Нещодавно в міському Будинку культури Ірпеня на Київщині відбувся незвичний концерт. На сцені господарювала переважно малеча — вихованці дитячих садків міста. Всі вони залюбки, з великим натхненням і задоволенням співали свої, дитячі, близькі їм за словесним змістом і музичним супроводом пісні місцевого композитора Михайла КатриЧка. Власне, цей невеликий, але неповторний концерт і відбувся в рамках його чергової зустрічі зі своїми земляками.

Та ця, одна із постійних та традиційних зустрічей з ірпінчанами, мала і певне символічне значення. Вона була немовби завершальним акордом у його цьогорічному творчому доробку.

Річ у тім, що нинішнього року вийшла друком третя пісенна збірка Михайла Катричка «Юності пора», яка підсумувала певний цикл його музичних творів для дітей і юнацтва. Ще у 2001 році Науково-видавничий та навчально-методичний центр «Магістр-S» творчої Спілки вчителів України підготував до друку дві пісенні збірочки Катричка. Перша — «Даруймо дітям радість» розрахована на вихованців старших і підготовчих до школи груп дитячих садків, музичних працівників дошкільних закладів, учителів початкових класів, керівників хорових колективів. Друга збірка — «Шкільна моя пора» — для дітей шкільного віку, вчителів музики, керівників шкільних музичних колективів, учнів загальноосвітніх шкіл.

А отже, цьогорічна збірочка «Юності пора» вже розрахована для старшокласників, учнів профтехучилищ і коледжів.

Утім, слід зауважити, що пісні для дітей — це лише один із напрямів творчої діяльності заслуженого діяча мистецтв України, члена кількох творчих спілок Михайла Катричка. Він написав понад 250 пісень для сучасної естради, які виконують Григорій Гаркуша, Фемій Мустафаєв, Іван Попович, Віктор Шпортько, Микола Гнатюк, Олександр Василенко, Микола Коваль, Павло Мрежук та інші відомі співаки. Багато його пісень звучать і у виконанні військових ансамблів.

На творчому рахунку композитора — п’ять авторських концертів, два з яких у Києві. На Українському радіо прозвучало більш як 40 його авторських передач, понад 15 — на зарубіжні країни.

Гадаю, читачам буде цікаво, з чого розпочалася композиторська діяльність професійного музиканта Михайла Катричка.

До речі, він — не корінний ірпінчанин. Народився на Харківщині, а виріс неподалік Москви, куди переїхала їхня сім’я. Після загальноосвітньої школи закінчив музичну школу, потім — музучилище, Харківську консерваторію.

Так склалося його нелегке життя, одного з п’ятьох дітей Катричків, що йому довелося рано підробляти. Але ще в дитинстві Михайло — керівник оркестру, акомпаніатор на баяні... З 15 років отримує заробітну плату і таким чином допомагає батькам.

Ще замолоду він мріяв жити у Києві. Тож після демобілізації з лав Радянської Армії, де також грав, він приїхав до столиці. Та без житла, прописки тоді фактично неможливо було отримати в ній роботу. Проте він не розгубився, шукав притулку неподалік Києва. І, нарешті, його взяли на Ірпінський комбінат «Прогрес» — для «піднімати художню самодіяльність».

Тут і запалав його композиторський вогник. Щасливий і задоволений, що його мрія почала здійснюватися, — Київ поруч, він пише свою першу пісню «Ірпінський вальс», присвячену місту, яке йому дуже сподобалося. Цікаво, що в Ірпені в той час уже працював Будинок композиторів України, але жоден з музикотворців, котрі там відпочивали, не додумався написати пісню про це місто. А Катричко, тільки-но поселився в ньому, й одразу створив вальс, який і досі служить немовби гімном. Не забарилася і вдячність. Йому присвоюють звання «Почесний громадянин Ірпеня».

