Економіка і культура: два крила

Студенти приходять до вузу вчитися — це аксіома. Але не тільки. У молодому віці велика потреба самореалізуватися, знайти свої ідеали, розвинути творчі здібності. І якщо для цього створено умови, коли молодь всіляко заохочується до мистецтва, літератури, спорту, наукової діяльності, коли у вузі панує аура духовності, то держава на виході отримує не просто доброго фахівця, а гармонійно розвинуту особистість, громадянина і патріота. Я спілкувалася з багатьма студентами і викладачами Тернопільського національного економічного університету (ТНЕУ) і знаю, що це не просто красиві слова, а сутність студентського буття. Коли, як сказала мені другокурсниця факультету банківського бізнесу Юля Голдаєвич, вона приходить в університет о восьмій ранку, а покидає його стіни о восьмій вечора, то це про щось говорить. Дівчина розповіла, що в школі була головою студентського самоврядування. Вступивши до вузу, думала, що громадську роботу доведеться закинути. Мовляв, головне — вчитися. Але, як з’ясувалося, одне другому не заважає. Дівчині доручили очолити один з найавторитетніших у вузі клубів. З ким із «зірок» університету не зустрічалася, майже всі вони — відмінники навчання.

Культура — останній бастіон

А ректор ТНЕУ, доктор економічних наук, професор Сергій Юрій висловив взагалі крамольну думку. Він не бачить трагедії в тому, якщо студент з якогось предмета отримає на бал нижчу оцінку, ніж міг би: у практичній роботі наздожене, а ось якщо недобере у культурному розвитку, то це втрата практично незворотна.

— Ми нині живемо у вкрай прагматичному світі, — ділиться думками Сергій Ілліч. — Коли все підпорядковане грошам, то культура, духовність — останній бастіон, що відділяє людину від того, щоб підпорядкувати її життя постійній гонитві за ними. Наш міністр економіки каже, що гроші втратили вектор. Це неправильно. Гроші завжди мають вектор там, де є прибуток. Високий прибуток — вони летять, менший — їдуть, ще менший — йдуть, мінімальний — повзуть. Якщо замість очей — дзеркала душі — в кожного буде, як тепер кажуть, по два долари, то людина втратить свою сутність. Для економістів, які постійно мають справу з грошима, це тим більше важливо. Тому у вузі все робиться для того, щоб, окрім навчання, студент міг гармонійно розвиватися. Лише кілька фактів. Цього року кандидатські дисертації у нас захистили п’ятдесять чоловік, двоє молодих науковців отримали гранти Президента України. Університет славиться спортивними досягненнями, а наш студент Роман Гонтюк здобув «срібло» і «бронзу» на Олімпійських іграх в Афінах і Пекіні. Є свій медичний підрозділ, зусилля якої спрямовані здебільшого на профілактику захворювань, пропаганду здорового способу життя. До речі, нещодавно його поповнили два доктори медичних наук. Є чудова база, прекрасні фахівці і для культурного розвитку. Здавна відомо: найкращі (і не завжди) думки народжуються у студентському середовищі, тут фонтаном б’є енергія. Про це свідчать і факти нашої новітньої історії, коли студенти скидали прем’єрів, виходили на Майдан. Тому важливо спрямувати цю енергію у потрібне русло, на творення, а не руйнацію.

