У 1996 році товариства співвласників магазинів «Все для дому», «Раціоналізатор», «Спорттовари» об’єдналися в одне підприємство. Початкові літери трьох співзасновників (ВРС) й утворили назву фірми — «Верес».

Майбутнє країни — на будмайданчиках

Віховим для ТОВ «КП Верес» став 2001 рік, коли фірма придбала в Ковелі виробничу базу колись потужного тресту «Волиньводбуд». У спадок їй дісталася справжня руїна, яку потрібно було відбудовувати. Саме відтоді підприємство почало активно займатися і виробництвом. Сьогодні «Верес» виготовляє пресовану та литу бруківку, товарний бетон, залізобетонні секційні огорожі та стовпчики, фундаментні блоки та бордюри, переробляє у великих обсягах деревину, крім того, проектує об’єкти та будує їх, надає послуги ландшафтної архітектури.

Прямі зв’язки із зарубіжними та вітчизняними фірмами-виробниками позитивно позначилися і на розвитку торговельної мережі. Завдяки відсутності посередників, а відтак і додаткових накруток ціни, «Верес» може запропонувати покупцям значно дешевші товари.

Низькі ціни дають змогу «Вересу» бути конкурентоспроможним на внутрішньому ринку. Сьогодні він має розвинуту торговельну мережу, яка охоплює всю центральну частину області. Лише в Ковелі є п’ять торговельних підрозділів «Вереса». Найкращий і найбільший серед них супермаркет будівельних та господарських товарів «Верес», що на вулиці Грушевського. Не обминають гуртівні підприємства й потужні будівельні фірми, яким вигідно мати справу з надійним і чесним партнером.

Вузькою колією в Європу

«Верес» виграє ще й тим, що має можливість доставляти залізницею з Польщі та інших західних країн будівельні матеріали без перевантаження і перестановки колісних пар вагонів на кордоні. До Ковеля з Польщі йде вузька (європейська) колія. Та минув час і вона стала Україні «непотрібна». Навіть збиралися її демонтувати. Так і було б, якби «Верес» не попросив передати йому в оренду останній, уже тупиковий, відрізок європейської залізничної колії. Сьогодні товариство підтримує життя всієї цієї унікальної 66-кілометрової колії від держкордону аж до Ковеля.

Ось що розповів нам про це керівник ТОВ «КП Верес» Юрій Шлюєв:

— Питаєте, чому ми, а не хтось інший? Ми знали, що ринок будматеріалів зростатиме. Тим часом багато товарів, які продукуються в Європі, завозили до нас автомобільним транспортом. Полічили вартість перевезень і побачили, що використовувати залізницю часто буває вигідніше. Укрзалізниця пішла нам назустріч, віддавши в оренду останній її кілометр. До речі, саме його мали демонтувати передусім. Ми відремонтували колію й підтримуємо її в робочому стані. Завдяки цьому вагонооборот по станції Ковель зріс майже вдвічі. Лише наше підприємство за рік отримує понад півтори тисячі вагонів різних будівельних матеріалів.

Замість керма — стоп-кран

Того дня, коли ми разом із головою Волинської обласної ради Анатолієм Грицюком відвідали ТОВ «КП Верес», там був гаряча пора. На під’їзну колію подали одразу дев’ять вагонів із Польщі.

Директор підприємства Юрій Шлюєв пояснив, що вже тривалий час вони клопочуться про спорудження поруч з колією рампи. Вона б дала змогу значно прискорити переробку вантажів. Однак Укрзалізниця не поспішає давати позитивну відповідь. Надто велика інертність у людей, від яких залежить, бути чи не бути тут рампі. Голова обласної ради Анатолій Грицюк, почувши це, пообіцяв зі свого боку поклопотати перед Укрзалізницею про прискорення розгляду цього питання.

