Пасічник із Сокиринців Срібнянського району Микола Вовнянко отримав патент на... прадавній напій

— Не я, звичайно, її винайшов, — каже чоловік. — Це прадавній український напій. Але ж він нелегалізований. Ось були мої колеги у вересні на Дарницькому ярмарку в Києві. Вони продавали медові напої. Так до двох присікалася податкова міліція, порушили кримінальну справу. Все, мовляв, незаконно, немає відповідних паперів...

Микола Іванович уже 25 років займається бджільництвом, останні три роки варить медові напої. Закупив дубові діжки, великі алюмінієві каструлі. І за прадавньою технологією виготовляє щороку до 2 тонн медовухи. Багато цього напою йде замість горілки на родинні свята, іменини, пригощання гостей. А іншу частину зробленого після вистоювання у льосі — везе покупцям до столиці. Кияни, спробувавши напою, від якого наступного дня не дурманіє голова, охоче запасаються запатентованим питвом.

Пасічник, однак, занепокоєний, що потужні виробники вин, алкогольних напоїв та й сама державна система не з особливою радістю вітають відродження прадавнього українського промислу.

Що з варінням медовухи є проблеми, засвідчив перший конкурс медоварів, який відбувся в Чернігові. Із Сумщини, Київщини, Житомирщини, Придесення пасічники привезли свої оригінальні медові напої. Медовуха з різних сортів меду, з додаванням соків, настояна на різних запашних травах, плодах справді вразила не тільки звичайних учасників заходів, а й передусім дегустаторів з «Чернігівстандартметрології». Усі ті, хто смакували, висловлювалися за те, аби ці напої, медові кваси зі специфічним смаком, запахом вільно продавалися у торгівлі. Адже вони виготовляються без застосування спиртів. Однак, як бідкалися бджолярі, бажання замало. Одна ліцензія на виготовлення алкогольних напоїв коштує 500 тисяч гривень!

В Україні щороку пасічники заготовляють 50—70 тисяч тонн меду. Такої великої кількості забагато для продажу. Отже, треба скорочувати бджолосім’ї?

«Ні», — пропонують ініціатори громадського руху, які зареєстрували восени цього року Гільдію медоварів України. Вони пропонують з надлишків меду організувати виробництво напоїв, зокрема, зробити доступною і поширеною у державі медовуху, прадавній український напій. Він корисний для здоров’я, оскільки легко п’янить, але не завдає руйнації організму як алкоголь. Кажуть, медовуха може навіть успішно вилікувати від алкоголізму.

— Сьогодні магазини заполонили дешеві слабоалкогольні напої, — каже голова Чернігівського обласного товариства бджолярів Микола Даниленко. — До них звикає молодь. А потім дивуємося, чому у нас багато алкоголіків. Тому на часі заміна цієї слабоалкогольної продукції медовими напоями!

Як узаконити виробництво медовухи? Зрозуміло, найкраще, якби виготовленням цих напоїв за відповідною технологією взялося якесь підприємство. Хоча в цьому плані є проблема: медовуху не можна зробити, розкалатавши в ємності мед, алкоголь та воду. Продукт народжується без спирту з багатьох складових, а насамперед його якість поліпшується від того, скільки тижнів, а то й місяців напій буде вистояний у дубових діжках. Така деталь відлякує потенційних інвесторів. Адже легше зробити вино на якомусь ароматизаторі з додаванням спирту.

І все-таки ідея пасічників України узаконити медовуху як альтернативу горілці, на нашу думку, потребує уважного вивчення, розгляду та підтримки на державному рівні. Напою варто дати зелене світло у заклади громадського харчування, торгівлі. Зрозуміло, з посильними для сільських пасічників-медоварів ліцензіями тощо.

Чернігівська область.

На знімку: пасічник Микола Вовнянко на міжнародному конкурсі «Золотий грифон», який відбувся в Ялті, здобув срібну медаль за «Сокиринську медовуху». Нагороду йому вручили в Чернігові.

Фото автора.