Ректор постійно зустрічається із студентами у системі «on lіne». Кожен може поставити питання, що його хвилює. Ще зовсім недавно 80 відсотків їх стосувалися умов життя в гуртожитку, нині таких питань не більше п’яти відсотків. В усіх гуртожитках створено нормальні умови. При цьому вдалося уникнути поділу студентства на «білих» і «чорних», шляхом чого пішли багато вузів. Сергій Ілліч зізнався, що спокуса обладнати суперові кімнати і брати за це більшу плату виникала і в нього, але це означало вже в юному віці закладати нерівність. Він прожив у гуртожитках двадцять років (школа, технікум, армія, інститут, аспірантура) і залишився вірним собі, вирішив підтягувати умови для нормального проживання усіх студентів. До речі, плата за нього найнижча серед вузів міста. А на початку січня стане до ладу ще один гуртожиток на 270 місць: з автономним опаленням, гарно вмебльований. Дев’ятий за рахунком, а будується вже десятий. Всього у гуртожитках живе понад дві тисячі студентів, в тому числі сироти, іноземці. До речі, сиріт, котрі закінчили університет, але мають проблеми із житлом, із студентського гуртожитку не виселяють, дають змогу міцніше стати на ноги. До початку нового навчального року, обіцяє ректор, відчинить двері і нова вузівська бібліотека, нині вона розкидана у трьох корпусах. Фактично створюється студентське містечко: з реконструйованими і новими корпусами, сучасними гуртожитками, готельним комплексом, їдальнями, клубами, спортивними майданчиками. Зводиться житло для викладачів. Діють десятки колективів художньої самодіяльності, гуртків, клубів за інтересами, студій.

Показові і такі факти. Ректор зізнався, що змушений був звільнити одного з деканів за те, що той зверхньо поводився із студентами, міг нагрубіянити. Не вникнувши у суть, пропонував виключити з університету майбутню маму, яка лежала в лікарні на збереженні. Довелося замінити і завідувача кафедри філософії. Скільки не бився Сергій Ілліч над тим, щоб пристосувати цю науку до профілю університету, спрямувати її на виховання студента, нічого не виходило. Тепер на цьому місці інша людина, і ніхто не скаже, що філософія існує відокремлено від проблем сьогодення. Важливо, щоб студенти засвоїли філософію менеджменту, коли у центрі людина, а не гроші. Щоб вона керувала ними, а не вони нею. Щоб із студентської лави засвоювалася наука не тягнути ковдру лише на себе, а й ділитися з іншими. Якщо нині, можливо, така філософія не в пошані, то завтра, переконаний ректор, суспільство відчуватиме в ній потребу. Взагалі, у вузі всіляко заохочуються ініціатива, фахове зростання. Незважаючи на кризу, повідомив Сергій Юрій, у новому році професори отримуватимуть ще один оклад: вуз має змогу матеріально стимулювати тих, ким дорожить.

На день відкритих дверей приїхали з усієї України

Слово «національний» у назві Тернопільського економічного університету зобов’язує. Виховна робота із студентами — не хаотичний процес, а чітка система заходів, спрямованих на виховання повноцінних, гармонійно і всебічно розвинутих громадян своєї держави. З власної ініціативи в університеті розробили концепцію такої роботи, затвердили її на засіданні вченої ради. Вона проймає усі структурні підрозділи, охоплюючи кілька рівнів: загальноуніверситетський, факультетський, курсовий, груповий, індивідуальний. Очолює цю роботу проректор з питань гуманітарної освіти та виховання Богдан Адамик, а безпосередньо здійснюється вона через управління позанавчальної роботи та виховання. Про різноплановість та об’ємність такої діяльності якнайкраще свідчить перелік колективів, клубів, гуртків, в які об’єднана молодь. Перелічити їх усіх неможливо. Назву найактивніші, що звучать на університетському рівні: історичний, військово-патріотичний, психологічний, туристичний, філософський клуби, народні колективи художньої творчості: самодіяльний театр пісні «Літопис», вокальний ансамбль «Галичанка», ансамбль народного танцю «Пролісок», студія сучасного танцю «Т. А. Н. Г. о», а також ансамбль бандуристок, вокальна студія «Для тебе», гурти «Банк-Нот», «Називний відмінок», команди КВН. Художні колективи та виконавці університету — лауреати багатьох регіональних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалів-конкурсів, учасники міських, обласних та всеукраїнських дійств. Ось лише два факти. Цьогорічний випускник вузу Іван Мартинов чотири рази виступав на сцені палацу культури «Україна»: у хлопця чудовий голос. Лише на місцевому телебаченні записано шість програм з концертами, поставленими силами університету. Студенти активно займаються благодійництвом. Катерина Смолова організувала концерт, кошти від якого пішли на будівництво притулку для дітей, яке веде благодійна організація «Карітас». Напередодні Дня святого Миколая студенти майже тиждень ярмаркували у стінах вузу, наповнюючи торбу благодійника, з якою він помандрував у дитячі сиротинці. Причому перед цим ініціативна група студентів звернулася з листом до місцевої влади, щоб організувати це на загальноміському рівні, однак їхніх поривань там не оцінили, тоді майбутні економісти самі взялися реалізовувати власну ідею.

