Зупинити руйнацію вітчизняних підприємств, практику скорочення робочих місць і надання безплатних відпусток вимагали профспілкові активісти Кіровоградщини під час попереджувальної акції протесту, що відбулася у Кіровограді й багатьох інших населених пунктах області. Федерація профспілок області назвала захід регіональним етапом Всеукраїнської акції протесту, що має відбутися в Києві 23 грудня.

На центральній площі міста представники трудових колективів і профспілкові лідери озвучили й інші свої вимоги. Зокрема — забезпечити гідний рівень заробітної плати, який би не допускав зниження рівня життя, погасити існуючі борги перед працівниками, зупинити свавілля банків стосовно підприємств та громадян і забезпечити безперешкодне отримання зарплат, пенсій та вкладів. Ще одна принципова вимога — скасувати ціни на газ, введені з 1 грудня, запровадити на період кризи мораторій на підвищення житлово-комунальних, транспортних тарифів та цін на електроенергію.

Активна позиція профспілок щодо захисту прав рядових трудівників, судячи з усього, багато кому не до вподоби. Ще не зрозуміло, хто «кукловод», який смикає за мотузки, але чим більше активізуються профспілки, тим помітнішою стає діяльність, спрямована на їх розкол і компрометацію в очах членів профспілки і громадськості.

— Атаки «невідомих осіб» на приміщення обласних профспілкових об’єднань — членських організацій Федерації профспілок України з рейдерським почерком, що відбувалися нещодавно (про них розповідали ЗМІ, в т. ч. і «Голос України».— Авт.), були тільки квіточками, — зазначає голова Федерації профспілок Кіровоградської області Олександра Залевська.

Ягідки чекали попереду. Наступні дії проти найбільшої в державі громадської організації були більш вишуканими і підступними. На новому етапі претенденти почали «втиратися» на профспілкові посади з допомогою судів. Їх абсолютно не обходить, що на цих виборних посадах працюють люди, і їх ніхто не переобирав.

Вугільники — найнеспокійніші. Їх до суду першими

...Повістка до Олександрійського міськрайсуду, що її отримав територіальний комітет профспілки працівників вугільної промисловості, була як сніг на голову. В ній йшлося про те, що 1 грудня 2008 року відбудеться попередній розгляд цивільної справи за позовом В. Безсонова до Кіровоградського теркому профспілки працівників вугільної промисловості про визнання рішень позачергової конференції галузевої обласної профорганізації та конференції в цілому недійсними. А далі починаються, як кажуть, дива у решеті. До згаданого повідомлення було додано ухвалу судді від... 6.11.08 р. про відкриття провадження у справі, за якою призначено попереднє судове засідання на... 17.11.08 р. Ось така цікава хронологія. Про яку конференцію йдеться?! Якщо — теркому профспілки, то він з 2004 року, відповідно до Статуту, звітно-виборну конференцію не проводив.

Та найцікавіше чекало попереду. В ході вивчення справи з’ясувалося, що 17 листопада суд вже прийняв рішення (суддя Олександрійського міськрайонного суду С. В. Куковенков). Як кажуть, кулуарно, без відповідача, який ні сном ні духом нічого не знав про затіяну опонентами за його спиною далеко недитячу гру. До уваги суд взяв лише заяву А. Донченка, який нібито є представником теркому профспілки, а підписано доручення головою територіальної організації працівників вугільної промисловості Н. Ю. Балабановою. Насправді ж реальний голова теркому Михайло Орел на представництво в суді не уповноважував нікого і відповідно ніякий документ нікому не вручав. Але ж рішення прийняте!

Що ж просив у суду позивач, який назвався делегатом позачергової конференції галузевої обласної профспілкової організації? Визнати недійсною позачергову конференцію галузевої профспілкової організації і всі прийняті на ній рішення. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог. На перший погляд нібито все нормально. Що ж виходить насправді? Суд не визнав недійсною позачергову конференцію галузевої профорганізації — читай між рядками — визнав дійсною. Ось такі хитрі й добре прораховані маніпулювання. Після такого першого кроку можна певним чином передбачати подальші дії тих, хто «чомусь» облюбував профспілки.

Хочеш керувати (розділяти і владарювати)? Пиши протокол!

