Перший понеділковий дзвінок до редакції фактично поклав початок черговому напруженому робочому тижню редакційного колективу «Голосу України». Невідомий сумський абонент, малюючи неймовірні страшилки, повідомив одному з редакційних керівників про сміттєвий апокаліпсис, який смертельною небезпекою навис над містом, загрожуючи перетворити його на хімічний Чорнобиль. Усю провину і відповідальність за сміттєву вакханалію анонім безапеляційно поклав конкретно на генерального директора ТОВ «Сумикомунтранс» Володимира Черткова, з вини якого сміття не вивозили впродовж трьох днів. «Це саме той, — пустив шпильку анонім, — який ще 30 грудня 2005 року на сторінках вашої газети пообіцяв сумчанам, що в місті знову будуть квітнути троянди».

Ніде правди діти: вже в суботу різноманітних відходів на контейнерних майданчиках обласного центру назбиралося вище даху, а за два наступні дні — неділю і першу половину понеділка — кожен із них перетворився на справжній рукотворний Еверест, від якого три дні по всіх Сумах несло немов з асенізаторської бочки. Правду казав «анонім-правдолюб» і про бажання Володимира Черткова, оприлюднене в матеріалі трирічної давності, перетворити рідне місто на квітучий сад. Збрехав, як на мене, лише в одному, коли намагався навісити всіх собак за сміттєвий бум на керівника «Сумикомунтрансу». Як з’ясувалося згодом, анонімний дзвінок був звичайнісінькою підставою, щоб, коли кореспонденту «Голосу України» приспічить провести власне розслідування причин трансформації трьохсоттисячного міста у громадську вбиральню, вивести з-під удару справжніх «творців» сумського сміттєвого дива.

Ось що нам розповів генеральний директор «Сумикомунтрансу», якому невідомі «доброзичливці» заздалегідь свідомо відвели роль «стрілочника».

Про можливий розвиток подій Володимира Черткова повідомили ввечері у п’ятницю. Той не повірив. А даремно. Наступного ранку, наглухо закрилися на декілька замків ворота на міському полігоні (за 20 кілометрів від Сум) для складування твердих побутових та негабаритних відходів перед двома десятками двадцятитонних сміттєвозів, які прибули з вантажем першим рейсом (упродовж дня кожен автомобіль здійснює щонайменше по три такі рейси. — Авт.). Кількагодинні вмовляння водіїв вивантажити хоча б перший рейс результатів не дали. На спроби закликати до совісті, мовляв, засмічене місто задихнеться у смороді, охоронці полігона повторювали, мов папуги: «У нас розпорядження керівництва, яке за будь-яких умов категорично заборонило приймати сміття». Чому? Відповідь на це запитання подаємо розгорнуту.

Довідавшись про це, Володимир Чертков забив тривогу, однак усі, хто міг якось вирішити питання із сміттям того суботнього дня чомусь виявились у зоні «недосяжності» мобільного зв’язку. Довелося двадцяти КАМАЗам, вщерть заповненим відходами життєдіяльності міста, везти свій вантаж на базу «Сумикомунтрансу». Там, «заякорених» із суботи, я їх і побачив уранці в понеділок. Уся територія бази по самісінькі щиколотки була залита рідиною (як-не-як дві доби витікала зі сміттєвозів. — Авт.), сморід від якої забивав подих в радіусі кілометра.

— Якби у Кримінальному кодексі України була відповідна стаття, то, переконаний, ініційовані сумськими можновладцями дії кваліфікувалися б як «неприховане владне рейдерство», — гнівно каже Володимир Чертков. — На межу сміттєвого колапсу міська влада поставила місто під пристойним приводом «соціально-економічного захисту сумчан». Однак це «привід» від лукавого. На моє переконання, акція підпорядкована одній меті: за всяку ціну витіснити нашу фірму з ринку надання послуг населенню з вивезення відходів. Інакше як пояснити останню спробу міськвиконкому силоміць нав’язати рішення про підвищення нам вартості послуг із захоронення твердих побутових відходів на полігоні, вдумайтесь тільки, майже в 4,5 (!) разу — з 1,96 до 8,22 гривні за один кубометр.

Оскільки, переконаний Володимир Чертков, кабальний договір було складено з порушенням статті 31 Закону «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабміну за №1010 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», що, як вважає мій співрозмовник, підтверджує його правоту стосовно справжніх задумів міського очільника, товариство відмовилося від його умов.