Студентство не залишає поза увагою визначні дати та історичні події держави. Вечір-реквієм «Пам’яті невгасимий собор», приурочений 75-м роковинам голодомору, зібрав повний зал. Перед тим були лекція-концерт «Україно! Пам’ятай своїх героїв!», приурочена битві під Крутами, тематичний вечір «Незабутній листопад» з нагоди 90-річчя утворення ЗУНР, конкурси читців поезії Тараса Шевченка... А ще виставки декоративно-прикладного мистецтва, фотовиставки, конкурси плакатів... А ще студентські бали, конкурси краси, чемпіонати КВН... Під час дня відкритих дверей, що проходив наприкінці листопада в університеті і на який з’їхалися абітурієнти та їхні батьки чи не з усієї України, студенти дали такий концерт, що приголомшили присутніх. Мешканка Хмельниччини, котра приїхала із сином, як вона сказала, у розвідку, поділилася враженням: «Мені казали, що це сильний вуз, але те, що побачила, вразило: потужна база, всюди чистота, а як співають діти... Капличка на території — також вагомий аргумент на користь вузу. Поки син випробовував свої знання в олімпіаді, я всюди позаглядала. Він також сумнівів не має: вступатиме тільки сюди. Загорівся ще й тому, що дуже любить танцювати, а тут, бачу, зможе реалізувати свої здібності».

Це починається вже на першому курсі, тільки-но новачки переступлять поріг вузу. Конкурс називається «Студентська ліра». Треба бачити, як до нього готуються на кожному факультеті. Старшокурсники, викладачі — всі зацікавлені у тому, щоб відкрити якомога більше талантів. Перемога у конкурсі відкриває дорогу на університетську сцену, а також гарантує солідну винагороду. З якою гордістю говорили мені про перемогу свого факультету фінансів у цьогорічній «Студентській лірі» Оля Костюк і Володя Ремез. Свого часу вони самі пройшли через «решето» «Студентської ліри», а тепер щиро раділи за молодших друзів. П’ятикурсник Володя, незмінний організатор і ведучий концертів, танцюрист, каже, що його замінить Оля Костюк. У неї фантазія б’є через край. Четвертокурсниця факультету міжнародного бізнесу і менеджменту Ірина Новомлинська взагалі вважається «зіркою» університету: дівчина відмінно вчиться, гарно співає (на сцені з чотирьох років, вигравала всеукраїнські та міжнародні конкурси), є ведучою концертів, має неабиякі акторські здібності. Іра зізналася, що подумує про кар’єру у шоу-бізнесі. Принаймні той багаж, що отримала в університеті, збагатив її. Вона й молодшому братові порекомендувала сюди вступати.

