До Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти сьогодні по досвід приїжджають з усіх кінців України. В найбільшому захопленні гості від комп’ютерного супроводу процедур тестування, розробленого іванофранківцями. Такого, кажуть, не має жодний інший центр. Що ж придумали прикарпатці? Про це сьогодні бесіда з керівником центру Богданом Томенчуком (на знімку).
До кого звертатися і на кого тиснути?
— Богдане Михайловичу, кажуть, що рушієм технічного прогресу є лінощі. А що зіграло роль у вашому випадку?
— Колосальний обсяг роботи. Проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості знань покладено на дев’ять регіональних центрів та Український центр. Освітню реформу, яка має загальносуспільний характер, фактично здійснюють близько 300 людей. Наприклад, 17 працівників нашого фонду обслуговують чотири області: Івано-Франківську, Закарпатську, Тернопільську і Чернівецьку. А це понад сто тисяч тестувань минулого року. Очевидно, що такий масив інформації старим способом не опрацювати і не систематизувати. Тож перед нами постало завдання максимально інформатизувати діяльність центру. Справа нова. Фактично з нуля ми почали її організовувати, як велить час інформаційних технологій.
— І які результати?
— Практично для кожного етапу організації тестування були написані відповідні комп’ютерні програми. Вони унікальні вже тому, що до нас цим ніхто не займався. Наприклад, в організації процедури тестування задіяно більш як 10 тисяч осіб із чотирьох областей. Їх треба навчити, облікувати їхню роботу, заплатити за неї. Ми почали з формування бази даних цих людей. Було зроблено ризикований, але успішний крок. Написавши відповідну комп’ютерну програму, ми зареєстрували їх усіх в Інтернеті. Це зекономило дуже багато часового і людського ресурсу. Для того, щоб передати їм відповідну інформацію й сертифікувати її, методичний відділ склав систему тестових завдань для перевірки знань людей, котрі задіяні в організації процедури тестування. Комп’ютерний відділ створив таку відповідну програму, що один методист легко й, головне, якісно сертифікує за день велику групу залучених людей. Тим паче що у крайньому разі перевірити їхні знання можна і по Інтернету. На відповідному сайті за відповідною адресою розміщено комп’ютерний тестувальник, що впізнає кожну людину, заведену в базу даних, й оцінює її знання.
— А що далі?
— Щоб зберегти в таємниці, які люди, коли і в яких аудиторіях будуть працювати з відповідними групами учасників тестування, знову-таки було написано програму розподілу старших інструкторів за пунктами тестування. Вручну цю роботу з дотриманням усіх заданих параметрів якісно зробити практично неможливо. Наша програма дає можливість здійснити цю складну роботу всього-на-всього за хвилину для чотирьох областей. До того ж із дотриманням основних вимог: учитель не потрапляє на свого учня, на свою школу, на свій предмет. Про результат розподілу люди дізнаються буквально за декілька годин до початку процедури тестування. Якщо врахувати, що в останній момент цих залучених людей по аудиторіях розводить жереб, то усуваються практично всі
«нестатутні» можливості вплинути на процес. І питання не в тому, що ми не віримо людям. Питання в тому, що всі, хто хотів би на щось вплинути з-за куліс, тепер просто не знають, до кого звертатися і на кого тиснути.«
Пийте каву — працює комп’ютер»—
Працю людей, котрих ви залучаєте до організації процедур тестування, треба оплатити. Цей процес теж інформатизований?— Усім, хто працює в регіональних центрах, відомо, який надзвичайно трудомісткий процес — облік праці і нарахування зарплати людям, які працюють у пунктах тестування в декількох областях. Але згадана база даних дала нам можливість написати угоди з ними у зручному для комп’ютера вигляді. Стало у пригоді при цьому штрихове кодування. Молоді комп’ютерники зуміли узгодити потреби бухгалтерської програми і нашої програми реєстрації. На цьому етапі задіяно систему глибинного контролю. Кожен акт виконаних робіт звіряється з аудиторним протоколом за допомогою комп’ютерної програми. За інших підходів для виконання цієї роботи потрібні були б зусилля 20—30 людей протягом 2—3 місяців з оплатою праці приблизно 40 тисяч гривень.
— Скажіть, а що це за кування зозулі чути в центрі?
— Свого часу, щоб знати стан справ у кожен конкретний момент у кожному конкретному пункті тестування, ми розробили програму
«Кукуся». Вона «згрібає і розсіває» есемески. З кожного пункту тестування у відповідний час надходять кодовані повідомлення, поява яких супроводжується характерним звуком зозулі у весняному лісі. Можете уявити, що таке близько тисячі «ку-ку» протягом 2—3 годин. Але за кожним із них стоїть певна порція інформації, відповідним чином забезпечена програмно. Нині ми обслуговуємо реєстрацію на пробне тестування всіх бажаючих з України. І кожне «ку-ку» означає, що комп’ютер отримав по мобільному телефону запит про стан справ і відповів на нього.— На цьому вичерпуються можливості й потреби оперативного інформування?
— Той, хто колись організовував масові процеси, знає, як складно і практично неможливо організувати якісне оперативне інформування. Але без зворотної інформації управлінська функція стає фікцією. Тому була розроблена ще й комп’ютерна програма оперативного інформування. У день тестування через Інтернет ми отримуємо інформацію з пунктів тестування за 30 параметрами практично в режимі он-лайн.
Нашими ідеями зацікавилася вся Україна
— Як в Українському центрі оцінювання якості освіти поставилися до ваших новацій?
— У правоті нашої позиції нас укріпили візити колег з усіх регіональних центрів України. Що й казати, вони були вражені. І на основі цих вражень побажали, щоб наші програмісти написали програму реєстрації на пробне тестування для всієї України. Ця програма вже написана й нині успішно діє. Через Інтернет з її допомогою реєструються десятки тисяч учасників пробного тестування. Очевидно, позитивну роль у цій справі відіграла заохочувальна позиція Українського центру. Ми ще раз переконалися, що Україна, зокрема Прикарпаття, багата на мудрих людей.
— І хто ж ці розумники?
— Це всього-на-всього трійко вчорашніх студентів Івано-Франківського національного університету нафти і газу Володя Манелюк, Віталій Родимюк і Богдан Томенчук (молодший), навколо якого все це крутиться. Надійним тилом їх є комп’ютерники Мирослав Вакарук та Ірина Молінська. До них тягнуться у прагненні новацій методисти на чолі з Іриною Осадчою. Саме так формуються вектори розвитку. Буду радий, якщо суспільство відгукнеться на зусилля цих молодих людей, і зовнішнє оцінювання навчальних досягнень — ЗОНД, як називає його центрівська молодь, — скаже народові правду про те, де він насправді перебуває зі своєю освітою, які робити з того висновки і куди рухатися далі.
Бесіду вела Дарина НАЗАРЧУК.
Івано-Франківськ.
Фото автора.
