Відомо, що незалежність суддів є необхідною передумовою існування судової влади в будь-якій державі. В Україні на досягнення цієї мети спрямовано значні зусилля, однак, хоч як це гірко, заходи судової реформи поки що не привели до помітних змін у суспільстві.

Дослідження, проведене Центром суддівських студій за підтримки Ради суддів України, Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації, Спілки адвокатів України та Української асоціації прокурорів у серпні—вересні 2008 року в восьми областях країни на тему «Моніторинг стану незалежності суддів в Україні. 2008 рік», наводить невтішні результати. У висновку зокрема вказується, що в державі існують загрозливі тенденції порушень незалежності суддів, при цьому інституційна незалежність судової гілки влади перебуває під постійною загрозою знищення, яка виходить від окремих вищих посадових осіб та органів держави.

Проблема реалізації принципу незалежності суддів не обмежується окремою державою. На міжнародному рівні вважається, що суддя, якому надана правомочність вирішення юридичних проблем, повинен бути спроможним робити це вільно від втручання з боку законодавчої і виконавчої влад, а також узагалі без будь-якого примусу чи незаконних впливів.

Якщо поглянути на чинне законодавство, то принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки законові слід розглядати як урегульовану демократичну засаду, яка передбачає здійснення суддями процесуальної діяльності без будь-якого незаконного впливу, а також непідзвітність суддів будь-кому та самостійне право кожного судді вільно брати участь у дослідженні доказів, обговоренні й ухваленні рішень за власним переконанням.

На практиці, однак, ці норми діють далеко не завжди. На нашу думку, вирішення цієї проблеми слід починати з етапу добору та призначення (обрання) суддів. Необхідно уважно ставитись до рівня спеціальної підготовки кандидата, адже особа з низьким рівнем освіти є потенційним об’єктом для маніпулювань з боку сторін у справі інших осіб. Крім того, утвердженню принципу незалежності суддів має сприяти посилення демократизації та прозорості процедури добору і призначення суддів.

Завдяки заходам зі становлення та утвердження в державі принципу незалежності суддів мусимо в кінцевому результаті досягти того, щоб судді мали змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, хоч би з чийого боку та з яких мотивів воно здійснювалось.

Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатися на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.

Незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись не тільки, так би мовити, ззовні, як-то: належне фінансування та забезпечення матеріально-технічної бази, а й усередині самого суду. Мається на увазі неприпустимість непроцесуального впливу на суддю з боку інших суддів та керівників судів.

Необхідно погодитись і з тим, що система розподілу справ між суддями може мати прямий вплив на незалежність судді. Варто домогтися того, щоб бажання однієї зі сторін у справі або будь-якої особи, яка зацікавлена в результаті її розгляду, не мало впливу на розподіл справ. На нашу думку, неупередженого та об’єктивного розподілу справ між суддями можна домогтися шляхом підвищення етичних, моральних та професіональних якостей особи, до компетенції якої належить наведена функція.

Однією з вагомих гарантій незалежності суддів є забезпечення їхньої особистої безпеки та їх державний захист. Задля виконання наведеної гарантії в Дніпровському районному суді м. Києва ведеться робота з організації співпраці та контролю за виконанням органами внутрішніх справ заходів безпеки, як-то: здійснення особистої охорони суддів за наявності такої необхідності, їхнього житла, майна, видача зброї чи засобів індивідуального захисту тощо.

До гарантій незалежності суддів слід віднести і забезпечення суддів житлом згідно з вимогами Закону України «Про статус суддів».

Сприяють утвердженню принципу незалежності і особливий порядок захисту майна судді, членів його сім’ї та їх недоторканність, а також особливий порядок притягнення судді до кримінальної та адміністративної відповідальності. На нашу думку, слід критично поставитись до закидів деяких державних осіб, які намагаються позбавити суддів переважної більшості гарантій, що формують сам зміст статусу судді. Реалізація таких ідей неодмінно призведе до зниження рівня незалежності суддів.

