«Андрію, Андрію! Я на тебе коноплі сію, спідницею волочу, бо дуже заміж хочу», — так примовляли дівчата і висівали у сніг конопляне зерно. Традиція гадати на коханого в ніч проти Андрія — одна з найдавніших серед незаміжніх дівчат. Цими вихідними її спробував відродити заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко. У місті-музеї Переяслав на Київщині він влаштував національний фестиваль «ЕтноЗима» з гаданнями й співами: «Моя давня ідея — привернути увагу до самого міста, оживити його, щоб усі обрядові свята проводилися саме тут, і Переяслав став таким собі місцем паломництва, де відроджуються стародавні вірування українського народу».

Імпровізоване шоу для політика й гостей фестивалю організували переяславські дівчата. Томенко одразу опинився у центрі уваги.

— Дядечку-дядечку, скажіть, як вас звати?

— Микола.

— Миколо-любчику, я в селі знаю хлопця такого, — аж підстрибує від захвату дівча. Виявляється, щоб дізнатися, як зватимуть нареченого, дівчата запитували ім’я першого чоловіка, якого зустрічали. Адже свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.

— Раніше ворожіння були дуже поширені, гадали переважно на долю, чи буде дівчина у парі, чи знайде судженого, — розповідає старший науковий співробітник національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Світлана Зубар. — Приміром, діставали навмання в’язочку дров і рахували: «Вдовець-молодець або в парі — без пари». Ще цікаве гадання: брали взуття і міряли від покуття до порогу. Чий перший чобіток стає на поріг, значить, та перша заміж виходить.

Поки дівчата гадали, хлопці бешкетували. На ранок господарі зазвичай шукали в окрузі хвіртки, ворота та вози. Старше покоління переяславчан добре пам’ятає, як колись ворожили. Чоловіка Василя з багатого роду собі нагадала пенсіонерка Ольга Матвіївна, тож молодим радить вірити у долю: «До чого прагнеш, те і буде. Мені все здійснилося — хотіли Василя, Василь і попався. Уже 50 років разом живемо».

Акція «ЕтноЗима» — вже не перший фестиваль, ініційований М. Томенком. Почалося все влітку 2006 року акцією «ЕтноЛіто» на Полтавщині, батьківщині Гоголя. Далі гуляли щосезону у різних куточках країни: на Чернігівщині, Буковині, Волині.