«Велика депресія»: уроки Рузвельта для України

Чи є «рецепти» поза історією?

Сьогодні в пошуках рятівних відповідей опинилася Україна, яка відчуває на собі нещадні удари фінансової кризи. Вона вдарила по реальному сектору економіки, що відчула на своєму гаманці кожна родина. Слова «бюджетний дефіцит», «інфляція», «банкрутство» і «безробіття», які лякають, стали буденністю. В такі часи громадяни чекають від влади рішень своєчасних і відповідальних. Рятівних. Обнадійливих. Доленосних.

Сильні й ефективні антикризові заходи — ось те, чого чекає Україна від державних топ-менеджерів, уряду й Президента. Але, схоже, — не дочекається. Криза звужує простір для маневру. Часу мало — цейтнот. Оступитися або припуститися помилки — це подібне до смерті. Для влади — це серйозний іспит на спроможність і дієздатність.

Нинішня криза нагадує «велику депресію» 30-х років минулого сторіччя. Деякі економісти висловлюють побоювання, що за масштабами та руйнівними наслідками вона може навіть перевершити «велику депресію» і «загублене десятиліття». Я не брався б давати такі однозначні й категоричні оцінки. Поки що кризу наших днів важко порівнювати з катастрофою, що підготувала Другу світову війну. Але, на мій погляд, загальні риси все-таки є.

Тому переконаний, що повторення «кризових уроків» історії може бути вельми корисним для розв’язання українських проблем. Ці уроки не дають готових рецептів. Занадто багато чого змінилося — увесь світ змінився відтоді до невпізнанності. І все-таки...

І все-таки — впевнений у цьому — для всіх поколінь політиків (і для наших можновладців передусім!) залишиться гідним наслідування приклад сильної антикризової політики — реформ «нового курсу» президента США Франкліна Рузвельта. Та й сам Франклін Делано Рузвельт — один з найяскравіших політиків ХХ століття, часу, коли особиста привабливість і справжня демократичність почали ставати рідкістю...

Глибоко переконаний, що найгірша політика — коли політики думають, що рецепти перебувають поза історією.

Схожі симптоми

Політика Рузвельта — досвід усвідомлення нової економічної ролі держави в суспільстві. «Новий курс» дозволив урятувати американський капіталізм від соціальної революції й вивести країну з «великої депресії».

Я вже зазначав, що кризові явища «великої депресії» багато в чому схожі з тими, які сьогодні спостерігаємо в Україні. Судіть самі. Світова економічна криза, що вибухнула у 1929 році, сильніше за все вразила США. Вона охопила банківську систему, промисловість, сільське господарство. До 1932 року промислове виробництво в США скоротилося загалом на 46%. З окремих видів продукції скорочення виробництва було значно більше: виробництво чавуну — на 79%, сталі — на 76%, автомобілів — на 80%. З 279 доменних печей серед діючих залишилося тільки 44. Не хочеться «каркати», утім, надто близькі паралелі з тим, що відбувається в нашій металургії!

Криза призвела до масової хвилі банкрутств. За 1929-33 роки збанкрутувало 135 тисяч(!) торговельних, промислових і фінансових фірм, розорилося 5760 банків. Країна була відкинута до рівня 1911 року. І як неминучий наслідок кризи — погіршення становища трудящих. Тисячі людей розорялися, втрачали роботу, дах над головою, скачувалися у бідність і вбогість. З членами родин безробітні становили майже половину всього населення країни. Як то кажуть, — до болю знайома ситуація.

Так, у нинішній Україні — інші показники, однак тенденції ті самі. Загалом зазначу наступне. Криза в країні почалася з металургії, коли на світових ринках металу попит повсюдно й різко впав, як і ціни. Як наслідок — галузь протягом останніх місяців знизила обсяги виробництва на 40—50%. Але ж вона — основний валютонаповнювач економіки (її частка доходить до 40%). Слідом за металургією почали «падати» вітчизняні хімічна й машинобудівна галузі (друга й третя за рівнем статті валютних надходжень до держбюджету України). Далі — «ефект доміно» — настала черга будівельної сфери, куди було вкладено більшу частину іноземних інвестицій. Почався відплив капіталу, і більшість компаній законсервували будівництво. Банківську систему України морозить уже останні два місяці. У багатьох українських банків — проблеми з ліквідністю, деякі — на межі банкрутства (два банки з цієї причини вже продано), велика кількість рефінансується Нацбанком. Національна валюта — серед лідерів з девальвації. За три останні місяці вона знецінилася більш як на 35%. Темпи інфляції й зростання цін спричинюють зневіру навіть оптимістів.

Навіч — тривожні соціальні наслідки кризи. Тривають масові звільнення (і відправлення в неоплачувані довготермінові відпустки), зменшується зарплата, згортають соціальні проекти.

Прогнози багатьох експертів невтішні: це тільки початок, далі буде гірше. Тож симптоми «депресії» очевидні.

Антикризові заходи

До яких дій вдався Франклін Рузвельт? Скажу одразу — заходи тверді й непопулярні для того часу. І хворобливі — як хірургічне втручання.

Але, як показала практика, — заходи були вистраждані й виправдані. Центральне місце в реформах приділялося проблемі відновлення агропромислового сектора, промисловості, порятунку банківської та фінансової систем. У чому головна суть цих заходів?

Була апробована стратегія державного регулювання економіки, що в 30-ті роки в США — державі вільного ринку — взагалі не визнавалося. Найважливішим інструментом «Нового курсу» був державний бюджет, за рахунок коштів якого здійснювалося фінансування виробництва й соціальних програм.

Золото було вилучено з обігу, заборонялося його вивезення за кордон і обмін на банкноти. Була проведена девальвація долара. Завдяки цьому змінився розподіл доходу на користь промислового, а не позичкового капіталу. Для стимулювання дрібних акціонерів і вкладників були вжиті заходи захисту внесків від ризику біржових спекуляцій.

