Хто та що примушує нас давати хабарі?

Щоб знайти відповіді на ці запитання, зібрались разом представники обласної коаліції «Підприємницька самооборона», організації роботодавців «Хмельниччина», інших громадських об’єднань, співробітники міліції, СБУ, податківці. У тому, що хабарництво та корупція буйним цвітом цвітуть у нашому суспільстві, здавалось, переконувати нікого не потрібно було. Чи не кожен готовий одразу назвати не просто окремі факти, а цілі галузі, які просто як на фундаменті будуються саме на хабарництві.

Але тільки доходить до офіційних даних, картина одразу змінюється — і хабарників, і корупціонерів можна перелічити буквально на пальцях однієї руки. Так, з травня в області працювала міжвідомча група, до складу якої ввійшли міліціонери, прокурори, співробітники СБУ. За цей час було складено чотири десятки протоколів щодо корупційних діянь і заведено майже стільки ж кримінальних справ. При цьому вісім із них стосувались земельних питань, чотири — приватизації, три — розподілу бюджетних коштів і лише півтора десятка — безпосередньо хабарів. Ні освітня, ні медична галузь, ні ціла низка дозвільних служб при цьому навіть не згадуються.

Чому звертаюсь саме до цих суспільних інституцій? Не вдаючись до особистих спостережень, пошлюсь на дані загальнонаціонального дослідження стану корупції в країні, репрезентованого на цьому зібранні представником регіонального ресурсного центру проекту «Гідна Україна». Насамперед мешканці регіону виділили три проблеми, котрі турбують їх найбільше: вартість і якість надання медичних послуг, низький рівень життя і корупція у владі. Отже, два найгостріші життєві питання вже пов’язані з хабарами. А далі ще конкретніші відповіді. Найбільш корумпованою інституцією в області понад 57 відсотків респондентів назвали службу ДАІ, по 54 відсотки — міліцію та медицину.

Не берусь стверджувати, що саме так і є, адже опитування стосувалось не коментування конкретних фактів, а лише громадської думки щодо наявності згаданих явищ. Але ж недарма в народі кажуть: диму без вогню не буває, і українці вперто продовжують твердити про те, що і корупція, і хабарництво в нас є.

Думка ця, здається, потрапляє до нас із молоком матері, і найгірше те, що стає настільки звичною, що в самому явищі вже не вбачається щось жахливе і протизаконне. У середньому по країні респонденти вважають, що корупція є характерною приблизно для третини всіх функцій та секторів держави. Питання тільки в тому, чи дають хабарі добровільно, чи їх вимагають. А взагалі 67 відсотків опитаних заявили про те, що протягом року вони так чи інакше були втягнуті в корупційні дії при вирішенні справ із державними посадовими особами. Ті ж соціологи твердять, що вимагання зустрічалось удвічі частіше, ніж добровільні хабарі, і майже в кожному четвертому випадку, коли доводилось вирішувати питання із державними посадовцями, вимагались хабарі. Хмельниччина у цьому списку вимагачів замкнула трійку «лідерів». Мешканці Хмельницької, Одеської та Миколаївської областей твердять, що в них гроші та подарунки вимагали відповідно у 39—55 відсотках випадків. Зате добровільно на такий крок на Хмельниччині йшли лише 5,5 відсотка опитаних.

Останнє твердження було категорично спростоване представниками асоціації «Поділля Перший» та міського дозвільного центру, котрі проводили власні соціологічні дослідження. Вони запитували в двох сотень підприємців, чи доводиться їм стикатись із хабарами та корупцією при отриманні різних дозволів, земельних ділянок, веденні будівництва... І виявилось, що серед них бажаючих добровільно дати хабар було більше, ніж тих, від кого його вимагали, а цифри відповідно становили десять та три відсотки.

Коли чуєш дані, які різняться в десятки разів, починаєш замислюватись, які ж насправді суть і розмір хабара? А, може, його і справді не існує?

Ось уже котрий рік поспіль державі разом із всією армією правоохоронців так і не вдалось назвати жодного високопосадовця-корупціонера. А водночас усі керманичі в один голос твердять, що саме ці злодії та корупціонери заважають нам наводити в країні лад.

І жоден галузевий міністр не розповів про конкретні факти масової корупції у своєму відомстві. Але при цьому в освіті встигли розпочати небувалий за масштабністю експеримент тільки заради того, щоб подолати якусь гіпотетичну корупцію. Чи хтось, може, назве ім’я головного лікаря будь-якого медичного закладу, котрий вивів на чисту воду лікаря-хабарника? При цьому ніхто із керівників не заперечуватиме факти того, що хворим доводиться платити за операції, ліки, послуги... Але у жодного не вистачить сміливості назвати це хабаром.

Отож і виходить, що хабар у нас здебільшого віртуальний. А на практиці ми просто даємо гроші, подарунки, робимо різні послуги. І нас наче і не просять, а робимо ми це самі. І вже б не хотіли цього, а рука сама тягнеться за конвертом...

«Давайте припинимо давати хабарі!» — закликала хмельниччан коаліція «Підприємницька самооборона». Давайте! Але для цього потрібно ризикнути здоров’ям і життям близької людини, котрій завтра лягати на операційний стіл. І набратись мужності, щоб відмовити класному керівникові у добровільних внесках на ремонт класу. І чекати у черзі з півроку, поки землемір приїде обміряти вашу ділянку...

Звичайно, можна подзвонити по гарячому номеру і розповісти про всі ці факти. Але ж самі по собі вони не є порушеннями. До того ж наступного дня все одно потрібно буде йти з цими ж проблемами до іншого фахівця і... коло замкнеться.