Коли людей розігрієш концертом, вони із задоволенням працюють на суботнику

Народ нічого просто так не каже. І до мудрості народної дослухатися варто. Якщо сказано, що нічого не виходить у того, хто нічого не робить, — так воно і є. Коли в селі Новокраснянка двоє молодих людей задумали створити соціальне підприємство, у здійснення такої ідеї багато хто не вірив. По-перше, ця справа зовсім нова, що не має аналога навіть в області. По-друге, чи можливий варіант, коли половину свого прибутку підприємство віддає на потреби «чужого дядька», замість того, щоб розвиватися самому? Наталя Старикова та її чоловік Олександр узялися це довести.

До визначення видів діяльності підприємства, котре, за задумом, повинно надавати послуги населенню, підійшли своєрідно. За допомогою сільради стали організовувати виступи агітбригади просто на вулиці, а після закінчення концерту, коли збиралося багато людей, розповідали про свій задум і радилися, з’ясовували, яких послуг населення найбільше потребує. Найчастіше люди ремствували на те, що в селі немає перукарні, майстерні з ремонту й пошиття одягу та підприємства, котре здійснювало б ритуальні послуги. Хоча районний центр і поруч, але щоразу туди не наїздишся. Ці побажання й лягли в основу бізнес-плану зі створення підприємства. Працювати довелося одразу у двох напрямах: готуватися до конкурсу на одержання гранта й паралельно створювати громадську організацію, при якій і має існувати підприємство. Наталя опікувалася першим проектом, Олександр — другим, сільський голова Сергій Степаненко всіляко допомагав їм, оскільки зацікавленість у створенні таких структур у нього була велика. Під проекти він віддав в оренду будинок у центрі села. Усе вийшло так, як замислювалося.

Розв’язання проблем громади через об’єднання людей

За статутом підприємства 50 відсотків чистого прибутку реінвестується на потреби громади. Гроші, правда, невеликі, проте цього року вдалося відремонтувати пам’ятник загиблим воїнам, реставрувати інші пам’ятні знаки історії села, провести тренінги з молоддю, запросивши з району лікарів і психологів. Можливо, тому, що Наталя та Олександр є подружжям і хочуть зробити для села якнайбільше, чіткого поділу обов’язків між керівником районної громадської організації «Авангард», яким є Олександр, і директором соціального підприємства Наталею немає. Вони разом працюють із молоддю, у співдружності із сільрадою та вчителями місцевої школи організовують суботники з прибирання території рідної Новокраснянки, ярмарки дитячої творчості, різні конкурси.

— Ми зрозуміли одну важливу річ, — зазначає Олександр. — Розв’язати проблеми громади можна через об’єднання людей, а громадська організація — це і є інструмент до об’єднання. Ми, приміром, перш ніж спрямувати людей на суботник, «розігріємо» їх гарним концертом, піднімемо їм настрій, а потім ідемо всі разом працювати. І артисти, і ветерани, і школярі, і депутати сільради, і організатори самого заходу.

Сільський голова це підтверджує.

— Людей можна об’єднати, якщо займатися цим серйозно, — вважає Сергій Ілліч. — У нашому селі, наприклад, живуть багато циганів. Вони беруть активну участь у художній самодіяльності, але об’єднавчого моменту не було доти, поки ми не створили районну громадську організацію «Роми Кременщини». Вона базується в нашому селі. У районі циганський фольклор дуже розвинений, а зі створенням громадської організації з’явилася системність в їхньому спілкуванні, залученні циган до суспільної праці. Сьогодні шукаємо гроші, щоб допомогти їм щодо розвитку діяльності громадської організації, у придбанні костюмів.

— Село потребує допомоги. У нього маса проблем, починаючи з ремонту сільського будинку культури і закінчуючи ліхтарями на вулиці, — продовжує Наталя. — Але я б виділила дві найголовніші сьогодні проблеми — це робота з молоддю і фінансова. У бюджеті грошей немає. Де взяти? Як правило, на це запитання відповідають так: шукайте спонсорів, меценатів. Але від них прийде разова допомога, а ми хочемо домогтися системи. Добре налагоджена робота соціального підприємства — і є гарантією того, що буде реальна копійка. Яка, до речі, піде й на виховну роботу з молоддю.

Щоправда, соціальне підприємство сьогодні працює неритмічно. Ринок насичений дешевим одягом, тож кількість замовлень у швацькій майстерні залишається невеликою. Наталя думає поміняти профілі діяльності підприємства й сьогодні вивчає попит, шукає варіанти, щоб заробляти якнайбільше.

— Але для цього, — впевнена вона, — потрібно внести зміни в українське законодавство. Ми реінвестуємо 50 відсотків своїх доходів на потреби територіальної громади, однак ніхто не робить на це знижку. Я вважаю, що в цьому разі оподатковування повинно бути пільговим. Пільгами соціальне підприємство повинно користуватися і під час оплати комунальних послуг. Торік оплата за газ з’їла майже все, що ми заробили. Якби не ця обставина, громада одержала б від нас більше коштів на свої потреби.

Луганська область.

На знімку: коли багато замовлень, Наталя сама сідає за швейну машинку.

Фото автора.