Була введена система держрегулювання промисловості. Основний наголос був на «кодекси чесної конкуренції», які встановлювали правила конкуренції, зайнятості й наймання. Загалом адміністрація Рузвельта санкціонувала 746 кодексів, що охопили 99% американської промисловості й торгівлі. Тим самим забезпечувався необхідний порядок, що заспокоює людей і свідчить: влада тримає ситуацію під контролем і знає, що робити.

Щоб підвищити зайнятість і пожвавити економіку, уряд асигнував неймовірну на той час суму — 3 мільярди 300 мільйонів доларів на «державні роботи»: від будівництва кораблів до розчищення нетрів і ремонту доріг.

Важливим у реформах «Нового курсу» було також законодавство про працю. Був прийнятий закон про соціальне забезпечення, яким вводилася система пенсій по старості й допомога з безробіття, закон про справедливі умови праці.

«Завжди нормальна житниця»

Державне регулювання в сільському господарстві продовжилося прийняттям нового закону про регулювання сільського господарства, що вводив концепцію «завжди нормальної житниці» (ever-normal granary). Мета нових починань була та сама — відновлення паритету цін, однак методи досягнення — вже іншими: продукція не знищувалася, а зберігалася. Вжиті заходи сприятливо позначилися на становищі в сільській галузі — протягом 1936—1937 років паритет цін досяг рівня 92—93 % від базисного періоду; до 1939 року заборгованість по кредитах скоротилася на 2 млрд. дол., за період з 1932 по 1939 рік грошові доходи фермерів зросли майже удвічі.

Сьогоднішня криза, безперечно, позначається й на сільськогосподарській галузі України, і на фінансових показниках сільгосппідприємств, знижує купівельну спроможність населення.

Але я впевнений, що в сільського господарства — залежно від дій влади — є реальний шанс безболісно пройти кризу й, більше того, — стати локомотивом виходу зі складної ситуації.

Якщо уряд поводитиметься правильно стосовно села (у що не дуже віриться), то криза допоможе оновитися українському АПК, стане відправною точкою для якісно нового, інноваційно орієнтованого етапу розвитку й управління галуззю.

Утім, сьогодні уряд України так і не зміг запропонувати агропромисловому сектору розумні антикризові заходи. Те, що запропоновано, — неістотно, непрофесійно, неефективно.

Мало того: проведена Кабінетом Міністрів аграрна політика (заборона фінансування особистого сільського господарства, згортання соціальних програм на селі, створення умов для засилля імпорту) багато в чому гальмує розвиток АПК, руйнує цю головну для України та її майбутнього галузь.

Час несподіваних рішень

Тож завдяки активній регулюючій ролі держави, політичній активності робітників, фермерів, гнучкості, маневруванню уряду Рузвельта країна змогла вийти із кризи.

Вважаю, що у видозміненому варіанті «новий курс» може вважатися корисним досвідом для держав, що проходять через кризу, в тому числі й для України. Завдання Рузвельта було одне — вивести країну з депресії. І він виконав його шляхом несподіваних рішень. Вихід з «великої депресії» було знайдено в різкій зміні світогляду. Рузвельт почав підтримувати профспілки, які ще у 20-ті роки вважали антиконкурентними кримінальними організаціями. Його ідея платити гроші людям за те, що вони — безробітні, була божевіллям з погляду ліберального капіталізму. Несподіване рішення — нарощувати попит, щоб вийти з кризи — зовсім суперечило здоровому глузду тієї епохи. Але Рузвельт, за загальним визнанням, визначив головне для досягнення цієї мети: зміну системи цінностей.

До приходу Рузвельта в Білий дім депресія тривала вже три роки, націю охопило глибоке відчуття безвихідності. Американці не бачили кінця своїм нещастям, найбільше вони боялися, що депресія — це назавжди. Рузвельт переломив цей настрій. У своїх «Бесідах біля каміна» (довірчих виступах по радіо з актуальних тем) він роз’яснював людям урядові цілі, дії та плани.

Нашій владі цього дуже бракує! Сьогодні українці мало що знають про дії уряду та Президента. А те, що знають, — невтішне. Наприклад, куди спрямовані кошти наданого МВФ «антикризового» кредиту?

Американці вірили своєму президентові. Таке дійсно буває... Після першої «Бесіди біля каміна», в день, коли банки були закриті, усі розмірковували: що станеться, коли їх відкриють? Адже люди, піддавшись паніці, вилучали всі свої накопичення (ситуація — точнісінько як в Україні!). А Рузвельт переконував у своїй бесіді, яку транслювало радіо, що гроші американців не зникли, що зберігати їх краще в банках, ніж під матрацами. Отож, коли банки почали працювати, вже у перший день суми, покладені американцями на рахунки, перевищили суму знятих коштів!

Найнеприємніше, що нинішня криза прийшла в Україну на тлі низки несприятливих обставин: масової бідності населення, недорозвиненості реального вітчизняного виробництва, зростання залежності країни від імпорту товарів і, найголовніше, — тотальної недовіри українців до влади й політиків.

Напевно, Франклін Рузвельт усвідомив, що першоджерело будь-якої кризи — це криза довіри до влади. Він повернув і значно зміцнив довір’я громадян США до влади. Зумів згуртувати націю. Зробив сильною державу. Чи спроможна на таке українська влада? Чи достатньо в неї для цього політичної волі й громадянської відповідальності?

Насамкінець зазначу: історія надає нам достатньо уроків і досвіду, та, вочевидь, Україна — це країна невивчених уроків.

Микола ПРИСЯЖНЮК, голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних відносин, народний депутат України.