Про відновлення лісових насаджень, їх охорону, захист і раціональне використання йшлося на зустрічі творчої групи парламентської газети з лісівниками Черкащини, яка відбулася в затишному приміщенні Кам’янського держлісгоспу. Підсумок бесіди за «круглим столом» підбив начальник обласного управління лісового та мисливського господарства, депутат Черкаської обласної ради, заслужений лісівник України Іван ШИЯТИЙ.

Зрубав одне дерево — посади два

— Іване Васильовичу, ви — шанований керівник серед лісівників не тільки області, а й України, бо не один десяток років працюєте в системі лісового господарства. Що змінилося у ній останніми роками, які визначилися пріоритети?

— Починав я з лісника, працював лісничим, директором лісгоспу тому, справді, знаю всі досягнення і проблеми зсередини. Якщо відповісти на ваше запитання коротко, то головним завданням для нас було і залишається інтенсивне лісовідтворення та лісорозведення «зеленого» фонду. Мене радує, що від часу, коли Державний комітет лісового господарства очолив учений агроеколог і економіст-аналітик Микола Михайлович Тимошенко, відразу з’явилися нові, сучасні акценти у веденні нашої галузі. Це насамперед — турбота про екологічну рівновагу, про те, що ми передамо своїм нащадкам. Пріоритетним завданням у цьому стало щорічне збільшення площ під посадку нового лісу та його відновлення. Ми, фахівці, маємо все зробити, аби довести лісистість нашої держави до 20 відсотків.

— Це справді амбітне завдання. А якщо провести проекцію на Черкаську область, котра, переважно, густо заліснена тільки уздовж Дніпра та його притоки Тясмина, то й дуже складне. Чи реальне воно?

— Так, сьогодні лісистість Черкащини становить трохи більше 15-ти відсотків. У найближчі роки ми повинні докласти максимум зусиль, щоб досягти спочатку 16-ти відсотків. Цю мету поставлено перед лісовим господарством області в Державній програмі «Ліси України», у Лісовому кодексі, в Указі Президента України, у низці нормативних документів, спрямованих на захист навколишнього середовища. Це завдання для нас цілком підйомне, адже щороку ми вирощуємо 10—14 мільйонів сіянців і нарощуємо площі під відновлення зелених шат не лише для себе, а й для інших областей. Цієї весни, наприклад, наше господарство заліснило на Херсонщині, де трапилася позаторік велика пожежа, площу у 180 гектарів. Восени 2007 року наші лісівники розчистили горільник, а в березні 2008 року посадили новий ліс — 700 тисяч сіянців. Загалом динаміка збільшення ділянок зелених насаджень показує, що ми — на правильному шляху. Так, якщо у 2005 році площа лісового відтворення становила 1320 гектарів, то у 2006-му — вже 1756, у 2007-му — 2030, а нинішнього року — 2034 гектарів. Наступного сезону, я певен, ця цифра буде ще більшою. Бо ми також взяли курс на лісорозведення у тих місцях, де вже 50—100 років ліси взагалі не росли.

— Як відомо, в середині минулого століття через непродуману екологічну політику ліси на території області займали всього 12 відсотків території. Нинішнім лісівникам доводиться виправляти помилки попередників?

— Можна сказати й так. Хоча заради справедливості потрібно згадати й про те, що 50—60 років тому на території Канівського та Корсунь-Шевченківського районів створено протиерозійні лісові насадження площею понад 13 тисяч гектарів. У Чигиринському та Черкаському районах на місці сипучих пісків, справжніх барханів, шумить тепер сосновий ліс на 12 тисячах гектарів. Це заліснення — справді героїчна і подвижницька робота наших батьків. До речі, напрацювання черкаських лісівників у галузі лісомеліорації заслужили широке міжнародне визнання. Обвалування і заліснення Канівських гір та ярів, котрі є найдовшими у Європі, визнано фахівцями як унікальні. Однак нині підприємству «Канівський держлісгосп» потрібна відчутна державна допомога. Споруджений півстоліття тому комплекс протиерозійних та гідролісомеліоративних споруд потребує негайної реконструкції. Без проведення цих підтримуючих заходів Канівським горам і, зокрема, славетній Чернечій-Тарасовій горі, загрожують непередбачувані наслідки. Під руйнівною дією водної та вітрової стихії, котру майже не зупиняють зношені об’єкти, гори можуть «посунутися». Тоді це вже буде не локальна біда, а катастрофа національного масштабу.

— Сподіватимемося, що «Голос України» почують державні мужі, й Канівщині для термінових робіт виділять необхідні кошти.

— Ми також на це надіємося.

Голови сіл: віддайте неугіддя!

— Нині багато говориться про заліснення ярів, балок та інших неугідь. Однак чому ця вкрай необхідна справа рухається не так швидко, як цього хотілося б?

— На жаль, отримати в органів місцевого самоврядування непродуктивні, а то й захаращені, запущені землі під заліснення все ще складно. Перепоною цьому є відсутність спрощеної схеми передання таких площ із земель запасу, а, нерідко, й спротив місцевих керівників. Буває, на якихось непридатних землях десяток років виснажують осот та пирій, а голова сільської ради і в ус не дує: все щось вичікує, виглядає когось, не погоджується передати ділянку лісівникам. Як то кажуть, і сам не гам, і комусь не дам. Вплинути на такого «захисника» народних інтересів важко. Він наведе сотню причин, чому неугіддя повинні залишатися у володінні місцевої ради. Йому байдуже, що непридатні для сільськогосподарських робіт пагорби, рівчаки, яруги продовжують обвалюватися, засмічуватися, заростати чортополохом замість того, щоб на них шуміли молодим листом і цвіли клени, акації, дуби, шипшина, інші дерева та кущі. Таких пустирів, занедбаних ділянок на території області — близько 20 тисяч гектарів. Гадаю, у нас є чимало енергійних спільників, однодумців і, врешті-решт, здоровий глузд у голів населених пунктів та депутатів місцевих рад візьме гору і ми перетворимо колишні чагарі на окрасу села чи селища.

