Так сталося, що парламентські слухання, присвячені дотриманню прав людини, збіглися у часі з презентацією консорціумом «АСТЕК» проекту «Соціальна картка».

Чесно кажучи, така ідея спадала на думку багатьом і неодноразово. Нещодавно котрийсь з очільників МВФ закидав Україні, що третину законодавчо закріплених пільг одержують зовсім небідні громадяни. Додам від себе: і недосить обгрунтовано. А cоціальна картка гарантуватиме адресність і, отже, обіцяє жорсткий переоблік та інвентаризацію пільг — на транспорті, у сфері житлово-комунальних послуг, у торгівлі пільговими групами товарів, а в перспективі — у медичному обслуговуванні. Переваги для її власника очевидні. По-перше, чітка фіксація і відсутність людського чинника в процесі її надання — пропонується створити єдину інформаційну систему. По-друге, підприємства, які надають пільги, одержать реальне обгрунтування витрат місцевих бюджетів на соціальну допомогу. Консорціум планує здійснити наступного року одразу кілька пілотних проектів у містах-мільйонниках з тим, щоб довести кількість користувачів до 1,5 мільйона осіб.

Виконавчий директор консорціуму Лілія Бородуліна акцентує увагу на головній «фішці» — багатофункціональності соціальної картки. Вона може поєднувати й посвідчення пільговика, й банківську карту. Для цього її обладнають спеціальною магнітною смужкою відомих платіжних систем. Утім, визнає Л. Бородуліна, це послуга — майбутнього. Її зрозуміти можна. Хоч автоматизація процесів надання та обліку соціальних пільг і гарантій громадян — це природний елемент цивілізованого суспільства, у розпал фінансової кризи такі проекти, як правило, блокують, а не реалізують. З другого боку, цей проект вочевидь вигідний органам місцевої влади, які отримають шанс навести порядок із численними пільгами. І, зрештою, можуть зацікавити страхові компанії та організації, покликані надавати населенню соціальні послуги. Але чи зацікавлять комерційні банки — велике запитання. Щоправда, вони ж приваблюють, наприклад, пенсіонерів кращими умовами пенсійних карток.