«Голос України» вчергове провів розмову з проблем місцевого самоврядування

Для участі у «круглих столах» ми запрошували керівництво парламенту, комітетів, області. Слушна пропозиція надійшла від першого заступника голови Київської ОДА Віктора Вакараша, який сказав: ідіть туди, де безпосередньо спілкуються з людьми. Мовляв, треба з’ясувати їхню позицію і думку. Отож до розмови ми запросили Телеш Тамару Сергіївну — голову Кагарлицької райдержадміністрації, Максак Світлану Михайлівну — керуючу справами виконавчого апарату Броварської районної ради, Мельника Володимира Олександровича — міського голову (м. Обухів).

Ред.: Здається, що не з’ясовані до певної міри відносини, які є на рівні району: рада—адміністрація, район—сільська рада, район—місто. Якщо ми чітко уявлятимемо, які нині стосунки в цьому трикутнику, якщо ми чітко бачитимемо перспективи їхніх змін, реорганізації, нам буде легше і простіше працювати на майбутнє.

Телеш: Є проблеми у стосунках районна адміністрація — районна рада, місто—район, обласна рада — обласна адміністрація. І я поясню чому. Прийняті у 2004 році зміни до Конституції одночасно передбачали зміни до організації місцевого самоврядування. Але поки що все рухається за старим законом про місцеве самоврядування, прийнятим 1996 року. Змінилася виборча система: ми обираємо за партійними списками. Тільки на сільському рівні залишилася мажоритарна система. На інших рівнях ради є, по суті, — посередниками в особі політичних партій. Якщо у нас пряме виборче право, то чому ми обирали районних депутатів за списками? Прийшли люди, які просто не розуміють, чому вони в раді й чому вони депутати. Мені здається, вони взагалі не розуміють, що таке місцеве самоврядування. Я знаю на прикладі нашого району, коли в 2006 році відбулися вибори до місцевих рад за партійними списками, то деякі депутати прийшли і запитують: «А які нам гроші платитимуть, як ми працюватимемо?» Думаю, треба конкретно окреслити повноваження рад усіх рівнів. Головна біда — ради і адміністрації виконують практично тотожні функції.

Ред.: Яким має бути співвідношення сил на районному рівні? Варіант: рада—виконком і без адміністрації?

Телеш: У нас районна рада має апарат з дев’яти осіб. На утримання, на зарплату районної ради — 490 тисяч. В апараті районної адміністрації — 33 особи. Вони отримують 700 тисяч. Відчуваєте співвідношення?

Ред.: Як краще організувати роботу на районному рівні? Яке співвідношення сил? Як уживаються міський голова, районна рада, районна адміністрація? Пані Телеш говорить не зовсім хороші слова про раду. Переконаний, що представник ради так само невдоволений адміністрацією. Хорошого нічого не буде від взаємних звинувачень.

Телеш: Коли у нас приймався закон про місцеві адміністрації — він був найкращий на теренах СНД. Але ніхто не продумав, що адміністративно-територіальний устрій теж треба змінити. У нас було за радянських часів село, селище, місто, селище міського типу, район, район у місті й Автономна Республіка Крим — так воно залишилося. Чому в нас адміністративно-територіальна реформа не запрацювала? Тому що ми не змогли її донести до людей і нормально провести. Як ми можемо говорити про ефективне місцеве самоврядування, коли, наприклад, у нас в районі 30 сільських рад. Із цих 30 є декілька сільських рад, де 51 виборець. І нічого не можна зробити, бо рада сама повинна проголосувати за те, щоб її не було. Такого ніколи не буде. За Конституцією, в одну територіальну громаду можуть декілька сільських рад входити. Але як називається ця адміністративно-територіальна одиниця — ніхто не говорив і не говорить до цього часу. Але на утримання однієї сільської ради, де 150 виборців чи три тисячі, — йдуть однакові гроші. І апарат майже однаковий. Той само бухгалтер, секретар... Хіба наша держава така багата, щоб викидати на утримання такі гроші? Я вважаю, адміністративно-територіальна реформа може допомогти.

Ред.: Йдеться про те, як треба організувати роботу на районному рівні. Це головне. Те, що зараз є, ідеальний варіант? Чи є кращі можливості?