На що посилався суд, коли приймав рішення? Нібито на надані теркомом профспілки протоколи виборної конференції та лічильної комісії. Однак, на думку юристів федерації та її керівництва, надані документи не можна вважати правомочними і такими, що мають юридичну силу. По-перше, за протоколом не зрозуміло, що насправді відбулося 1.11.2008 р., — конференція чи збори? Делегати якої профорганізації із чисельністю 147 голосів були на конференції? В одній частині протоколу зазначено, що це конференція, у другій — ідеться про збори. Протокол рясніє такими неточностями. Невідомо також, чия конференція відбулася — територіальної чи обласної організації профспілки? Якщо це конференція теркому профспілки, то її чисельність 3232 особи (а згідно з протоколом у зазначеній конференції брали участь 32 делегати), а кількість первинних організацій 13, а не одна, як зазначено в протоколі. Ще запитання — чому вона проводилася в Кіровограді, адже всі члени профспілки проживають в Олександрії? Там само знаходиться і терком. Відповідь на ці запитання одна й дуже проста — терком профспілки рішення про проведення конференції не приймав, делегати на неї не обиралися. Виходить, комусь потрібна ця підстава, і справжні дійові особи цієї гри без правил поки що знаходяться за ширмою.

Наведене вище — так би мовити — зовнішні огріхи, які свідчать, що автори документів блукають у нюансах профспілкової діяльності і наскоком хочуть вскочити у спілчанський човен. Наданий до суду протокол має цілу низку норм, що суперечать статуту профспілки працівників вугільної промисловості України та Закону України про профспілки. Наприклад, він не скріплений печаткою. То хіба це документ? Хіба він може бути письмовим доказом у суді? У ст.64 Цивільно-процесуального кодексу України сказано, що — ні, більше того — про те, що цей «протокол» — звичайний папірець. Під час оформлення «протоколу» за основу взято попередньо заготовлений зразок, до якого від руки вписано прізвища людей, які жодного стосунку до членів профспілки, котрих об’єднує терком, не мають. Тобто жодних правових підстав до визнання протоколу нелегітимної конференції галузевої обласної профспілкової організації від 1.11.2008 р. немає. Проте акцентувати на ці нюанси увагу високого суду профспілки не можуть. Профспілковому юристу поки що не вдається взяти участь у судових засіданнях під час розгляду згаданої справи. Вся надія на подану апеляційну скаргу та на законні рішення апеляційної інстанції.

Чи скажуть, хто є «фе»?

Безперечно, ні терком профспілки працівників вугільної промисловості, ні федерація профспілок області, до якої він входить, таке безцеремонне втручання у профспілкову діяльність не залишили без уваги. Хочеться вірити, що відповідні органи відреагують на звернення і вкажуть рейдерам на їхнє місце. До того ж за свої вчинки вони повинні відповісти перед законом. Якщо, звісно, ми живемо у цивілізованому суспільстві.

Шкода, що люди, які будь-якими методами добираються до профспілкової влади (чи тільки — влади? — Авт.), впритул не бачать спілчан і їхніх проблем. Віз проблем шахтарської Олександрії, наприклад, мужньо тягне на собі терком профспілки працівників вугільної промисловості, який очолює голова Михайло Орел. Немає такої інстанції, перед якою він би не порушував болючі питання вугільників: погашення боргів із зарплати, дотримання законодавства під час звільнення працівників та оформлення їх трудових книжок... «На сьогодні, — зазначає сам Михайло Орел, — терком профспілки використав майже всі законні можливості відстоювання інтересів вугільників — залишаються тільки акції протесту. До таких протестних дій терком профспілки вже розпочав активну підготовку. Його, звісно, підтримають спілчани інших галузей.

То де ж «собака заритий»?

Зрозуміло, що опоненти чинних профспілкових організацій цією чорновою роботою займатимуться не будуть. Бо якщо їхній брутальний прихід до керівних крісел не вписується в жодні законні рамки, а має чіткі ознаки рейдерства, то чи варто ототожнювати їхні майбутні справи з істинно профспілковою діяльністю? Чи не цікавить їх щось інше, меркантильніше?

І наостанок — цікава деталь. Дійство «театру кількох акторів» відбувається у той важливий момент, коли терком профспілки домігся перед вищою владою країни виконання домовленостей про багатостраждальне погашення боргів із зарплати. Не хочеться навіть допускати думки про те, що ці два факти можуть бути пов’язаними між собою! Що добрі і справедливі наміри теркому можуть обернуться його знищенням!

Так само, як і добрі наміри федерації профспілок області щодо захисту прав працюючих під час існуючої в країні кризи.