Про конкурс обмеженої кількості карикатур та суцільну анімацію
Конкурс карикатур EURO-2012 у рамках Фестивалю карикатури та анімації
«Каверза», який проходив 14—15 грудня у Львові, начебто відбувся. Начебто визначено переможців, серед яких і автор цих рядків, художник газети «Голос України». Чому начебто? Бо, власне, переможцем цього конкурсу я себе зовсім не відчуваю. Три призові карикатури, які були представлені на виставці, — то, власне, й увесь доробок конкурсу. Під час зустрічі у столиці Галичини, куди я був люб’язно запрошений на урочисту церемонію нагородження, організатори приголомшено розводили руками від здивування: чому так мало робіт надіслано на конкурс, куди поділися карикатуристи і що взагалі відбувається з карикатурою в Україні? Та все дуже просто! Справа не в обмеженому кошторисі конкурсу, економічній кризі чи занепаді української карикатури, справа у ставленні до справи. Власне, до карикатури... Аніматори організували такий собі міжсобойчик. А карикатуру запросили для бед-вокалу. Теза про те, що спочатку була карикатура, потім комікс, а після цього вже — анімація, виявилася надто слабкою ланкою у львівському ланцюжку «карикатуристи—аніматори». І це відчувалося від початку: з умов проведення карикатурного конкурсу та рекламної промоції фестивалю. А ті, хто все-таки надіслав свої роботи на конкурс, залишаться в історії як останні карикатурні романтики.
Про навчальний посібник з карикатури, якої професійно не вчать
Світлою карикатурною плямою у моїх спогадах на цьому шалено анімаційному фесті залишається презентація книжки про карикатуру завідувача кафедри декоративного живопису Львівської академії мистецтв, талановитого графіка-шаржиста Валерія Нестеренка. Навчальний посібник
«Шарж і карикатура в системі графічного мистецтва» обсягом 240 сторінок, виданий цьогоріч у львівському видавництві «Астролябія», є, по суті, унікальним посібниковм, бо навчає основ шаржу та карикатури у країні, де офіційно не існує такої професії, як карикатурист. Це вам не Південна Корея, Іран чи Туреччина, де карикатури навчають в університетах і школах.Та хоч би там що, а конкурс карикатур у Львові відбувся, а карикатура — за висловом пана Нестеренка, тепер уже, за афористично відомим висловом, перепрошую, —
«вмирає останньо-о-о-ю!!!».Про минуле, сучасне та прийдешнє
Без перебільшення, найкрасивіше та й найромантичніше місто України Львів — в яке я за один день, незважаючи на всілякі каверзи, примудрився до безтями закохатися — зустріло мене прохолодним ранком-світанком, зйомками україно-польського документального фільму про січових стрільців біля Ратуші на центральній площі, вдень приголомшило цифрами в пунктах обміну — шалено прогресуючим знеціненням гривні, а ввечері розсмішило пригодою у спільних з двома іноземцями пошуках хоча б одного, бодай якого-небудь працюючого туалету на залізничному вокзалі...
Не втрачайте оптимізму, панове карикатуристи! Змогли ж на належному рівні український конкурс карикатур з такою вельми оптимістичною та популярною футбольною темою EURO-2012 організувати, зможемо і справжній чемпіонат Європи легко
«провести»!Ще поборімося...
Олексій КУСТОВСЬКИЙ,січовий карикатурист.
Київ—Львів—Київ.