Максак: Це не є кращим варіантом, є й кращі можливості. При районних радах має бути виконком і щоб голова виконкому був виборною посадою. І щоб він обирався як і голова районної ради. Інше питання, що підхід до обрання має змінитися. Необхідні жорсткі кваліфікаційні вимоги до голови районної ради та інших виборних посад.

Ред.: Це мають бути вимоги — вища освіта, економічна чи юридична тощо?

Максак: Звичайно, бо якщо до керівництва прийде прибиральниця чи водій, то ладу не буде в районі. Тому я вважаю за потрібне визначитися з райдержадміністрацією і районною радою, бо вони справді виконують одну роботу. На чолі має стояти одна особа, котра повинна керувати. Якщо буде голова районної ради і буде виконком, то голова виконкому має бути підзвітний і підконтрольний голові районної ради.

Ред.: Можливо поєднати ці дві посади?

Максак: Можливо й поєднати, щоб відповідальність лягала на особу, яка справді керує районом.

Ред.: А яким чином і в якій формі будуть представлені на районному рівні центральні органи влади?

Максак: Можливо, це представник Президента.

Ред.: Чи представник глави держави, чи представник Кабінету Міністрів? Які функції будуть в оцих представництв чи в одного представника?

Максак: Контролюючі, мабуть.

Ред.: Володимире Олександровичу, напевне, вам найважче. Ви очолюєте місто в районі, а там є і голова райради і адміністрації. Ваше бачення організації цієї роботи в районі?

Мельник: Залежно від того, чи дружиш ти з головою адміністрації. Розуміння є — то є робота, ні — нема роботи. Це, думаю, найнебезпечніша ситуація.

Доки система виборів депутатів районної ради не стала пропорційною, ми воювали з адміністрацією і вважали, що адміністрація завжди ущемлює наші права. Сьогодні більше співпраці з адміністрацією, ніж з районною радою. Сьогодні ми боремося з районної радою — це взагалі нонсенс. На передній план виходить фінансова залежність. Місто районного значення напряму не виходить на Міністерство фінансів. Сьогодні Мінфін визначається з районом, потім районна рада диктує, скільки вона залишає відсотків на бюджет міста. Щось змінити в цих відносинах ми не можемо — немає законодавчої бази. Вважаю — після того, як була введена пропорційна система виборів, обласна рада і районна рада — це не орган місцевого самоврядування в тій формі, в якій вони мають бути. Сьогодні в обласній раді представника міста Обухова немає взагалі. А це громада, яка становить 45 відсотків населення в районі.

Ред.: А в районній раді є?

Мельник: Не ми туди делегували, а партії.

Ред.: Може бути таким варіант, що в районній раді є людина, яка взагалі не живе в цьому районі?

Мельник: Так і є. Людина, яка взагалі не пов’язана ні з містом, ні з районом. І вона не представляє інтереси громад.

Ми йшли до адміністративно-територіальної реформи. Знали, що ми цивілізовано прийдемо до якихось відносин. Нині ми поставили питання: Обухів має бути містом обласного значення. Чому? Бо якщо ми і далі будемо так розвиватися, то місто деградує. Тому, що місто в районних лещатах буде не спроможне адміністративно, фінансово виконувати свої функції. Нам дають контрольні цифри, і ми повинні це виконувати. Хоч би яка прийшла цифра, передусім відрахування йде до бюджету району, а потім нам. За великим рахунком, спершу повинні фінансуватися делеговані повноваження. Тому мусимо з іншого кошика брати свої зароблені кошти, перекладати в перший кошик і закривати проблемні питання, які має закривати держава.

Ред.: Як треба організувати роботу на рівні місто—район?

Мельник: Якщо в адміністрації розуміння є, то голова районної ради чомусь вважає, що є керівником для всіх органів місцевого самоврядування: села, селища, міста районного значення. Хоча це зовсім не так. Рада районних депутатів не вища від міської. А це просто колега, який виконує певні функції, які ми йому делегували. Ми підзвітні у виконанні делегованих повноважень. Тут немає заперечень. І сьогодні завдяки співпраці з адміністрацією, насамперед з фінансовим управлінням — усе-таки є якийсь паритет. Як я бачу розвиток цих подій? Якщо місто обласного значення — тоді всі питання знімаються.