— Невдовзі після нашої відмови міський голова з найближчим своїм оточенням, напевно, й вирішив показати громаді, хто в місті справжній хазяїн, — продовжує розповідь Володимир Миколайович. — Напередодні вихідних терміново скликав «раду старійшин» у складі заступника міського голови Анатолія Бондара, начальника міського управління ЖКГ Валентина Костюка і керівника «Сумижилкомсервісу» Дмитра Сіденка (прізвища «довірених» пана Мінаєва за чотири дні оприлюднив на засіданні депутатської комісії депутат міськради Володимир Руденко, який був на «епохальній» нараді серед запрошених. — Авт.). «Старійшини», як ви вже здогадалися, одноголосно підтримали розпорядження патрона про тимчасове закриття полігона й тим самим перетворили місто на величезний розсадник інфекції. Врятувала від неї лише низька температура повітря.

До речі, міський голова також підтвердив наступного дня слова депутата на сесії міськради, що саме він віддав розпорядження про закриття полігона.

Зрештою, це не єдина проблема. Володимир Чертков вважає, що він уже давно став чи то більмом на оці, чи то кісткою в горлі. «Приливи ніжності» до власної персони з боку можновладців, каже, він відчув після публікації в «Голосі України» статті «Щоб у місті знову заквітли троянди». Тоді до матеріалізації заповітної мрії Черткову залишався один крок: змонтувати в Сумах лінію для сортування твердих відходів та побудувати сучасний завод із переробки відходів і виготовлення з них біопалива. Інвестором проекту вартістю 7,5 мільйона доларів, виступила всесвітньо відома англійська фірма, яка ладна була профінансувати будівництво «під ключ» під чесне слово — гарантію міської влади всього-на-всього про завезення всіх відходів на переробку.

Так і не справдилася досі заповітна надія Черткова та сотень тисяч сумчан про троянди й життя в екологічно чистому і впорядкованому місті.

Водночас, зазначає Чертков, він відчуває постійні спроби вставити палиці в колеса «Сумикомунтрансу». Так, приміром, невдовзі після надання Чертковим міському голові вищезгаданого інвестиційного проекту в місті було оголошено конкурс з «демонополізації» «Сумикомунтрансу». Виграло його якесь ПП «Світ». Сім місяців новоспечений конкурент з усіх боків намагався підступитися до виконання своїх обов’язків, але так і не зміг. Лише після цього Чертков отримав дозвіл закуповувати нові сміттєвози та європейські контейнери для окремого збирання відходів. Він не став відкладати справи в довгий ящик. Аж у Дніпропетровську віднайшов інвестора, який, тепер уже під чесне слово Черткова, виділив понад 6 мільйонів гривень, необхідних для закупівлі 13 одиниць сучасної техніки й майже 1000 євроконтейнерів. Та коли новий проект перебував у стадії завершення, з’явилися конкуренти з далекої Італії з трьома «підтоптаними» сміттєвозами періоду 70-х років, тоді як у «Сумикомунтрансі» їх в наявності понад 30. Але ми вже давно знаємо: «який віз, такий і привіз». Італійські «сміттєві» синьйори протрималися в Сумах зі своїми трьома «мустангами» цілих півтора місяця, після чого, сказавши на прощання «аривідерчі» (подейкують, що вони чогось не поділили з роботодавцем. — Авт.), з усіх сил чкурнули на Адріатику. В дорозі з ними стався нечуваний конфуз: через поломку два «доблесні» сміттєвози було відправлено на автомобільне звалище безпосередньо на території України.

За таких обставин, щоб більше не потрапляти в халепу та не бути загальним посміховиськом, мудрі люди завжди роблять відповідні висновки. Не хочеться повторення ситуації, коли після тимчасового закриття міського полігона відходів колектив «Сумикомунтрансу» більше тижня цілодобово вичищав обласний центр від сміття. Можливо, хоч заява керівника «Сумикомунтрансу» до міської прокуратури про порушення кримінальної справи стосовно авторів «сміттєвої» вакханалії за перевищення влади відіб’є в останніх бажання чинити беззаконня...

Суми.

P. S. На щастя, депутатський корпус виявився мудріший. На черговій сесії міськради депутати ухвалили рішення, яким зобов’язали виконавчу владу сплачувати різницю в тарифах за складування твердих відходів з міського бюджету. Про подальший розвиток подій навколо «сміттєвої ситуації» газета постійно інформуватиме своїх читачів.