— Кілька років тому на баланс підприємств обласного управління передано так звані колгоспні ліси. Який зараз стан цих насаджень?

— Відтоді минуло сім років. Ми прийняли від колишніх господарів, утім, назвати їх так можна лише умовно, бо 66 тисяч гектарів насаджень були у вкрай занедбаному стані. Все, що росло там якісного і цінного, власники вирубали, натомість залишили «огризки» лісу. Наші працівники за «семирічку» впорядкували зелені масиви, провели цілий комплекс робіт з лісорозведення та лісовідновлення. Загалом ми оновлюємо всі ліси Шевченкового краю, урізноманітнюємо лісові культури, садимо багато цінних. Згідно з державною програмою «Ліси Черкащини» до 2015 року все лісове насінництво буде переведено на елітну основу. Це, повторю, нам до снаги. Бо працює в нас згуртований, закоханий у ліс колектив. Серед досвідчених лісівників немає випадкових людей. Пам’ятаєте, як гарно написала про любов до лісу Ліна Костенко: «Малі озерця блискають незлісно, Колише хмара втомлені громи. Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.»?! Це — улюблена поетеса моєї доньки Юлії, котра працює головним лісничим.

— У вас вже є династія. Це чудово.

— У багатьох моїх колег діти йдуть батьківською стежиною. Це вселяє оптимізм і віру, що надбання минулих поколінь буде не лише збережено, а й неодмінно примножено. Працювати лісівником — це не просто робота, а стан душі.

Оберігайте смарагдове диво!

— Іване Васильовичу, хоч як ретельно лісівники не плекали б молоді деревця, вкладаючи у це свою душу, без підвищення загальної культури населення ці намагання часто зводяться нанівець. Маємо на увазі спричинені людським чинником пожежі, засмічення лісу...

— Цілком згоден з цією думкою. Все, що від нас залежить, ми робимо. Часто виступаємо з роз’ясненнями по радіо, телебаченню, у газетах. Аби прищеплювати любов і повагу до «зеленого друга» з дитинства, відновили діяльність шкільних лісництв. Бачили б ви, з якою гордістю носять хлопчики та дівчатка темно-смарагдову форму і кашкети з дубовим листям над козирком! Ці діти — найактивніші учасники щорічної всеукраїнської акції «Майбутнє лісу в твоїх руках». Коли дитина хоч раз-двічі власноруч посадить ялинку чи сосонку, згодом подбає про них, послухає цікаві розповіді про світ лісу, вона вже буде зовсім іншою. Не ламатиме гілля на улюбленій галявині, не розпалюватиме вогнище, не залишить сміття після прогулянки.

— Ще й батьків попросить цього не робити.

— Саме так. Часто діти своїм прикладом виховують тата й маму. Хоч, направду, багатьох дорослих важко відучити від недбальства, хижацького ставлення до природи. Тільки через людську безвідповідальність цього року у нас сталося 179 випадків лісових пожеж. А це — понад 37 гектарів лісу, який довелося рятувати нашим лісовим пожежним підрозділам. Завдяки їх мужності і професіоналізму насадження вдалося зберегти. Але де є гарантія, що надалі таких випадків не буде?! Тому ми взяли курс на встановлення у лісі пунктів відеоспостережень. Вже обладнали електронними «сторожами» кілька лісництв і маємо позитивні результати. Тепер треба справитися з «любителями» засмічувати ліси побутовими відходами. Особливо страждають ті масиви, котрі межують з населеними пунктами. Чимало їх мешканців, не маючи ані найменшої совісті і культури, мішками, машинами вивозять сміття до лісу. Щоб припинити це варварство, органи місцевого самоврядування повинні організувати у кожному селі та селищі вивезення непотребу та обладнати впорядковані сміттєзвалища. Відсутність належної утилізації відходів у селі давно вже загальнонаціона проблема, і її необхідно негайно вирішувати. Ми ж-бо йдемо до Європи. І свідомість у наших людей повинна бути європейською, цивілізованою.

— Попри все ще невисоку екологічну культуру частини населення, чимало людей прагне проводити наступне новорічне свято не біля зрубаного хвойного деревця, а біля живого. Щоб навесні висадити його з відерця у себе на подвір’ї, на дачі. Ця традиція, до речі, прийшла з Європи. Що пропонують для свідомих шанувальників природи черкаські лісівники?

— До найулюбленішого у народі свята ми щороку закладаємо плантації новорічних ялинок, готуємо різноманітні святкові композиції з хвойних гілок, намагаємося реалізовувати ялини в спеціальних діжечках та контейнерах. Нас втішає, що з кожним роком більшає кількість справжніх шанувальників природи, які люблять ліс і кожне дерево, піклуються і оберігають їх.

— Дякуємо, Іване Васильовичу, за змістовну розмову. Хай зеленіють, ростуть мальовничі, чудові черкаські праліси, діброви, гаї, бори, переліски, байраки — неповторне смарагдове диво. Здоров’я і снаги, достатку й добра — всім лісівникам!

Записала Лідія ТИТАРЕНКО.

Черкаська область.

На знімку: «генерал» лісів Шевченкового краю Іван Шиятий (ліворуч).

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.