Ред.: Обухів — не єдине місто, яке є на території області.

Мельник: Потрібна адміністративно-територіальна реформа. Сьогодні в закон про місцеве самоврядування і в закон про місцеві державні адміністрації вже закладено конфлікт. Там функції переплітаються. Кожен підходить до цього зі своєї точки зору. Тому конфлікт між органами місцевого самоврядування і районними адміністраціями існуватиме постійно.

Максак: У нас Бровари місто обласного підпорядкування, тому в нас такого конфлікту немає.

Мельник: Крім того, районні ради забувають, що в них є визначені повноваження. Є спільна власність громад, комунальне майно. А на районній раді порушується питання про оренду цього майнового комплексу. Рада може елементарно вирішити — депутати проголосували і все. Хоча в законі написано: тільки за погодженням з органами місцевого самоврядування, які безпосередньо є користувачами, і т. д. За таких обставин районна рада не потрібна.

Ред.: Районна рада, як орган, не потрібна?

Мельник: У такому статусі так. Якщо депутати представлятимуть кожну громаду, тоді — це інше питання. А якщо просто від політичних партій, то рада не має представництва громад.

Ред.: Тобто ми виходимо на зміну виборчого закону?

Максак: Звичайно.

Ред.: Коли заклали протиріччя між державними адміністраціями і радами — це було порушення Європейської хартії про місцеве самоврядування. А коли запровадили пропорційні вибори — це викривило Європейську хартію місцевого самоврядування.

Телеш: У Європейській хартії сказано: місцеве самоврядування — це головний чинник демократії в державі. І місцеве самоврядування має розвиватися. Це однозначно. В Україні завжди були чудові традиції місцевого самоврядування: Магдербурзьке право, Козацьке, Конституція Пилипа Орлика. І все це треба розвивати, але закон про вибори настільки вбив клин, що в нас перестало існувати місцеве самоврядування. У нас сільськогосподарський район. Звичайно, як голова адміністрації думаю про що? Про те, щоб район був самодостатній, щоб на все вистачало коштів. На чому грунтується наш бюджет? Тільки на прибутковому податку. Був такий випадок: прийшов великий інвестор і хотів будувати потужні пташники — 50 тисяч тонн м’яса щороку, 500 робочих місць. Звичайно, влада зацікавлена в тому, щоб прийшов великий інвестор. Я переконувала півроку, але більшість ради не проголосувало, бо 21 голос БЮТ, 14 — «Нашої України», 6 — соціалісти, 2 — регіонали, і 2 — УНП. Зрозуміло, що все залежало від фракції БЮТ. І не можна було нічого зробити, інвестор розвернувся і пішов. І таким чином втратили гроші на розвиток.

Ред.: Адміністративно-територіальна реформа. В чому, на ваш погляд, її основні напрями?

Телеш: Маленькі сільські ради не спроможні ні бюджет для себе заробити, нічого. І тому, вважаю, якби були зміни в законодавстві — що сільська рада тоді має свій орган управління, коли населення не менше 500 осіб. Але якщо менше 500 — такого органу міського самоврядування не має бути. А той, який є, його фінансові повноваження, звичайно, мають бути підкріплені державою. Є постанова Кабінету Міністрів, де чітко сказано, що держава має фінансувати делеговані повноваження. Звичайно, треба трохи вирівняти і бюджетні стосунки.

Мельник: Я не вважаю, що сьогодні все треба перекреслити. Але систему територіального устрою слід організовувати трохи по-іншому. Сьогодні місто не обласного значення — це те саме село. Від чого залежать фінанси — від районної ради. Організаційна структура апарату також не від нас залежить.

Тому нинішня система нас не задовольняє. Треба завершити визначення організаційної структури міста, щоб воно мало право формувати бюджет. Сьогодні йдеться про те, щоб до лютого видати на-гора нову концепцію. Суть її в тому, щоб територіальна громада, в тому числі районний центр, формувалася навколо міста, яким є, наприклад, Обухів. Усе-таки формувати більш самостійну громаду. Але і громада має бути самодостатньою.

