Знахідка картин стала поштовхом до нових пошуків

Картини, які вважалися зниклими, в Сімферопольському художньому музеї нещодавно виявили німецькі туристи.

Картини із музею імені Сюрмона Людвіга в німецькому місті Ахен 55 років зберігалися в фондах Сімферопольського художнього музею. Подружня пара із Баварії, відпочиваючи в Криму, побачила картини в Художньому музеї Сімферополя в експозиції творів західноєвропейських художників. Раніше колекцію не виставляли, бо на державному рівні не було урегульоване питання реституції. Туристи сфотографували полотна і сповістили музей в Ахені. Там впізнали за знімками картину художника XVІІ століття Германа Ганса «Собор Святого Лоренца», яка до війни належала їхньому музею.

— Так, 1953 року в Сімферополь передано роботи західноєвропейських художників як компенсацію за знищений фонд музею, що його складали понад 2000 унікальних експонатів, — розповідає директор музею Ларіна Кудряшова. Був спеціальний наказ Мінкультури СРСР про створення колекції Сімферопольського художнього музею. В Крим передавали картини з різних музеїв. Так отримано й 87 робіт німецьких художників. Серед них є картини із Ахенської колекції. Більшість картин були без рам, назв і підписів, з багатьма пошкодженнями. Співробітникам довелося самим реставрувати та ідентифікувати їх.

Лише два полотна були з рамами й табличками: картина Людвіга Тірша й Германа Ганса, яка й привернула увагу туристів. Це зафіксовано в акті передачі експонатів кримському музею. Є каталог довоєнної Ахенської колекції, який щойно вислали з Києва, та каталог, який Німеччина випустила зовсім недавно. Їх порівняльний аналіз доводить, що частина робіт не з Ахенського музею, кажуть кримські музейники. Можна точно сказати, що лише дві картини належали тому музеєві.

Питання про повернення полотен в Німеччину ще не обговорювалося. За законодавством України ці картини є культурними скарбами нашої держави. Тож кримський музей не збирається повертати їх та й не має таких повноважень. Тут кажуть: «Про реституцію полотен і рівноцінний обмін ними не може бути й мови, повертати картини в Ахен не доведеться, їх музей отримав законно». Директор Художнього музею каже: «Ми не маємо ці картини повертати, бо вони є цільною, неділимою, єдиною частиною Державного музейного фонду України й виставляються цілком офіційно».

Водночас кримчани готові до співробітництва у вивченні, атрибуції і аналізі колекції.

Та й німецька сторона заявила: «Знахідка картин в Україні — чудова подія, а про повернення картин в Ахен не йдеться. Головне — знати, що картини є і з ними все добре».

Нині в зібранні музею — майже 10000 полотен, серед яких чимало шедеврів національного образотворчого мистецтва, що мають світове значення: це твори Айвазовського, Рєпіна, Куінджі, Самокиша, Мурашка, Святославського, Труша, Тропініна, Васильківського, Волошина, Казаса, Богаєвського, Козлова, Глущенка, Яблонської... У залах музею щороку організовується понад тридцять виставок різної тематики.

Чи знайдемо довоєнну картинну галерею?

Колись ці шедеври було оцінено у майже 777 тисяч золотих рублів 1914 року. Ентузіасти давно шукають сліди зниклої на початку війни колекції. Вона не могла пропасти безслідно, це ж не голка в сіні — 1983 твори художників та скульпторів. Досі є надія: щось таки лишилося після німецького бомбардування й пожежі 27 жовтня 1941 року в Керченському порту.

Кримські дослідники знайшли в архівах Москви й Санкт-Петербурга більш як 300 документів, що стосуються скарбів Сімферопольської галереї.

У 1920-х роках в Сімферополь звезли із південнобережних палаців і маєтків картини, скульптури та інші цінності. У 1927 році тут нараховувався 1871 експонат.

Зберігали «буржуазне мистецтво» абияк. 1931 року комісія Наркомосу Криму фіксувала: безконтрольність, недбалий облік призводять до систематичного розтягання цінностей.

Стан довоєнної колекції встановили за рукописом каталогу 1939 року, який уцілів після війни. Та він не порадував, бо виявив нові втрати. Про них свідчили акти опису майна картинної галереї, що нібито «не мало музейного значення».

Акти були написані... на звороті аркушів каталогу галереї. Разом зі старими віниками й швабрами списувалися як непотріб і «буржуазна розкіш» навіть золоті годинники з барельєфними зображеннями царської родини, чимало «згубних для смаку пролетарів нерадянських живописних полотен».

