Таємна кухня погоди

Коли двадцять років тому в обласній газеті «Радянська Волинь» (тепер «Волинь-нова») вперше був надрукований довготерміновий прогноз погоди журналіста з Луцька Володимира Лиса, багато хто, а надто вже професійні синоптики сприйняли його скептично. Мовляв, занадто бере на себе. Ми маємо фото із супутників, карти погоди з усієї планети, і то не ризикуємо цього робити. А тут ні спеціальної освіти, ні бази даних...

Та, попри все, прогноз Лиса майже повністю підтвердився. Не менш вдалими виявилася друга, третя, четверта спроби...

Увага до прогнозів журналіста-синоптика щораз посилювалася. А коли Володимир Лис передбачив на 1994 рік небачену посуху на Волині, яка того літа охопила всю Україну, авторитет прогнозиста зріс вже на загальнодержавному рівні. Сьогодні Володимира Лиса знають в усіх куточках України. Йому часто пишуть листи. Навіть тоді, коли на конверті лише написано: Луцьк, Володимиру Лису, кореспонденція обов’язкове знайде адресата. Потрапив навіть лист з Івано-Франківщини, в адресі якого було вказано: «м. Луцьк, Вол. Лосю, який вгадує погоду».

То як же Володимиру Лису вдається так точно передбачати погоду? Дізнатися про це можна, прочитавши його книгу, яка нещодавно вийшла у поліграфічно-видавничому домі «Твердиня». У ній автор поступово вводить нас у ще нерозгаданий світ природи, в якій, на його переконання, ніщо не відбувається випадково. Хто, наприклад, повідомляє «вдягненій» у багатошаровий кожух лушпиння цибулі про наступну холодну зиму? Чому про майбутні тріскучі морози горобина знає ще влітку, сигналізуючи нам про це рясним урожаєм і яскраво-червоним забарвленням ягід? Про багато народних прикмет Володимир Лис дізнався від своєї бабусі, що жила на хуторі у прекрасному озерному краї поблизу села Згоряни Любомльського району. Ще з дитинства він знав про певні дні, за якими можна передбачити погоду на зиму, весну, літо, осінь. Покрова (14 жовтня), наприклад, проектує погоду на зиму, Стрітення (15 лютого) — на весну, Варвари (14 березня) — на літо, Пантелеймона (9 серпня) — на осінь.

Маючи генетично закладене попередніми поколіннями тонке відчуття природи, Володимир Лис довгий час не користався ним. Можливо, воно б так і залишилося не використаним, якби не випадкова зустріч на автостанції у Володимирі-Волинському із одягнутим у куфайку, кирзові чоботи сільським дядьком. Почувши від журналіста заувагу на незвично холодну для квітня погоду, чоловік сказав, що через два дні потеплішає, а наприкінці місяця взагалі настане літня погода. На запитання, звідки він це знає, чоловік розповів, що є такий спосіб визначати погоду наперед на цілий рік. Треба лише спостерігати за погодою з 26 грудня до 6 січня, де кожен день передбачає погоду на певний місяць. Їх треба вести з 8 до 20 години. Кожні чотири години — це відповідна декада місяця. Можливо, Володимир Лис і забув би про цього випадкового співрозмовника, якби його прогноз стовідсотково не справдився. Через два роки про подібну методику передбачення погоди він прочитав у газеті, в якій він працював, у замітці-фенолога з Білорусі з дивним прізвищем Вйотухна. У грудні 1988 року вирішив перевірити її. Ініціативу підтримав тодішній редактор газети Полікарп Шафета.

Загадковий трикутник

На які природні обставини слід звертати увагу, що треба враховувати, щоб прогноз був точним? Про все це йдеться в перших розділах книги. Зважаючи на обмежену площу газетних сторінок, не будемо їх переповідати. Розповімо лише про власне саму кухню погоди, яка, за твердженням автора, знаходиться в трикутнику в Північній Атлантиці між островами Гренландія, Ісландія і Ян-Майєн. Тут народжуються потужні циклони, які визначають погоду не лише Європи, а подекуди й значної частини всього євроазіатського субконтиненту. Особливо цікаві речі тут відбуваються наприкінці року. Погода тоді змінюється мало не щогодини: раптово стихає рвучкий вітер і припиняється крижаний дощ, розступаються важкі хмари і з’являється нечасте для цих країв сонце, потім мете густий сніг...

Розповідаючи про цей суворий північний трикутник, Володимир Лис згадує відомий роман польського фантаста Станіслава Лема «Соляріс» і створений за його мотивами фільм Андрія Тарковського. В обох творах діє мислячий океан, який дістає із пам’яті землян і потім виготовляє зі свого живого «будматеріалу» також живих людей. Вони лишаються на іншій планеті й існують лише у згадках і підсвідомості астронавтів.

— А що, коли земний океан, і не лише в цьому трикутнику, справді вміє мислити, наче жива істота? — запитує Володимир Лис.

Щось схоже на Соляріс в океані біля Гренландії побачив і згодом описав в журналі «Natіonal geographіc» американський льотчик Роберт Айленберг. Відважний пілот, попри всі застереження, в 70-х роках минулого століття ризикнув у зимову пору побувати у цьому загадковому трикутнику. Так ось, вже повертаючись на військову базу, він побачив на поверхні океану реальні картини, пейзажі і серед них — будиночок, схожий на той, що він залишив у своїй рідній Південній Кароліні. Йому здалося, що божеволіє. Наступної зими він знову полетів туди і знову побачив знайому картину. Погодьтеся, все це схоже на містику.

Таких, схожих на містику, історій у книзі Володимира Лиса чимало. В одній з них йдеться про француза Клода Б’єлруака, який вирішив дослідити таємницю тайфуну Ніньйо, залишившись в його епіцентрі. Коли ураган полишив острівець Муеророа, дослідник п’ять днів відкопував себе. Написана згодом ним книга стала бестселером. Так ось серед могутніх хвиль, що накочувались на острів, раз по разу поставав образ однієї і тієї самої жінки, обличчя якої трансформувалося в інші обличчя, спотворені при цьому страшною мукою. Незабаром Клод Б’єрлуак збожеволів. Коли після його смерті тіло везли на острів Муеророа, на корабель налетів тайфун. Так природа помстилась за розголошену таємницю.

Літо 2030 року буде спекотним...

Книга Володимира Лиса насичена надзвичайно цікавою інформацією. Її читач дізнається, як вплинув розгін хмар над олімпійською Москвою влітку 1980 року на подальшу погоду в столиці, яка трагічна доля чекала пройдисвітів, які викликали дощ і заробляли на цьому гроші, про періоди глобальних потеплінь і похолодань.

А хіба не варті уваги історичні факти про вплив погодних явищ на важливі історичні події, зокрема, Велику французьку революцію 1789 року, на битву під Ватерлоо тощо. Для тих, хто хоче заглянути у більш віддалену перспективу планети, скажемо, що Володимир Лис передбачає короткочасне похолодання клімату, яке, можливо, розпочнеться на межі цього десятиліття. Щодо спекотних періодів, то їх в цьому столітті очікується два: у 30-ті і 50—60-ті роки.

І насамкінець про приємне. Незважаючи на те, що книга Володимира Лиса «Таємна кухня погоди» лише щойно побачила світ, вона вже ввійшла в число п’яти кращих Всеукраїнського конкурсу-рейтингу книг у номінації «Обрії».