Перший проект реформи був дещо іншим. Місто з Мінфіном напряму вирішують бюджетні відносини. І ми нічого не втрачали. Коли Роман Безсмертний запропонував це, то хто був незадоволений? Сільські громади. А міста такого значення як Обухів — нічого не втрачали. Вони отримали самостійність. Вони отримали, по суті, статус того ж самого міста обласного значення. Нині йдеться про інше. На території району утворюються 3—4 громади, які будуть самодостатні, в яких буде і доходна база нормальна. Я не бачу в цьому трагедії, але є один чинник: районна рада й адміністрація не потрібні. Районна адміністрація змінить свої функції. Це не буде виконавчий орган, а буде орган, який контролює виконання законів, виконання державної політики в усіх сферах. Може бути такий підхід. Але тут є моральні чинники — не кожна громада захоче об’єднуватися, втрачати свою самобутність, ідентичність, коли буде комусь підпорядковуватися.

Ред.: Між іншим, багатим громадам теж не дуже хочеться об’єднуватися з бідними...

Мельник: Так, це є. Тому треба, щоб громади мали в цій системі гарантії. Наприклад, у двох селах ми провели місцеві вибори — і вибрали орган самоорганізації населення. Тоді треба записувати, якщо громада входить у таку велику громаду, вона повинна обов’язково вибрати в себе орган самоорганізації на чолі з старостою. Він має представляти інтереси громади і бути автоматично членом виконкому або депутатом міської ради від цієї громади і т. д.

Є ще одна проблема. Якщо Обухів стає центром територіальної громади, то чи потрібен Обухівський район? Тоді треба укрупнювати і райони. До цього ми потихеньку прийдемо. Ми ж бачимо, що переписуємо досвід Польщі. Наші сусіди це зробили, я вивчав ситуацію в Кракові. Там достатній фінансовий ресурс для виконання повноваження.

Максак: Думаю, адміністративно-територіальна реформа необхідна, її потрібно проводити. Я підтримую думку, якщо існують маленькі сільські ради, то їх потрібно об’єднувати. Але коли відбувається об’єднання, треба щоб представництво однієї громади й іншої було пропорційним. Щоб одна громада не була на іншому, нижчому рівні. Якщо приєднали раду до іншої, то щоб вона не потерпала від того, що немає представника від їхньої громади в об’єднаній сільській раді. По-перше. А по-друге, якщо і здійснювати адміністративно-територіальну реформу, то я вважаю, що необхідно надати більше повноважень органам місцевого самоврядування. Якщо пройде адміністративно-територіальна реформа, а повноважень в органах місцевого самоврядування не буде, то це не дасть належного результату.

Ред.: Що головне у делегованих повноваженнях: фінанси, власність чи підпорядкованість?

Максак: Я вважаю, що головне в організації владних повноважень — непідпорядкованість. Людина, яка знає, що вона підпорядкована, підзвітна, працює відповідно до керівних вказівок. Гармонізація владних повноважень — швидше за все фінанси. Що є власністю, скажімо, районної влади, територіальних громад, сіл, селищ? Це буквально якихось 5—6 об’єктів, і більше нічого в районної громади немає. Все справді знаходиться на місцях.

Ред.: Земля...

Максак: Землями в межах населених пунктів, тобто сіл і селищ, розпоряджається все-таки сільська, селищна рада. А за межами — райдержадміністрація.

Ред.: Мине час і розподіл влади: районна рада — районна адміністрація, місто — район, район — село якимось чином утрясеться. Тоді на поверхню вийде питання побудови владної вертикалі. Вона ж повинна існувати?

Максак: Звичайно.

Ред.: У якому вигляді?

Максак: Якщо кожна громада формуватиме свій бюджет, і він потім ітиме наверх, а не згори вниз — це й буде гармонізація владних повноважень. Тобто кожна влада формуватиме свій бюджет, вона сама буде знати, скільки їй необхідно коштів на утримання дитячого садочка, школи. Повністю закладатиме кошти, необхідні на утримання всієї інфраструктури. Тому я вважаю, що на першому плані все-таки фінанси сприятимуть гармонізації владних повноважень.

