* За 11 місяців ВВП зросло на 3,6 відсотка — про те, що обіцяє листопадовий обвал.

* Заборонено імпорт давальницького м’яса — про антикризовий піст.

* На міжбанківському валютному ринку курс американської валюти перетнув психологічну позначку в 9,5 гривні — про девальвацію авторитету регулятора.

Недобори і побори

Номінальний валовий внутрішній продукт у листопаді ледь дотяг до 75,38 мільярда гривень, це означає, що економіка за рік здала свої позиції на 14,4 відсотка. Нерадісні параметри обвалу загальнонаціональних доходів — наслідок падіння виробництва. Держкомстат констатував гальмування в усіх сферах економічної діяльності, але найвідчутніше — у торгівлі і ремонті, а також на будівництві. Скорочення обсягів будівельних робіт від початку року спостерігалося в усіх регіонах, окрім Севастополя та Херсонської області.

Економічна криза вже охопила кінцеве споживання. На це, зокрема, вказує і відступ переробної галузі, а також у секторі виробництва та розподілу електроенергії, газу та води. Нестримне падіння промвиробництва від серпня, природно, спричинило недобір податкових надходжень до держбюджету, які з огляду на мінімізацію імпорту та заблоковану приватизацію не перекриють доходи від митниці. В Міністерстві фінансів прогнозують недонадходження до держбюджету за підсумками року щонайменше у сім мільярдів гривень. З одного боку, дефіцит бюджетних доходів потягне за собою недофінансування держпрограм цього і наступного року, з другого — посилить податковий тиск, ще з іншого — зберігатиме стійкі інфляційні очікування, а все разом унеможливить зростання реальних доходів населення.

Заступник голови секретаріату Президента Роман Безсмертний прямо звинуватив у сумних реаліях уряд Юлії Тимошенко, наполягаючи на його (і її!) відставці. Прямо скажемо, вчасно — уряд відзначив рік своєї суперечливої діяльності. Однак у тому, що країна увійшла в кризу з напіврозібраною банківською системою, з податковим навантаженням на бізнес більш як на 50 відсотків, без стабілізаційного фонду (росіяни про нього подбали ще на початку століття, а ми тільки зараз), нарешті з рахітичною бюджетною системою, винні всі уряди, а не тільки нинішній. І чи не розумніше зосередитися на іншому? Як це зробив парламент, коли затвердив зміни до держбюджету-2008, подбавши нарешті про реальні, а не міфічні джерела наповнення і Пенсійного, і Стабілізаційного фондів? Того, хто голосував «проти», а по сумісництву це — роботодавці, можна записати в опозицію до всіх платників податків і пенсіонерів. Але не вийде, бо вони ж по-суті через профспілки дають гроші на протести проти безробіття, голосують фактично проти себе, не голосуючи «за», — така логіка політичного фарсу.

На часі вибиратися з-під обвалу, а не з’ясовувати під ним стосунки. Уряд розраховує одержати на фініші року 3,5—4 відсотки зростання ВВП, то йому треба допомогти. Як це прийнято робити скрізь, зокрема в Росії, де промисловий обвал накоїв не меншого лиха.

Хвости варто обрубувати

Набрала чинності заборона завозити в Україну м’ясо за давальницькими схемами. Забороняти легше, ніж регулювати ринкові процеси. Можна погодитися з тими, хто вбачає за цим подальше посилення монополізації на ринку курячого м’яса, яке виготовляється переважно з давальницької сировини. Так само очевидно це перетравлять у секретаріаті СОТ у Женеві, бо парламент таки прийняв ставки ввізного мита відповідно до своїх зобов’язань і слушних зауважень Президента країни. Обрубаний давальницький хвіст суттєво не вплине на пропозицію м’яса — споживач уже «присів» на антикризовий піст, а річний план з його імпорту ми майже вдвічі перекрили ще у вересні. Якщо хтось надумає замінити давальницьку сировину контрабандною, нехай ним опікуються відповідні органи, але це вірне рішення вже тому, що воно зміцнює конкурентні позиції вітчизняного виробника на внутрішньому ринку. І, зрештою, захищає споживача від засилля на ринку недоброякісної продукції.

У травні з чотирнадцятирічного розбігу Україна ускочила в СОТ зі стереотипним уявленням про те, що попит завжди дорівнює споживанню. За таку легковажність зараз розплачується і той, хто рубає м’ясо або вугілля, і той, хто виплавляє метал або гроші. Глобальні процеси вже кілька років, як зламали ці стереотипи, а ми й досі продовжуємо наражатися на сировинні, товарні, грошові дефіцити, маючи високу споживчу інфляцію на відміну від інших країн.

Ну, постривай!

Яскравий приклад — весняна ревальвація гривні, яку я вважаю помилкою Нацбанку. Поясню. На світових ринках тоді спостерігалося падіння долара США — і влада з Нацбанком, вказуючи на мертву прив’язку «зеленого» до гривні, пояснювала цим потребу ревальвації. При цьому знехтували курсовою конкурентоспроможністю експортерів. Для її оцінки використовували так званий реальний обмінний курс (РЕОК), що фіксує поведінку обмінного валютного курсу гривні по відношенню до кошика валют торговельних партнерів України з врахуванням інфляційних процесів. Зростання РЕОК навесні вказувало на потребу здешевлювати гривню, але її різко зміцнили. Зруйнований тоді паритет вартості валют заклав передумови для осіннього відкату курсу гривні. Сьогодні спекулятивна складова у вартості гривні проти долара США всім очевидна. Але так само очевидно, що існують економічні передумови для послаблення гривні, серед яких — відкладений попит! І, звісно, дуже високий рівень загальної інфляції, невизначеність бюджетних орієнтирів через відсутність ціни на імпортний газ, суперечлива інформація про стан золотовалютних запасів Нацбанку і, власне, його реальні можливості зупинити невідворотний процес. Благі наміри навесні й осіння безпорадність Нацбанку вже призвели до того, чого вже нема. До витрачених Нацбанком мільярдів доларів США золотовалютних резервів і нестримного відтоку коштів із банківської системи.

На міжбанківському ринку долар США торгується вже за ціною у 9,5, а на готівковому — за 10 гривень. (За такої вартості, кажуть у секретаріаті Президента, не повернеться близько 60 відсотків валютних кредитів). Темпи девальвації вражають, а резерви країни тануть на очах, бо Нацбанк фізично не може задовольнити ажіотажний попит на долар, розбурханий почасти непрофесійним регулюванням валютного ринку. Саме ця обставина провокує цінову нестабільність цього місяця і впродовж наступного року. На цьому тлі серйозні достойники країни мають доволі карикатурний вигляд. Казали, наприклад, що міністр фінансів посварився з Прем’єр-міністром, яка пропонувала закласти у держбюджет-2009 завищені макропоказники, а уявлялись Балаганов і Паніковський за розпилюванням «золотої» гирі. Глава Нацбанку просив вкладників віддати вісім мільярдів доларів, якщо вони хочуть міцної гривні. Наче Паніковський, який з гусаком під пахвою наздоганяв машину лукавого Остапа.