Кожен суддя, з метою підвищення авторитету судової влади та її незалежності, повинен користуватись наданими законодавством України правами та негайно класти край будь-яким проявам неповаги до суду.

Важливим елементом організації робочого процесу є належна організація робочих місць, створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і висококваліфікованої праці.

Саме так ми й намагаємося зробити в Дніпровському районному суді Києва.

Сьогодні в Україні створено низку модельних судів. Саме таким є Дніпровський районний суд Києва. Він вважається одним з найбільших судів України, розміщений у двох приміщеннях.

Надання Дніпровському районному судові Києва статусу модельного сприяє створенню на його базі такого, що має вдосконалену організацію робочого процесу, забезпечує справедливе судочинство відповідно до європейських стандартів та дозволяє реорганізувати роботу суду так, щоб максимально звільнити суддів від виконання невластивих їм непроцесуальних функцій.

Все це стало можливим завдяки участі Дніпровського районного суду Києва в українсько-канадському проекті судової співпраці. Канадські колеги систематично надають фінансову, матеріально-технічну підтримку суду та діляться досвідом роботи судової системи Канади.

Нині в суді встановлено новий програмний продукт електронного документообігу, розроблений на замовлення українсько-канадського проекту та створений на базі «Lotus Notes 7», який запрацює в суді у повному обсязі з 1 січня 2009 року.

Враховуючи позитивні надбання роботи канадських судів та реалізуючи власний досвід, в основу роботи Дніпровського районного суду Києва ми поклали принципи розподілу функцій між структурними підрозділами та посадовими особами за сферами діяльності, розподілу справ за категоріями (спеціалізація) між суддями і вивільнення їх від непроцесуальної діяльності, а також застосування сучасних інформаційних технологій.

Основними засадами вдосконалення організаційного забезпечення діяльності Дніпровського районного суду Києва як модельного є: практичне сприяння учасникам процесу у виявленні та формулюванні їхніх проблем, аналізі варіантів і обґрунтованому виборі вирішення цих проблем відповідно до їх цілей; надання чітких відповідей сторонам з питань шляхів і форм узгодження розбіжностей, які виникають у них при зверненні до суду; визначення та апробація нових методів організації діяльності суду; аналіз існуючих недоліків та проблем, шляхи їх вирішення на іншій організаційній основі.

В суді поки що не застосовується процедура вирішення конфліктних ситуацій з допомогою третьої сторони (медіатора). Однак на даний час здійснено чимало підготовчих дій з метою впровадження цієї системи. Безумовно, використання такої процедури залежить від наявності нормативного обґрунтування, і на сьогоднішній день відповідний законопроект вже підготовлено. Він передбачає застосування процедури медіації суддями, які чекають на безстрокове затвердження на посаді чи перебувають на пенсії. Тож можливість застосування такої процедури напряму залежить від спроможності законодавчого органу держави. До речі, в підготовці зазначеного законопроекту взяли безпосередню участь судді Дніпровського районного суду столиці.

Крім організаційних та матеріально-технічних факторів, слід виокремити проблему необхідності вирішення питань процесуального законодавства. Так, підвищенню рівня довіри населення до українського судочинства сприятиме встановлення єдиного процесуального порядку застосування норм матеріального права. Мова про те, що наявність на даний час таких процесуальних законів, як Цивільно-процесуальний кодекс, Господарсько-процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, не сприяє дотриманню однакового застосування норм законодавства та, безсумнівно, знижує рівень довіри до суду, оскільки суттєва різниця між ними призводить до плутанини та нерозуміння їх пересічними громадянами. Прийняття єдиного процесуального закону, на нашу думку, сприятиме вирішенню наведених проблем та стане підґрунтям для подальшого підвищення авторитету судової влади, підвищенню рівня довіри до неї та встановленню високої правової культури населення.

Володимир ХІМІЧ,голова Дніпровського районного суду Києва,заслужений юрист України.