Мельник: Колись мені сказали: ніколи не будь категоричним. Я розумію, що ми хотіли б бути незалежними. Однак підпорядкованість має бути тому, що є державна політика. Але підпорядкованість має бути конкретно виписана. Якщо написано: делегуються повноваження органам місцевого самоврядування, отже, під цим має бути чітко, згідно із соціальними стандартами, виділено грошові кошти. Оце буде підпорядкованість.

Далі. Власність. Власність для міст сьогодні має дуже важливе значення. Наприклад, Бориспіль бореться з обласною радою за те, щоб водоканал, який знаходиться в Борисполі і працює лише для цієї громади, передали їм у комунальну власність. Як тут бути? Взагалі логіки ніякої немає. Що таке комунальна власність? Це засоби, будівлі чи споруди, які слугують одній територіальній громаді. Згідно з перехідними положеннями, обласна рада зобов’язана передати їх громаді. Сьогодні подібна ситуація і з БТІ, тепломережами та міськсвітлом. Від цього інше. Давайте реально говорити про відсутність місцевого самоврядування на рівні обласної ради, в даному випадку. Врешті, хто ефективніше буде розпоряджатися власністю — обласна рада, депутати якої не зв’язані з громадою, чи на місці?

Тому я вважаю, що власність має належати тій територіальній громаді, якій надаються послуги. Звичайно, є спільне майно. Але знову ж таки, має бути виписано договір управління спільною комунальною власністю територіальної громади. Де йтиметься про фінансування, порядок передачі в оренду довгострокову чи відчуження... Для міста є низка важливих питань, скажімо, медицина, освіта, дошкільне виховання, культура, спорт. Все це має бути на рівні певних соціальних стандартів. Є ще благоустрій міста, санітарна чистка, капітальний ремонт власності й так далі. Тут же необхідно випрацювати схему розподілу коштів у регіоні.

А зараз хтось пролобіював інтерес, і в якомусь районі області з’явилися нові об’єкти. Візьмімо бюджет і поділимо, умовно, на одну людину. В когось виходить 300 гривень, у іншого — 500 чи 50 гривень. Такої диспропорції не має бути. Взагалі видатки бюджету повинні логічно виходити із соціальних стандартів. По-друге, якщо ти заробляєш більше соціальних стандартів, то 50 відсотків повинно залишатися. Це твої кошти, якими ти маєш право розпоряджатися, а решта йдуть на загальні потреби.

Телеш: Хочу додати на підтвердження слів Володимира Олександровича. Дійсно, будь-які повноваження, не підтверджені фінансово, — це нонсенс. Нам Міністерство фінансів дає кожного року на освіту, на одного учня певну кількість грошей. Два сусідні райони: Кагарлицький і Рокитнянський, але в першому 30 навчальних закладів, в другому — 14. Фінансування освіти однакове. Які навчальні заклади будуть утримуватися краще? Звичайно, там, де 14. Аналогічно фінансується і медицина. Міністерство фінансів саме визнає, що ця формула давно застаріла. Чому ж тоді нічого не робиться? Верховна Ради про це знає, міністерство знає, і ніяких зрушень.

Ред.: Виборність голови територіального утворення, судді. Чи потрібно це?

Телеш: Я вважаю, що саме так і повинно бути, якщо ми говоримо про утворення в майбутньому виконкому при райраді, то голова виконкому чи голова ради, можливо, це буде одна й та сама особа, мають бути виборними.

Ред.: А суддя?

Телеш: Вважаю, що і суддю також треба вибирати, як це було колись, на п’ять років. Тому що пожиттєвий статус судді — це взагалі щось схоже на ранг святих. Немає можливості, щоб суддю звільнити. Це така процедура складна. Тобто, суддя може будь-що робити, над ним нікого немає...

Ред.: Світлано Михайлівно, ваша думка.

Максак: Я повністю згодна з Тамарою Сергіївною, що потрібно обирати. І обирати особистість, а не з числа депутатів. І суддя, і начальник міліції теж повинні бути виборні посади. Тобто, якщо він не виправдав довіри своїх виборців, його можна зняти і вибрати іншого на дану посаду.

Ред.: Володимире Олександровичу?

Мельник: По-перше має відбутися адміністративно-територіальна реформа. Претендент на посаду має бути людиною авторитетною, з відповідною підготовкою. Він повинен бути підзвітним виборцям. Керівник має відчувати постійний контроль від населення.