«Ірпінський вальс» на слова Оксани Макарової одразу ж зазвучав на обласному радіо, де був записаний у виконанні Григорія Гаркуші. Наступну пісню композитора-початківця «Лісова пісня» записав Великий хор радіо і телебачення Української РСР. Це окрилило Михайла Онисимовича, надало йому натхнення, послужило стимулом для творчої праці.

Творча співпраця з видатною співачкою Раїсою Кириченко розпочалася у Катричка з пісні «Подорож до села», написаної на слова ірпінчанки Людмили Покотило. Затим Раїса Опанасівна записала також його пісні «Моє село», «Королева балу». Те, що така видатна співачка виконала його пісні, то, погодься читачу, це неабияка оцінка і визнання творчого доробку композитора.

Та повернімося до цьогорічної збірки «Юності пора». Впадає в очі, що 64 пісні, вміщені у двох попередніх збірках, були написані на слова переважно поета-ірпінчанина В. Кленця, а авторами 23 пісенних текстів останньої збірки є Ганна Саблук, Михайло Ткач, Микола Сингаївський, Вадим Крищенко, Микола Луків та інші відомі поети.

Треба додати ще одну важливу подробицю. Остання пісенна збірка Михайла Катричка, як і дві попередні, рекомендована Міністерством освіти і науки України для виконання в дитячих і учнівських колективах країни.

Музичні фахівці визначають багатогранне розмаїття творів композитора. Вони відзначають неповторність і пишнобарвність його творчої манери, високі, радісні, оптимістичні мажорні акорди тощо.

А ось як оцінює його творчість художній керівник Черкаської обласної філармонії, лауреат кількох міжнародних конкурсів Віталій Дука, який брав участь у згаданій зустрічі в Ірпені: «Михайло Катричко — один з кращих мелодистів, знавець дитячої пісенної творчості. У нього виняткове відчуття добору слів для своїх пісень. Його твори прості у звучанні, а простота, як відомо, — ознака геніальності».

Завідувач кафедри народних інструментів, доктор мистецтвознавства, професор Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського Микола Давидов наголошує: «Легкість засвоєння пісенного матеріалу композитора Катричка полягає в послідовному розгортанні ладово-гармонічної будови творів, в яких він поступово розширює інтервали і ускладнює ритміку, що додає пісенним творам танцювального характеру. Крім того, автор не зациклюється на одному типі звичного мелосу, він делікатно, подекуди, включає інтонаційну сферу сучасної естрадної пісенності».

Музичне товариство Московської області, ознайомившись із творчим доробком М. Катричка, зазначило, що музичний і поетичний текст циклу його пісень для дітей і юнацтва є високопрофесійним, яскравим, цікавим і доступним.

Навівши ці слова, ще раз пригадую ту зустріч у міському Будинку культури Ірпеня, де дітки не лише співали, а й танцювали. «Бо не можна встояти, співаючи пісні дяді Міші», — сказала мені одна з маленьких артисток, захоплено поглядаючи на композитора, який був неподалік на сцені.

Слід наголосити ще на такій особливості пісень останньої збірки Катричка: усі вони мають глибокий виховний зміст. А свіжа життєствердна хвиля їхньої мелодійності зачіпає і хвилює душевні струни дітей і юнацтва. Може, завдяки цьому юні співаки, що виконували пісні композитора, і ставали лауреатами різних всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

А оскільки нині всі наші композитори пишуть переважно на замовлення, за певні виногороди, то пісенна творчість Михайла Катричка заслуговує на особливе визнання і вшанування. За його пісенні збірки ніхто йому ані копієчки не заплатив. Більше того, він власним коштом видрукував у ЗАТ «ВІПОЛ» свої збірки найкращих пісень для дітей та юнацтва й безкоштовно подарував їх садкам, школам.

І все ж Михайло Катричко щасливий і гордий з того, що його пісні подобаються дітям. Саме це, а не матеріальна винагорода, без якої, звичайно, також важко нині писати і поширювати пісні, є головним і найважливішим у його творчому неспокійному житті.

Київ—Ірпінь—Київ.

На знімку: Михайло Катричко з онуком Ярославом.

Фото з особистого архіву.