У Національній опері позавчора відбулася урочиста академія, присвячена століттю з дня народження Степана Бандери. Людини, яка символізує цілу епоху визвольних змагань за Українську державність; людини, яку і в незалежній державі ідеологи з минулого продовжують оплітати павутинням брехні, фальсифікацій і облуди.

Його шанували прихильники і ненавиділи вороги. Але й ті, й ті були єдині у визначенні терміна, що увійшов в історію як бандерівський рух. Інша справа: для перших — це була доблесть, для других — цілковите несприйняття. І перші, і другі, і їхні нащадки нині живуть у самостійній країні, за яку боровся Степан Бандера. Але досі переважно в її героях ходять ті, хто боровся з ним...

Ініціатор ювілейних заходів, покликаних поширити історичну справедливість, — Інститут національної пам’яті. На вечорі виступив, а також зачитав привітання від Президента директор інституту Ігор Юхновський, онук лідера націоналістичного змагання, його повний тезко Степан Бандера, кандидат історичних наук, радник керівника СБУ Володимир Вятрович.

«Найкращим ушануванням пам’яті мого діда буде не спорудження численних пам’ятників, як це водиться, — зауважив, розповідаючи про свою родину, Степан-онук, — а розбудова такої України, про яку він мріяв, за яку боровся, — гідної і могутньої...» «У такій країні, — додав авторові цих рядків голова Київського меморіалу імені Василя Стуса Роман Куцик, — гідно оцінять і Степана Бандеру. Справжнього Героя Справжньої України».

Фото із фондів Укрінформу.