Простіше пареної ріпи, але який ефект!

Якимівський район — не те, що глибинка, а найвіддаленіша околиця Запорізької області, однак саме сюди довелося їхати в пошуках передового досвіду. На території промбази місцевого ВАТ «Будівельник» було тихо і порожньо. Та й у самому офісі — лише кілька працівників бухгалтерії.

— А де ж люди? — спитав у директора Івана СТАНЧЕВА, запідозривши найгірше. Адже зараз криза, а будівельники потерпають від неї чи не найбільше.

— Та ні, все гаразд, — заспокоїв Іван Степанович. — Колектив працює стабільно, на даний момент зводимо три об’єкти в обласному центрі, є й інші. Так що біда нас ще не схопила за горло. Але формувати портфель замовлень на новий рік і нам не просто, бо всіх замучило безгрошів’я.

Виходити із скрути колективу не вперше. В 1996 році, коли акціоновану будівельну організацію очолив Іван Станчев, не було ні роботи, ні грошей, щоб розрахуватися з людьми. І все ж йому вдалося переконати колег, що навіть півторамільйонний борг не може бути перешкодою для відновлення виробничого потенціалу, і незабаром будівельники почали справно отримувати зарплату. Але для цього їм довелося змінити і підходи, і саму специфіку роботи. Так колишній рай-агробуд, що вмів «клепати» лише примітивні коробки фермівських приміщень, перетворився на спеціалізоване будівельно-монтажне управління, яке зводить об’єкти будь-якої складності разом з інженерними комунікаціями за найсучаснішими стандартами. З’ясовується, у Світловодську випускають плити швидкого монтажу споруд, котрі набагато міцніші від бетонних монолітів, і за цією технологією наша будівельна галузь випереджає європейську років на двадцять. А що можна скласти із таких плит, показали в курортній Кирилівці. Там такий збудували готель, що не поступається витонченістю архітектурних форм і комфортабельністю навіть п’ятизірковим зарубіжним закладам!

І все ж справжньою родзинкою ВАТ «Будівельник» є те, що підприємство стало піонером новітньої технології опалення приміщень. Поки що в Україні таких об’єктів налічується менш як десяток, і три з них — у Запорізькій області.

Що таке термери

Впровадження у вітчизняну енергосистему централізовано керованих теплоакуму-люючих споживачів-регуляторів передбачене положеннями розділу 3.2 Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів від 15 березня 2006 року № 145. Але навіть в обласній державній адміністрації, за винятком керівників освітянського управління, мало хто чув про розробку донецького науково-виробничого комплексу «Гідротрансмаш». Тим часом на останній нараді щодо подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи тут не без гордості заявили, що завдяки впровадженню програми енергозбереження за десять місяців у регіоні заощадили 200 мільйонів кіловат-годин електро-енергії, 50 мільйонів кубометрів природного газу та 200 тисяч тонн умовного палива. Мабуть, це й справді солідно, але вихвалятися тим, що шкільні котельні почали опалювати соломою, принаймні смішно. Адже в області генерується більше чверті від сумарного обсягу виробництва електроенергії в державі, працівники АЕС не знають, чим завантажити вивільнені потужності в нічний час і просто гріють дніпровську воду, яка потім скидається в Каховське водосховище, а ми шукаємо якісь альтернативні джерела тепла. Тому в Приморському та деяких інших районах, куди ще не підведено природний газ, почали будувати електричні котельні, які за пільговим тарифом опалюються в нічний час. І все ж тенові та електродні котли виявилися неефективними, бо вони вимагають хімічного очищення води, а цей процес часом затратніший, ніж само отримання електроенергії.

Інша річ — керовані теплоакумулюючі споживачі-регулятори (термери), в основу яких покладене фізичне явище кавітації, тобто вивільнення теплової енергії від лопання мікроскопічних водяних бульбашок. Тепловий агрегат, що складається з гідромуфти, електродвигуна та щита програмного управління, настільки простий в експлуатації, що й ламатися нічому, а розмістити його можна на шести квадратних метрах у підвалі чи в якійсь комірчині. Економічність такої системи дуже висока, бо електроенергія потрібна лише для приведення в дію електродвигунів, а вдень приміщення обігрівається гарячою водою з теплоакумулятора. Сама ж вода не потребує хімічного пом’якшення, бо очищається на молекулярному рівні і всі домішки випадають у твердий осад та зливаються з відстійника. Для Запорізької області та й для інших багатих на корисні копалини регіонів, де практично немає запасів якісної питної води, це — проблема номер один. Звісна річ, така система в порівнянні з котельними, що працюють на твердому паливі і навіть на природному газі, в кілька разів дешевша і настільки ж ефективніша. Це підтвердив голова правління ВАТ «Мелітопольпродмаш» Ярослав Пижинський. Там ось уже два роки, як газову котельню замінили кількома термерами, і тепер у цехах та в адміністративно-побутовому корпусі так тепло, що чоловіки знімають піджаки. А витрати підприємства на забезпечення комфорту скоротилися більш ніж удвічі.

Пілотний проект

В Якимівському районі термери опалюють поки що два бюджетні заклади — Давидівську загальноосвітню школу та Кирилівську школу-дитсадок «Золота рибка». Обидва проекти довелося провести через складну процедуру тендерів і відстоювати з боєм, зате тепер ніхто не шкодує витрачених зусиль. Справа хоч і нова та незнайома, але того варта. Та що робити далі, ніхто не знає. Усіх скувала фінансово-економічна криза, вільних коштів немає. А може, це саме і є той час, коли на основі гірких реалій переосмислюється все зроблене раніше і вибирається найоптимальніший варіант, що в майбутньому допоможе зберегти замість витраченої копійки десятку чи навіть сотню гривень? І не тільки в бюджетних закладах, а й у невеликих районних центрах та селищах, де мешканці багатоповерхівок з відчаю перейшли до встановлення систем індивідуального опалення. Економічні квартальні котельні, оснащені термерами, не тільки краще обігріють будинки, а й будуть значно дешевшими в експлуатації від домашніх електричних та газових котлів. А щодо бюджетної сфери, то чому б, скажімо, в тому ж Якимівському районі не впровадити пілотний проект енергозбереження на основі принципово нової технології теплозабезпечення? Тим більше, що є вже і досвід, і кому це зробити. Отоді б і звіти обласного керівництва про енергозбереження були б набагато вагоміші, ніж тепер.

— Район у нас сільський, бюджет — дотаційний, — каже начальник відділу освіти Михайло Охремчук. — Але мені вдалося переконати керівництво, що це потрібно. І тепер за Давидівську загальноосвітню школу не болить голова. У класах — тепло, економія бюджетних коштів — навіч. Тільки за один опалювальний сезон тут заощадили 90 тисяч гривень. І це при тому, що працюють чотири оператори. А в Кирилівці, де встановлена автоматизована система управління, економиться близько 130 тисяч гривень. Сам же об’єкт обійшовся закладу в 300 тисяч гривень і окупиться за два з половиною сезони. Працює така система просто чудово, бо вода в ній нагрівається до 70—80 градусів усього за двадцять хвилин. Тому ми готові виступити ініціаторами щодо впровадження в районі пілотного проекту переоснащення шкільних котелень термерами, але все залежатиме від того, чи будуть в обласному бюджеті кошти і чи захочуть керівники регіону підтримати наше починання.

Запорізька область.

На знімку: заступник Кирилівського селищного голови Юрій Кузьменко та директор ВАТ «Будівельник» Іван Станчев.

Фото автора.