Ніколи не пішов би при даному законодавстві працювати в адміністрацію. Тому що сьогодні, за великим рахунком, кому повинен служити голова адміністрації?

Ред.: Тому, хто призначив.

Мельник: Голові облдержадміністрації і Президентові. Сьогодні можуть дати команду щось підписати, якщо відмовиться, завтра тебе на посаді вже не буде, буде хтось інший підписувати. Тому виборність буде захистом від тиску згори. З одного боку, місцевий керівник буде підконтрольний громаді, з другого — матиме захист. І не можна буде одним розчерком пера його звільнити.

Ред.: Що стосується інших очільників....

Мельник: Вибори судді? Звучить якось... З другого боку, сьогоднішня система — це ненормально. На Верховній Раді заслухали, Президент указ підписав... Тут вибори я підтримую. Щодо начальника міліції... Я вважаю, що ми повинні поміняти підходи. Сьогодні як призначають начальника міліції — привезли, посадили на посаду, і все. Напевно, начальника міліції все-таки повинен призначати обраний голова територіального об’єднання, але обов’язково за погодженням, скажімо, в Головному управлінні МВС, в області. Повинні бути виписані професійні вимоги. Якщо призначає міліцейське начальство, то обов’язково за погодженням з головою територіальної громади.

Телеш: У законі про місцеві адміністрації те саме записано.

Мельник: Тому я за призначення, але з обов’язковим погодженням.

Зараз в районі не залишилося служб, які підпорядковані главі адміністрації. Про місто взагалі не говоримо. Сьогодні земельний відділ, будконтроль, екологія, санітарна, інші служби підпорядковані на іншому рівні.

Ред.: Які ж тоді зміни до законів ви вважаєте за необхідне внести, щоб все це запрацювало?

Мельник: З моєї точки зору, якби запрацювали наявні закони —закон про місцеве самоврядування, Хартія місцевого самоврядування...

У законі про місцеве самоврядування записано: громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Максак: Але ж закон про вибори фактично нівелює цю позицію. Тобто, є протиріччя двох законів.

Мельник: Для місцевого самоврядування сьогодні важливе: по-перше, формування бюджету; по-друге, земельні відносини. Гроші й землі — так завжди було. Я до цього спокійно ставлюся тому, що ми в Обухові змогли затвердити межі міста ще в 2006 році. Але є безліч міст, у яких немає межі. Тоді виходить, що це не громада, якщо немає меж міста, стратегічного і генерального плану. Обов’язково треба розділити землі комунальної власності й державної. Конфлікт закладений у перехідних положеннях Земельного кодексу: до того, поки не буде затверджено межі населеного пункту, право розпоряджатися землею належить райдержадміністраціям. Тож голова адміністрації, в межах своїх повноважень, має право підписувати розпорядження про виділення земельної ділянки.

Тому органи місцевого самоврядування виступають за те, щоб обмежити права районної адміністрації в плані розподілу земель, які перебувають за межами населеного пункту. Тобто, існують межі населеного пункту і межі відповідної ради. Наприклад, Обухів. У нас межа міста 2419 гектарів, а межа ради — близько п’яти тисяч гектарів. Сьогодні органи місцевого самоврядування хотіли би бачити чітко виписані зміни, що розподіл землі відбувається лише за погодженням з громадою...

Телеш: Ми повинні повернутися до найнижчої ланки — села. Потрібні зміни в законодавстві стосовно професійних вимог до посади сільського голови. Тому що зараз сільський голова абсолютно нічого не робить. Він чекає, якщо не вистачить грошей, адміністрація додасть на зарплату, і більше нічого. Це перетворило сільські ради на каси з виплати заробітної плати. Це при тому, що в межах населеного пункту землю в оренду здають за супернизькими цінами. Говоримо, перегляньте грошову оцінку землі. Це ж наповненість вашого бюджету. Вони цього не роблять. Чому? Бо на своїй території він голова села, а його знайомі — фермер, голова сільгосппідприємства. Він просто не хоче псувати стосунки. Тож сільський голова має розуміти, що він працює не на стосунки з підприємцями, а перш за все, захищає свою громаду. Щоб вона була самодостатньою і могла щось робити. Ну не може такого бути, щоб сільський голова ходив до мене і просив полагодити дах на дитячому садочку.

