Відомо, що більш як половину української економіки становлять металургія, хімічна галузь і машинобудування. Власне, від них уже багато років поспіль залежать наші добробут та процвітання. Україна експортує близько 70 відсотків металопрокату. Наша держава зуміла значно збільшити виплавку сталі, але нині над металургією нависло чимало загроз, які здатні докорінно змінити обличчя галузі.

За останню п’ятирічку потужності з виплавки сталі у світі зросли на 460 млн. тонн, з яких 380 млн. тонн — киснево-конверторна й 80 млн. — електросталь. Весь цей приріст на 80% забезпечив Китай. До кінця 2007 року виробничі можливості КНР з випуску сталі на третину перевищили світові. При цьому 70% цих виробництв оснащені найсучаснішим устаткуванням, що передбачає найменші втрати сировини й енергії. Простіше кажучи, завдяки такій модернізації Китай став головним гравцем на ринку металу.

Росія останнім часом також активно модернізувала сталеливарний сектор економіки. Вона знизила частку мартенів у виробництві з 25% в 2002 році до 10% до кінця минулого року, а до кінця 2010-го росіяни мають намір повністю відмовитися від мартенівського способу виплавки. В Україні за останні десятиліття нові сталеплавильні потужності практично не вводилися. Частка мартенівського способу виробництва сталі, про який світ забув наприкінці минулого століття, залишається дуже високою — майже 50%. За шість років не була модернізована жодна мартенівська піч. У підсумку частка України у світовому виробництві власної сталі знизилася за п’ять років майже в півтора раза — з 4,5 до 3,3%. Нас поступово витісняють зі світового ринку, оскільки наша продукція дорожча і менш якісна. Висока ресурсо- і енергоємність виробництва перекреслює природні переваги вітчизняної металургії. Ці чинники здатні критично послабити позиції України на глобальному ринку. Прогноз невтішний: українські виробники виявляться в числі перших у черзі на закриття в умовах певної тривалої рецесії на ринку.

Без партнерства держави й бізнесу радикальне відновлення сталеливарного сектора неможливе. Необхідно спільно відновити інфраструктуру, а також надати пільгові умови для проведення модернізації виробництв. Зокрема, йдеться про заходи щодо переходу до нових стандартів енергозбереження й захисту навколишнього середовища. Якщо в найближчі роки цього не відбудеться, шансів на виживання не залишиться. Щоправда, останнім часом намітилися тенденції змін на краще. Йдеться про реалізацію компанією «Євро Фінанс ЛТД» двох надпотужних проектів будівництва сталепрокатних заводів у Білій Церкві та Рівному, на яких використовуватиметься надсучасна технологія прямого відновлення заліза із металобрухту. Нині компанія-інвестор займає провідні позиції на ринку заготівлі та переробки брухту чорних металів в Україні, тому її бажання збудувати новітні сталепрокатні заводи перебуває в руслі сучасної стратегії економічного розвитку. Та, на жаль, сьогодні інвестор не тільки не відчуває підтримки, а й постійно долає перешкоди на шляху реалізації проектів. Ситуація довкола нового заводу стала заручницею певних політичних ігор, потрапила в поле зору бажаючих переділити власність на землю.

Отже, право компанії на будівництво заводу є цілком і багаторазово доведеним. І міжвідомча комісія КМУ, і органи прокуратури, і комісія Верховної Ради України були одностайні у своїх висновках — рішення стосовно будівництва відповідають вимогам чинного законодавства, державним нормам та містобудівній документації. У звіті парламентській комісії навіть зазначено: «Україна має шанс ще раз здивувати світ, заплативши інвестору не один мільярд гривень за відмову від наданого нею інвесторові права будувати завод та великої інвестиції, яких не так і багато в умовах масштабної фінансової кризи».

У політичних бійках навколо майбутнього сталепрокатного заводу саме екологічні питання та можливий негативний вплив виробництва на місто стає вагомим аргументом. Найбільш опоненти апелюють до катастрофічного екологічного стану річки Рось. Вона, власне, потребує серйозної уваги, але ніяк не через ще незбудований завод. Зробити для її порятунку потрібно не так вже й багато — почистити русло та контролювати діяльність підприємств, які викидають у неї промислові відходи. Але для того у державних органів не вистачає ні коштів, ні наполегливості.

Однак компанія-інвестор спільно з білоцерківською міською радою вже розпочали розробку проекту з очищення річки Рось в межах Білоцерківського району та водосховищ, а також реконструкції дамб. «Євро Фінанс» збирається зробити це за власні кошти, а заодно вийти на світовий рівень у питанні захисту навколишнього середовища через застосування надсучасних фільтрів у діяльності підприємства. Екологічна безпека будівництва нового заводу також неодноразово доведена. Фахівці Київського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства Держводгоспу України стверджують, що річка Рось має можливість забезпечити завод водою на виробничі потреби (це 4 тис. кубометрів води) і це не вплине на її водність. А обладнання, яке планується використовувати у виробничих процесах, виготовлено компанією «Сіменс» — безперечним лідером з виготовлення екологічно безпечного сталепрокатного устаткування.

Нещодавно уряд заявив про необхідність активізації залучення інвестицій у житлово-комунальне господарство, зазначивши, що разом з Верховною Радою зможуть дати всі необхідні гарантії інвесторам. Цікаво, що та само компанія «Євро Фінанс» уже інвестує у житлово-комунальне господарство Білої Церкви значні кошти, реалізуючи соціальну угоду, підписану з виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради.

«Переконаний, значну частину успіху виробникові забезпечує довіра, яку він спромігся побудувати у колі споживачів, постачальників, власних працівників, органах влади, місцевої громади та населення. Її не створять разові піар-акції, лише системна робота, в основі якої — інвестиції, якісний продукт, робочі місця, доглянуте навколишнє середовище», — вважає Президент УСПП Анатолій Кінах. Інвестор в особі ТОВ «Євро Фінанс ЛТД» саме тим і займається — будує сучасне виробництво, здатне виробляти якісну продукцію, заводить значні інвестиції в інфраструктуру міста, навколишнє середовище, працює над проблемою діалогу з громадою та зміцненням довіри. Він має підстави розраховувати в нашій країні на велике майбутнє.

Володимир ОЛЕКСАНДРОВИЧ.