Тетяна Шпак, студентка факультету аграрної економіки та менеджменту, стала ініціатором створення туристичного клубу «Компас». На День святого Миколая, який вважається покровителем подорожуючих, клуб відзначив річницю. Члени клубу, а їх понад 200, відвідали святині Тернопільщини: Почаївську лавру і Зарваницький духовний центр, джерело святої Анни, Божу гору. Не раз мандрували Карпатами, Шевченківськими місцями, побували у Хотині, Кам’янці-Подільському, Софіївці, виїжджали до Польщі, Угорщини, Словаччини, Чорногорії. А Тарас Мельник, який у червні переміг в «Караоке на майдані» і отримав у нагороду путівку в Японію, підняв прапор «Компасу» на горі Фудзіяма. Таня каже, що у поїздках їм суттєво допомагає ректор і навіть обіцяє виділити для мандрівників автобус.

У студентки факультету банківського бізнесу Юлі Голдаєвич благородна мета — допомогти обділеним долею дітям. Вона знайшла себе у клубі «Крокус». Працює з таким натхненням, що другокурсниці доручили його очолити. У різдв’яні свята члени клубу організували вертеп і пішли з ним по банківських установах. Назбирали грошей, додали до них ті, що виграли в університетських конкурсах, і купили комп’ютер для вихованців Петриківського дитячого будинку. Готують вертеп і до наступних свят. Студенти також збирають іграшки для дітей, котрі виховуються у сиротинцях, організували свято Миколая для дітей викладачів, влаштували Андріївські вечорниці. Першокурсник Сашко Мамрош каже, що атмосфера на факультеті йому дуже подобається. Обоє в один голос запевняють, що об’єднала студентів для благородної місії заступник декана Наталя Дем’янівна Галапуп, котра, власне, й заснувала «Крокус». Хай би з ким студентів-активістів я не розмовляла, всі в один голос запевняють: позанавчальна робота допомагає знайти друзів, робить їх комунікабельними, організованими і... допомагає у навчанні. А ще зближує студентів і викладачів, останні з яких дуже часто самі є членами різних клубів і студій.

Заслуженого працівника культури України, співачку Світлану Сорочинську ректор запросив до університету, побачивши, як активно вона допомагає сину-студенту в організації творчого життя на факультеті. До команди увійшла і відома в Тернополі поетеса та композиторка Алла Бінцаровська. Вони шукають таланти, починаючи із слухачів підготовчого відділення.

Долучається студентська молодь та викладачі до високого мистецтва і через концерти запрошених до університету відомих колективів та виконавців. На сцені актового залу виступали академічний хор ім. Григорія Вірьовки, Кубанський козачий хор, камерний оркестр «Київські солісти», грузинський ансамбль танцю «Мерані», японська піаністка і майстер декоративного мистецтва Ацуко Огава, Дмитро Гнатюк, Ніна Матвієнко, Лілія Сандулеса та багато інших відомих митців. Завтра в університеті відбудеться творчий вечір відомого поета-пісняра Степана Галябарди, під час якого він презентуватиме свою нову книжку, передмову до якої написав Сергій Юрій. Участь у концерті візьмуть Василь Зінкевич, дует «Писанка», Олег Марцинківський, інші відомі співаки. Це своєрідна нагорода університетському колективу за працю.

Під завісу 2008-го року в університеті відбувається міністерська акредитація. Якщо все пройде успішно, в чому навряд чи хтось сумнівається, то її термін продовжать, як усім національним вузам, до десяти років. А вже через кілька місяців ТНЕУ чекає міжнародна акредитація у зв’язку із тим, що Тернопільський економічний цього року став членом Великої хартії європейських університетів. Її ініціював сам ректор. Для її здійснення до Тернополя прибудуть фахівці з Австрії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії. До речі, нині деякі українські університети вже звертаються до Тернопільського економічного по рекомендацію для вступу до Великої хартії.

Сергій Ілліч згадує, з яким трепетом проходив галереями Болонського університету з його 900-літньою історією. Скільки знаменитостей із світовим ім’ям вийшли з його стін... З погляду цього Тернопільський економічний — зовсім юний: 42 роки. Але вже у лютому тут презентуватимуть книжку «Сто найавторитетніших випускників університету». Всі колись починали...

Тернопільська область.

Фото з архіву університету.