Знову ж таки — заробітні плати. Коли ми формували бюджет минулого року, ми їх попереджали — можете собі платити хоч усі доплати, які передбачені законодавством, тільки за однієї умови: якщо ви виконуєте бюджет. Виконуйте і платіть, що хочете. Ніхто не послухав. Деякі сільради до цього часу платять гроші за військово-обліковий стіл. Ці гроші доплачують секретарям, хоча в нас у районі 32 призовники.

Тобто ставлення сільських голів повинно бути нормальне. У них же є повноваження, користуйтеся ними. А вони якось не зовсім хочуть їх нормально виконувати.

Максак: Я хочу доповнити Тамару Сергіївну і Володимира Олександровича. Справді, потрібні кваліфікаційні вимоги до кандидатур, які балотуються на посаду сільського, селищного, міського голови. Тому що люди навіть не знають визначення місцевого самоврядування, не те що вміють керувати територіальними громадами. По-друге, органи місцевого самоврядуванні мають свою структуру і штат затверджувати самі. Вони обмежені. Скажімо, самодостатні сільські, селищні ради повинні мати право вводити посаду юриста. Велика зараз проблема з цим у сільських і селищних радах. Вони приймають рішення, більшість з яких з часом опротестовує прокуратура, бо вони не відповідають чинному закону.

Телеш: Я не можу з вами погодитися. Адміністрація читає всі протоколи. Ми працюємо з сільськими радами.

Максак: Але після того, як рішення ухвалене. Вважаю, що перш ніж виносити проект на розгляд сесії, його має опрацьовувати юрист. Кваліфікована особа, яка могла б дати правову оцінку, чи можна приймати такий правовий акт. Вважаю, потрібно дати можливість самодостатнім громадам затверджувати штати такі, які вони вважають необхідними на даний час.

Окрім того, не знаю, як в інших районах, але в нашому Броварському видача державних актів, розробка технічної документації — це досить складні питання для сільського населення. Якщо державні акти раніше видавалися в сільських радах, то не виникало питань. Зараз за отриманням державного акта громадянам потрібно звертатися до ДЗК (Державний земельний кадастр). Тобто їхати в район. Там черги, і люди похилого віку просто не витримують цих черг. Тому я переконана, що ці повноваження потрібно передати на місця. Можливо, щоб землемір потім їздив в ДЗК і звітував про те, скільки державних актів видано, на які земельні ділянки.

Телеш: Це просто вирішується. Скажімо, по такій-то сільській раді виготовлені держакти. Будь ласка, на такий-то день домовтеся з сільським головою, ви приїдете й заберете та вручите всім акти.

Максак: Це добре. Але в нас, на жаль, такого немає. Часом 50—60 чоловік приходять і скаржаться, що вони не можуть отримати держакти на землю. У вас у Кагарлику просто ідеальні стосунки. У нас також ідеальні стосунки з адміністрацією. До речі, Броварський район другий рік поспіль займає перше місце в області...

Телеш: Очевидно, питання в можливостях району?

Максак: І в керівництві також. У нас існувала дуже велика проблема в 2006 році, коли обраний голова районної ради взагалі не знав, що таке місцеве самоврядування і з чим його їдять. Коли роботу району паралізували на три місяці. І завдяки великій праці голови райдержадміністрації районну раду було об’єднано. Депутати порозумілися і знайшли вихід із глухого кута.

Нині ми створили школу муніципального управління. Навчання проводяться щотижня. Ми туди збираємо і депутатів місцевих рад: сільських, селищних і районних. Ми проводимо навчання і з землевпорядниками, бухгалтерами. Депутати наші також навчаються. Раз на місяць їх обов’язково збирають на базі нашої школи муніципального управління. Керує цією школою Слободянюк Леонід Володимирович. Це колишній голова районної ради, який пройшов школу місцевого самоврядування і був головою не одне скликання. Він запрошує кваліфікованих працівників, і навчання дійсно дає свої результати.

Ред.: Щиро вдячні вам за участь у розмові.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.