День народження — сумне свято. Особливо коли тобі 145 років. І звати тебе — Лук’янівський слідчий ізолятор. Тут утримується більше 3 тисяч осіб. Чоловіки, жінки, підлітки. Частина в чеканні суду, а частина і після нього. Служить Лук’янівка і для проживання транзитних ув’язнених. Підземні каземати, важенні двері і чекання. І хоча це ще не в’язниця, але... На волю із СІЗО виходить не більше п’яти відсотків.

У 1863 р. закінчилося будівництво Лук’янівського тюремного замку на 600 арештантів. Витратили на нього 185 875 карбованців 78 копійок (особливо зворушує зараз точне число копійок). До речі, та будівля, практично без змін, вірно служить і тепер.

Лук’янівський СІЗО міститься в центрі Києва (вулиця Дігтярівська, 13). Уже не один рік говорять про винесення його за межі столиці. Все-таки три гектари землі. Але грошей у бюджеті на це нема. До речі, Лук’янівка — єдиний СІЗО не тільки на Київ, а й на область.

Першими тут упадають в око чоловіки в сірих робах, що розвантажують машини у внутрішньому дворі. Це засуджені, які відбувають покарання в СІЗО як господарська обслуга. Їх 118, раніше не судимих, зі строком не більше 10 років. На їхніх плечах приготування їжі, прибирання та інший немаловажний клопіт.

Жінки й неповнолітні в Лук’янівці утримуються окремо. Повним ходом триває будівництво нового жіночого корпусу, який відповідатиме європейським стандартам. Усі корпуси СІЗО з’єднані системою підземних ходів — отож ув’язнених можна переводити з корпусу в корпус, жодного разу не піднявшись на поверхню землі.

Тут Софія Богомолець народила сина, який згодом став президентом Академії наук УРСР. У 1902 р. в Лук’янівці побували сестри Леніна, Марія та Анна Ульянови, а пізніше — брат Дмитро. Тутешніми «гостями» були Володимир Винниченко, Василь Стус, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл.

Середній час перебування в СІЗО від року до півтора. Але є і старожили — по 7 років. Сидять тут у камерах, розрахованих на 4, 6, 12, 20 і 38 чоловік. В останніх умови особливо погані. Камери здебільшого переповнені, сон — по черзі. При нормі 2425 чоловік зараз у СІЗО 3199. Але ж, як каже начальник СІЗО, полковник внутрішньої служби Олександр Балдук, не можна змішувати тих, хто вперше потрапив за ґрати, з тими, що сидять за особливо тяжкі злочини, чи йдуть по другій ходці, чи з колишніми працівниками органів.

На харчування в СІЗО витрачають від 5,44 до 16 гривень в день на людину (остання сума — для хворих на туберкульоз, котрих нині тут 43). Пекарня й оранжереї для овочів у СІЗО свої. П’ятничне меню, наприклад, склали: гороховий суп, салат зі свіжих овочів і риба з картоплею. Крім цього передачі з волі тепер приймають без обмежень. Довелося навіть у камерах холодильники ставити — продукти з волі влітку псувалися. А телевізор зараз, за словами Олександра Балдука, є в кожній камері.

За часи незалежності в Лук’янівському СІЗО побували Юлія Тимошенко, Андрій Шкіль, Борис Колесніков, Микола Рудьковський. Зараз тут сидять організатор проекту «Як стати мільйонером» Роберт Флетчер і керівник групи компаній «Кіng’s Capіtal» Олександр Бандурченко. Також тут чекає суду екстрадований зі Швейцарії Олександр Волконський (афера «Еліта-Центр»). Останнього тримають в окремій камері під охороною не тільки працівників СІЗО, а й спецназу.

Не позбавлені мешканці ізолятора і релігійної розради. В одній із просторих кімнат Лук’янівки обладнали каплицю святого Іоанна Багатостраждального, де служить спеціально прикріплений до СІЗО священик. Розписи в храмі віруючі робили самі. У Лук’янівці на кожнім кроці зустрічаються роботи місцевих сидільців. На стінах внутрішнього двору намальовані цілі панно з зображеннями звірів і природи. Того, чого так не вистачає в кам’яному мішку. А деякі комбіновані роботи з дерева і фарб дадуть фору здобуткам художників-професіоналів.

Підлітки, як і на волі, ходять до школи. У ній є навіть комп’ютерний клас, щоправда, без інтернету. У 2006—2007 рр. троє учнів одержали тут атестати про повну середню освіту.

Розпорядок не відзначається розмаїттям. Підйом, їда, вільний час, сон. Раз на день прогулянка в кам’яному квадраті з напівпрозорим дахом. Раз на тиждень лазня. Утім, їм і не до розваг. Вони чекають. Є тут і ті, кому чекати нічого. Нині їх 14. Це ув’язнені довічно.

Наглядають за спецконтингентом близько 500 чоловік: і служиві, і цивільні. Але кадрів усе одно не вистачає. Вкрай мізерні зарплати відлякують потенційних працівників. За 1200 грн. (ставка молодшого інспектора) нелегко знайти охочих.

Далеко не всі, хто сьогодні сидить у СІЗО, заслужили такого суворого запобіжного заходу, — стверджує Олександр Балдук. Адже з людини, яка скоїла незначний злочин, можна взяти підписку про невиїзд, відпустити під заставу чи на поруки, врешті — посадити під домашній арешті! Тоді і камери в СІЗО розвантажаться, і контакт підслідних з тюремною дійсністю зведеться до мінімуму.

А доки все залишається як є, треба на повну котушку використовувати виховні можливості СІЗО. Підліткам у найсприйнятливішому віці просто необхідно влаштовувати сюди масштабні екскурсії. І я впевнений, що незабутні враження, винесені з цієї прогулянки, допоможуть їм міцно замислитися, перш ніж порушити закон. Адже Лук’янівський СІЗО відчинений для всіх.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.