Юрій Миколайович наголошує:

— Ковель фактично єдине в Україні місто, до якого підведена й функціонує вузька (1435 мм) колія. Вона надає поїздам можливість долати відстань між двома містами за якихось півтори години. Функціонування цього потяга, що свого часу розв’язувало транспортні проблеми багатьох подорожуючих, надавало б можливість частіше відвідувати міста-партнери, якими є Ковель і польський Холм. До того ж обидва міста — своєрідні ворота своїх країн. Доїжджаючи до них, пасажири могли б дістатися до будь-якого регіону України чи Польщі. Зважаючи на прикордонну співпрацю й домовленості про малий прикордонний рух, підготовку до Євро-2012, і на час самого чемпіонату, функціонування поїзда було б дуже доречне. Та й відновлення його руху сприяло б нарощуванню пасажиропотоку, зростанню привабливості Ковеля як міжнародної транзитної станції. Водночас зменшило б черги автомашин на міжнародному пункті пропуску «Ягодин». Наше звернення підтримав ковельський міський голова Сергій Кошарук. Однак Укрзалізниця поки що залишається байдужою до наших ініціатив. Із листа заступника генерального директора Укрзалізниці А. Слободяна із здивуванням дізналися, що поїзди Ковель—Люблін і Київ—Холм було скасовано «з причини відсутності пасажиропотоку». Ковельчани ж пам’ятають, що заходили і виходили вони в ті поїзди переважно через вікна, бо у двері через тісноту не можна було пробитися.

Ми поцікавилися думкою з цього приводу і Ковельського міського голови Сергія Кошарука.

— Ідею відкриття пасажирського руху між залізничними станціями Ковель—Холм підтримую обома руками, — заявив він. — Але інерцію залізничникам навряд чи вдасться подолати.

Дякуємо Росії за дорогий газ

Серед партнерів «КП Верес» багато відомих зарубіжних фірм-виробників.

— Разом з ними ми завжди відстежуємо тенденції на європейському ринку будматеріалів, — розповідає Юрій Шлюєв. — Подорожчав, наприклад природний газ, а керівники польської фірми-партнера жартують: «Спасибі Росії за це, більший попит буде на наші утеплювачі».

Хочемо зробити своїм діловим партнером і Ковельську міську раду. Вже є домовленість про передачу нам в оренду двох збиткових котелень. Ми розробили проект із переведення їх на альтернативне газу паливо — торф, запаси якого на Волині обраховуються багатьма мільйонами тонн. Коли наш бізнес-план проходив експертизу, нам зауважили, що тільки-но переведемо котельні на торф, постачальник одразу підніме на нього ціну, й жодного прибутку від продажу гарячої води ми не матимемо. Щоб зняти і це питання, хочемо видобувати торф власними силами. Є надія, що вже наступного року матимемо своє родовище в сусідньому Старовижівському районі. До речі, заготовляють торф переважно у травні—вересні. Тобто це робота сезонна. Ми ж, щоб робітники були задіяні цілий рік, навчимо їх, і вони взимку працюватимуть у нас операторами котелень. Ще одна важлива деталь: наші котли використовуватимуть не дорогі торфобрикети, а звичайний фрезерний торф, собівартість тонни якого становитиме не 300, а лише 50—70 гривень.

А голова обласної ради Анатолій Грицюк зауважив: облрада хоче розробити для Шацького району пілотний проект із переведення котелень бюджетних установ на використання дешевого фрезерного торфу. Що ж стосується згаданого вже бізнес-плану, то він готовий підставити своє плече й допомогти отримати в Києві відповідні дозволи.

А те, що ТОВ «Верес» має значний досвід у використанні альтернативних видів палива, ми могли переконатися навіч. Усі приміщення підприємства опалюються котлами, які працюють на відходах деревообробки.

* * *

На завершення скажемо, що Юрій Шлюєв, за всіх своїх виробничих клопотів, залишається палким прихильником і меценатом спорту. Фірма проводить реконструкцію стадіону в Ковелі, а футбольна команда «Верес» — одна з найсильніших у місті залізничників.

Володимир КОРОЛЮК, Микола ЯКИМЕНКО.

Ковель

Волинської області.

На знімках: директор ТОВ «КП Верес» Юрій Шлюєв; супермаркет «Верес» приваблює покупців красивою викладкою товарів і доступною ціною.

Фото Миколи ЯКИМЕНКА.