Невідома й доля 63 цінних ікон, вилучених із галереї для музею атеїзму в Сімферополі. Десь зникли й 30 картин XVІІІ століття, передані для оформлення Сімферопольського драмтеатру, як «такі, що не являють художньої цінності».

Коли почалася війна, колекції Сімферопольської картинної галереї та антирелігійного музею зникли. У пошуковців є підстави сумніватися, що скарби загинули. Про те, що вони, чи їх фрагменти десь мають зберігатися, є певні свідчення.

Скажімо, за повідомленням директора Сімферопольської картинної галереї Яна Бірзгала, колекція загинула о 14-й годині 27 жовтня 1941 року. Акт про це склали... аж через три роки. Акт підписали Бірзгал, уповноважений комітету в справах мистецтв Малков і начальник Керченського порту Капов. Вони твердили: згоріли і скарби галереї, й п’ять художніх панорам та діорам, архів, інвентарні книги й навіть особисті речі директора, що супроводжував цінності. А сам Бірзгал благополучно перетнув Керченську протоку, прибув у Єреван, де доповів начальнику головного управління з питань мистецтв РСФСР про загибель тільки частини(!) колекції.

Детективна історія тривала. В грудні 1941 року складено акт-опис 50 картин Сімферопольської галереї, які вивіз Микола Барсамов разом з Феодосійською картинною галереєю Айвазовського, де вони виставлялися напередодні війни. Тож виходило, що галерея таки існує. Потім Бірзгал купує в Єревані 150 плакатів, що дійсно не мали жодної художньої цінності. Й з того часу в усіх документах фігурує 200 експонатів Сімферопольської картинної галереї. Чим не загадка для дослідників?

І це ще не всі неясності. В 1944 році Бірзгал подав у комісію зі збитків, завданих німецькими загарбниками, опис всіх експонатів, що загинули в Керчі. Неймовірно, але в переліку збитків Бірзгал вказує всі дані каталогу: техніку виконання, точні розміри й вартість у золоті за курсом 1914 року. Все це — у суворій відповідності зі «згорілими» інвентарними книгами. Потрібна феноменальна пам’ять, щоб утримати в голові всі параметри майже двох тисяч експонатів! Отже, інвентарна книга збереглася?

Є ще не одна вражаюча обставина в цій таємниці. 8 травня 1945 року Бірзгал і санвідділ Одеського військового округу, що тимчасово займав приміщення Сімферопольської картинної галереї, підписали акт передачі, де сказано буквально таке: «Вся обстановка й цінності (меблі, музейні вітрини, бібліотека, картини й скульптури, електроустаткування) повністю викрадені в часи німецької окупації Криму». Так згоріла колекція чи її викрали? І чому цих розбіжностей не помітили ті, хто був причетний до долі галереї?

А як ставитися до повідомлення головного хранителя картинної галереї, а в роки війни — директора краєзнавчого музею Олександра Полканова? Уже наступного дня після визволення Сімферополя від німців, 14 квітня 1944 року, він повідомляє Кримський обком ВКП(б), що ближчим часом музей може показати різні виставки, і перераховує... ті самі діорами й панорами, що нібито зникли у пожежах Керчі.

На жаль, тих директорів немає серед живих. Залишається шукати втрачені(?), спалені(?) чи викрадені(?) експонати.

Крим.

P. S. До речі, двадцять років тому Сімферопольський художній музей придбав колекцію вишуканих ваз і елегантних туалетних коробочок, які... значилися в довоєнному списку.

За допомогою київських реставраторів повернулися «додому» в оновленому стані раніше дуже понівечені портрети з чіткими підписами авторів — Левицького і Боровиковського (ці імена є в довоєнному каталозі). За допомогою Мінкультури України 77 творів довоєнної колекції повернуто з Російського музею Санкт-Петербурга і Третьяковської галереї. Обнадіює кримських хранителів краси й те, що нині в Києві ведеться серйозна робота з реституції (повернення) творів українського мистецтва, вивезених під час війни до Німеччини з кількох кримських музеїв, де, можливо, знайдеться й частина колекції Сімферопольського художнього музею. Вже відомо, де є кілька картин, зниклих у воєнні роки, зокрема й авторства Рєпіна. Тож, не виключено, що після бомбування і пожежі в Керчі в приватних колекціонерів «залягло» ще чимало скарбів.