Спочатку найголовніше — сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Якщо ви порушите це правило, суддя має повне право не прийняти надані вами згодом докази, хіба що доведете, що докази подано невчасно з поважних причин.
Обов’язково майте на увазі, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених кодексом (про них трохи нижче), та подати суду ці докази. Пам’ятайте, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Водночас доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також суд не бере до уваги докази, які одержано з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Не бере суд до розгляду й докази, які не стосуються предмета доказування. Отже, докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
А тепер, власне, що є доказами. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків (повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, але не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини), письмових доказів (документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи), речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Висновок експерта. Це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені судом. Експертиза проводиться для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Призначається судом за заявою осіб, які беруть участь у справі. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд має призначити їх відповідно до цієї домовленості. При цьому особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду запитання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст запитань, за якими має бути проведена експертиза, визначаються судом. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу. Водночас є випадки, коли призначення експертизи є обов’язковим: у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами, а також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров’я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Висновок експерта для суду не є обов’язковим.
Підстави звільнення від доказування
Не підлягають доказуванню:
— обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;
— обставини, визнані судом загальновідомими;
— обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються під час розгляду інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Забезпечення доказів
Якщо ви вважаєте, що подання потрібних доказів є неможливим або у вас є складнощі в поданні цих доказів, то ви маєте право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. Для цього необхідно подати заяву, в якій необхідно зазначити: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.
На замітку: за заявою зацікавленої особи суд може забезпечити докази до пред’явлення нею позову. У разі подання такої заяви позовну заяву потрібно подати протягом десяти днів із дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов’язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв’язку із забезпеченням доказів.
Витребування доказів
У випадках, коли є складнощі з отриманням доказів, суд за клопотанням особи, яка має такі складнощі, зобов’язаний витребувати такі докази. У заяві про витребування доказів потрібно зазначити, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ перебуває в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.
