За короткий час Середа зміг мобілізувати наявні в господарстві резерви, реалізація яких забезпечила поліпшення фінансового стану господарства, — вважають у президії НААНУ. — Юрій Михайлович проявив себе здібним організатором сільгоспвиробництва, зарекомендував фахівцем високої кваліфікації. Користується заслуженою повагою в колективі, серед фахівців наукових установ і дослідних господарств НААН, керівників підприємств району.

Подання на Середу на адресу ОДА (№11-10/62) було відправлено вже 27 червня. Однак досі не погоджено, що дає підставу для занепокоєння за долю підприємства та врожай. Працівники «Руна» створили ініціативну групу, що повністю підтримує нинішнього керівника, розуміючи, що від повернення колишнього директора нічого доброго чекати не доводиться. Вони направили звернення про необхідність вживання термінових заходів у комітети Верховної Ради з питань верховенства права і правосуддя (01/07-2 від 1.07.2014 р.) і з питань боротьби з оргзлочинністю (01/07-1 від 1.07.2014 р.), до облпрокуратури та голові ОДА Ігорю Коломойському (№26/06-1 від 26.06.2014).

«Мова про майно держави, — йдеться у зверненні до Ігоря Коломойського. — Сьогодні на Дніпропетровщині діє сильна і професійна влада, здатна вивести державу на якісніший етап розвитку. Але наявність замовленого правосуддя може звести нанівець будь-які зусилля всіх, хто своєю працею й волею до боротьби відстоює українську державність. Просимо Вашого захисту й підтримки, вольового рішення із приводу тих, хто порушує Закон, і тих, хто або дозволяє, або змушує їх це робити».

 

А поки відповідей на звернення не надійшло, охороняти держмайно погодилися в управлінні держслужби охорони. На підставі укладеного з «Руном» договору співробітники міліції, озброєні автоматичною зброєю, цілодобово несуть службу на току, складах і в адмінбудівлях господарства (на знімку). Кажуть, поки що все спокійно. Але готові до будь-якого розвитку подій. Захищати своє майно і свого директора налаштовані й працівники господарства.

Очевидним стає факт, що рішучість і безкомпромісність керівника ОДА є проявом суті всього регіону: чужого нам не потрібно, але й свого не віддамо.

Дніпропетровська область.