Як відомо, закарпатські русини звернулися до Росії з проханням визнати незалежність Підкарпатської Русі від України. Про це «невинне» клопотання сепаратистів на початку тижня із задоволенням повідомила «Российская газета». Не дивно, що інтерв’ю «прем’єр-міністра республіки» Петра Гецька про причини такого кроку з’явилося саме в цьому виданні — друкованому органі уряду РФ, очолюваного нинішнім «собиратєлєм руських земель» Володимиром Путіним. Це — промовистий знак, хто «куратор питання». Так само не дивно, що саме на Росію покладають найбільшу надію наші недолякані СБУ «самостійники». За даними, саме звідти підживлюють не тільки моральною, а й матеріальною «гуманітаркою» «окремішній патріотизм незалежників».

У Ростові-на-Дону відбулася перша в РФ науково-практична конференція «Геноцид і культурний етноцид русинів Карпатської Русі (кінець ХІХ — початок ХХІ століть)». «Наука» на ній зводилася до проштовхування «практики»: русинів їхні московські покровителі просто зобов’язані врятувати від Києва, бо, як і решта національних меншин, вони жорстоко потерпають від насильницької українізації, від котрої «стогнуть угорці, румуни, росіяни». Втім, «звуки муки» русинів ще пекельніші, бо вони «навіть позбавлені права на своє історичне ім’я, котре, між тим, на кілька століть древніше від етноніма «українець». Від «жахів», описаних у виступі на конференції доктором філософських наук Едуардом Поповим, хочеться і собі простогнати «від Сяну до Дону»: коли вже найперші покровителі «жертв українізації-«грузинації» переймуться проблемами бурятів, чукчів, мордвинів чи власне росіян на своїй території, замість того, щоб розпалювати кавказький казан або «клонувати» Південну Осетію у Карпатах?

Хоча є тут і заковика: підтримка — підтримкою, і моральна, і матеріальна, але як практично визнати незалежність якоїсь «позбавленої історичного ім’я» держави, прихильників котрої наділили всього-на-всього посвідкою русина, але не встигли поголівно паспортизувати соліднішим «орлом у квадраті»? Чиїх співвітчизників у даному разі захищати, кому танками допомогти, кого обігріти кремлівською ласкою? Є над чим помізкувати до лютого — терміну, який «прем’єр» Гецько відвів на визнання суверенітету русинів одразу з боку, «як мінімум, чотирьох держав». Принаймні аналогічне звернення вони надіслали й до Праги: Чехія, за твердженням шукачів «волі», разом з Росією вважається правонаступницею русинських земель, що входили до території Чехословаччини. Вся справа у принципі: будь-який «окупант» годиться, головне, аби Україна жити не заважала.

Як серйозний високопосадовець пан Гецько по-прем’єрськи обґрунтував не тільки історичну, політичну, а й економічну доцільність відокремлення «давнішого народу» від України. «Справа не в русинському народі, а в «трубі», — поважно заявив він «Российской газете». — Закарпаття дає чверть бюджету України (і чого, питається, донецькі «щоки надувають»? — Авт.). Левова частка поставок газу проходить через територію Закарпатської області. У нас коефіцієнт транзитності втричі вищий за прибалтійський...» Одне слово, якщо коефіцієнт і не впіймаєш, то хоч від власного гонору зігрієшся. До речі, прем’єром можна бути й в екзилі. Бодай у тому ж Ростові, де проводили конференцію...

Прохання закарпатських сепаратистів, стверджують їхні чільники, в органах російської влади зареєстрували. Тепер вони чекають на відповідь з Москви. Тим часом треба сподіватися і на вістку з Києва. СБУ вже порушило кримінальну справу проти лідера «сойму підкарпатських русинів» Дмитра Сидора з приводу зазіхання на територіальну цілісність України. Тепер, здається, у спецслужби побільшало роботи.