Горілчані граблі

Згідно з постановою Кабміну №957, вже більше місяця — з 15 листопада ц. р. — введені мінімальні ціни на алкоголь вітчизняного виробництва (роздрібна ціна півлітрової пляшки горілки — 14 грн., коньяку — від 25 грн. за «3 зірочки» до 32 грн. за «5 зірочок»). Якщо врахувати статистику, за якою алкоголь в Україні споживають 24 млн. людей, котрі за рік випивають 1 мільярд пляшок горілки, — воно, може, й добре.

Але що каже досвід? Мінімальна ціна на горілку вже вводилася в незалежній Україні постановою Кабміну за №700 (від 21.06.2001). Чим все закінчилось? Через шалений перехід горілчаного бізнесу «в тінь» цю постанову було відмінено іншою постановою КМ — №404 від 28.05.2005 року. Сподобалися граблі?

Звісно, нововведення безболісно переживуть кілька відомих заводів, котрі завдяки мільйонним рекламним бюджетам могли й раніше продавати уроздріб свій продукт за ціною 14—19 грн.

Так, за словами директора з маркетингу луганського лікеро-горілчаного заводу «Луга-Нова» Ольги Токарєвої, «регіональним підприємствам буде складно працювати». «У регіонах, — каже вона, — особливо на Сході, зарплати в людей низькі, тому подорожчання горілки навіть на кілька гривень може призвести до різкого скорочення продажу».

А ось думка з протилежного краю України. «Регіональні виробники мають об’єктивні причини встановлювати більш низькі ціни на свою продукцію, оскільки: вони витрачають менше грошей на дистрибуцію продукції; на зарплату робітникам; на оформлення пляшки і, найголовніше, регіональні виробники не витрачають шалені кошти на рекламні й промо-акції, що безпосередньо впливає на кінцеву вартість продукту, — каже директор лікеро-горілчаного заводу Станіславської торгівельної компанії (Івано-Франківськ) Андрій Паньків. — Враховуючи це, кожен виробник має право самостійно визначати маржу, виходячи з собівартості продукції, вартості акцизу й сплати всіх податків».

Знову ж таки постає питання: чому урядова постанова стосується лише вітчизняного виробника? Однією рукою «боремося» з пияцтвом, «перекриваючи кисень» своїм заводам, а іншою — запалюючи «зелене світло» закордонним?

Наскільки відомо, ініціатором і локомотивом нововведення виступило Міністерство економіки. «Застосування мінімальних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва поряд з іншими заходами щодо боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв сприятиме збільшенню питомої ваги легального сектору виробництва і обігу алкогольних напоїв, що відповідатиме інтересам суспільства та збільшенню надходжень до державного бюджету і стабілізації внутрішнього споживчого ринку алкогольних напоїв», — так обґрунтовував старе-нове ноу-хау його розробник, заступник міністра економіки Андрій Близнюк.

Не будемо сперечатися з високопосадовцем. Надамо слово його колегам. «Встановлення мінімальних оптово-відпускних цін... може привести до встановлення економічно необґрунтованих цін, що може містити ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції», — застерігав Антимонопольний комітет у своєму листі Мінекономіки від 25.09.08. (№23-29.1/02-6744). «Міністерство фінансів України не підтримує запровадженя мінімальних цін... Проект суперечить загальним положенням ринкової економіки, відповідно до яких ціни на товари формуються за законом попиту та пропозиції, а не за законом «витрати плюс», — попереджав Мінфін (лист від 24.07.08 за №31-20050-04-5/28823). «Практика введення механізму мінімальних цін на окремий вид продукції, що реалізується на внутрішньому ринку, негативно сприймається в системі СОТ», — зазначила Державна інспекція контролю за цінами (лист №200/5-4/2383 від 04.07.08). Але на рівні керівництва Кабміну перемогла лінія Мінекономіки і Близнюка.

Через що, з огляду на застереження фахівців, настав час, як то кажуть, підбити баланс. У результаті урядової постанови можна припустити: зупиняться кілька десятків заводів; на внутрішньому ринку закріплять свої позиції кілька монополістів; активізується «чорний» ринок обігу тіньового спирту, а отже, — тіньової горілки й тіньової торгівлі «паленою горілкою»; на український ринок потужним потоком поллється закордонне дешеве пійло і вітчизняний самогон та сурогат.

Оскільки наше покоління вже проходило горбачовські реформи алкогольної галузі зразка 1985 року, ми знаємо, хай би що уряд не робив з нею, галуззю, нині, все одно 24 млн. українців вип’ють за рік свій мільярд пляшок сорокаградусного розчину спирту з водою. Зміниться тільки пропорція: відсоток справжньої горілки зменшиться, а частка «паленого» напою збільшиться. Що ми маємо в «сухому залишку»? Певна частина «маленьких українців» втратить роботу. Певна частина (бюджетників — лікарів, вчителів і т. д.) отримає проблеми із невчасно виплаченими зарплатами, відсутністю їх індексації стосовно інфляції й т. п. — складається враження, що бюджет «алкогольні інновації» не збільшать, а, може, й, навпаки, — зменшать через відплив грошей у «тінь», через вимивання їх за кордон і т. і. Частина українців вмре від вживання сурогату.

Для порівняння. Продавець в Росії елітної горілки — компанія Recolte — продавала донині дорогі закордонні напої на кшталт Trump’у (за ліцензією мільярдера Дональда Трампа), звичайна пляшка котрої коштувала більше 1000 грн., а в ємкості, вкритій 24-кратним золотом, — під 2000 грн. Так от, зараз Recolte подала в Роспатент заявку на випуск горілки «Антикризова», котру хоче продавати за мінімальною ціною. Все правильно: в умовах кризи люди знижують ціну на свій продукт і повертаються обличчям до національного виробника.

Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.