У Національній опері позавчора відбулася урочиста академія, присвячена століттю з дня народження Степана Бандери. Людини, яка символізує цілу епоху визвольних змагань за Українську державність; людини, яку і в незалежній державі ідеологи з минулого продовжують оплітати павутинням брехні, фальсифікацій і облуди.
Його шанували прихильники і ненавиділи вороги. Але й ті, й ті були єдині у визначенні терміна, що увійшов в історію як бандерівський рух. Інша справа: для перших — це була доблесть, для других — цілковите несприйняття. І перші, і другі, і їхні нащадки нині живуть у самостійній країні, за яку боровся Степан Бандера. Але досі переважно в її героях ходять ті, хто боровся з ним...
Ініціатор ювілейних заходів, покликаних поширити історичну справедливість, — Інститут національної пам’яті. На вечорі виступив, а також зачитав привітання від Президента директор інституту Ігор Юхновський, онук лідера націоналістичного змагання, його повний тезко Степан Бандера, кандидат історичних наук, радник керівника СБУ Володимир Вятрович.
«
Найкращим ушануванням пам’яті мого діда буде не спорудження численних пам’ятників, як це водиться, — зауважив, розповідаючи про свою родину, Степан-онук, — а розбудова такої України, про яку він мріяв, за яку боровся, — гідної і могутньої...» «У такій країні, — додав авторові цих рядків голова Київського меморіалу імені Василя Стуса Роман Куцик, — гідно оцінять і Степана Бандеру. Справжнього Героя Справжньої України».Фото із фондів Укрінформу.
