Успіх сил антитерористичної операції в Донецькій області посилив напругу серед бойовиків «ЛНР». Сьогодні вони активно готуються до бойових дій. У регіон підтягується військова техніка та поповнення. За словами мешканців Краснодонського і Свердловського районів, машини з озброєними «добровольцями», а також танки й бронемашини безперешкодно проходять через пункт пропуску «Червонопартизанський», контрольований бойовиками. Іти в напрямку на Свердловськ російські колони не можуть, оскільки ця дорога блокована силами АТО, тому рухаються путівцями, відомими лише місцевим жителям. Через Краснодон одна з колон пішла в напрямку Луганська. Зокрема, тільки 3 і 4 липня місцеві жителі налічили 5 танків, 17 бронетранспортерів, 7 тентованих вантажівок з найманцями. Усі вони пройшли під російськими прапорами.

Місцеві жителі зазначають, що українська авіація могла б легко знищити колони, що йдуть через поля, і, тим самим, перешкодити підходу підкріплення для терористів. Однак цього не відбулось. Як розповідають очевидці, велика кількість бойовиків сконцентрована біля блокпоста, встановленого на в’їзді до пункту пропуску «Червонопартизанський». Вони базуються в промислових будівлях розташованої неподалік прикордонного пункту шахти «Червоний партизан».

Готуючись відбивати атаки українських силовиків, бойовики вибирають методи оборони, які передбачають прикриття мирним населенням: ховаються в житлових будинках і встановлюють системи залпового вогню «Град» посеред житлових кварталів. У Луганську, наприклад, одну таку установку розмістили на території дитячого садка по вулиці Вавилова, а в Краснодоні — посередині житлового масиву. Як розповідають місцеві жителі, із цієї системи «Град» одного дня було зроблено майже 40 пострілів у бік селища Поріччя, що поряд з Ізвариним. Артилерійські гармати в центрі міста з’явилися й у Перевальську, а снайпери зайняли позиції на дахах п’ятиповерхівок.

З обладнаних вогневих позицій у Кам’янобродському районі Луганська бойовики «ЛНР» із «Градів» уже обстріляли кілька дачних селищ, територію в районі старого таксопарку. В Алчевську на сьогодні місцеві журналісти налічили, щонайменше, п’ять точок, де розташовуються бойовики. Зокрема, представники батальйону імені Олександра Невського захопили будівлю алчевського пологового будинку і мають намір обладнати в ньому госпіталь та бомбосховище. А місяць тому ними було захоплено будівлю алчевського міськвідділу СБУ. Тепер тут знаходяться вогневі точки «дружинників», а на будинку висить табличка «Військова комендатура». Ще одна така «комендатура» розташовується в будівлі місцевого військкомату. Між ними немає згоди, і відносини будуються на з’ясуванні, хто з них «законний».

Люди не вірять брехні бойовиків

Неоднозначна ситуація спостерігається у Свердловську. Якщо раніше багато мешканців цього шахтарського міста підтримували сепаратистів, то сьогодні вони стомилися від сваволі російських найманців і чекають приходу сил АТО. А останні події переповнили чашу терпіння людей. Протягом двох днів із 40-метрового терикона неподалік селища шахти ім. Свердлова вівся обстріл, у результаті якого було зруйновано кілька житлових будинків. Коли вогонь затих, на місці обстрілу з’явилася знімальна група російського телеканала. У коментарі російським журналістам місцевий чиновник звинуватив в обстрілі Національну гвардію України, а агітатори «ЛНР», що з’явилися в постраждалому селищі, повідомили, що вогонь відкрив «Правий сектор», і закликали чоловіче населення селищ записуватися в «ополчення». Однак люди не повірили «брехні про «Правий сектор», бо самі вирахували того, хто метав на їхні будинки смертоносні снаряди. Одним із тих, що стріляли, виявився раніше засуджений співробітник шахти «Червоний партизан» ВАТ ДТЕК «Свердловантрацит».

Сорокаметрова висота терикона дозволяє вести вогонь на далекі відстані: по селищах Довжанський, Олександрівка, житлових масивах у самому Свердловську, по мосту на виїзді з міста. За розповідями місцевих жителів, ще на початку липня на териконі з’явилося кілька людей у цивільному одязі. Вони оглядали місцевість. Наступного дня на терикон затягли зброю й почали обстріл. Вогонь коректувала людина за мобільним телефоном. За її командою гармати змінювали напрямок стрілянини.

Як повідомляють жителі, на териконі в селищі Олександрівка знаходиться ще одна вогнева позиція терористів. Причому бойовики розташувалися в житлових будинках і носять цивільний одяг. Обстріл мосту ведеться із житлових будинків по вулиці Териконній. Звідси ведеться також спостереження за українськими частинами й коректування вогню. У центрі міста, а конкретно в Палаці культури імені Свердлова, розміщується база сепаратистів, там знаходяться склади й поранені «ополченці», а зброя зберігається в офісі Компартії.

Мешканці південних регіонів, як можуть, перешкоджають діям бойовиків. У Красному Лучі, вчинивши спротив, шахтарі не дозволили групі озброєних людей заволодіти вибухівкою, яку використовують на шахті для вуглевидобувного процесу.

Зі Слов’янська — у Луганськ

Озброєні прихильники «ЛНР» сьогодні скаржаться на відсутність підтримки луганчан і розчаровані ставленням місцевого населення до ідеї незалежності Луганщини. За їх словами, «по-справжньому налаштовані воювати тільки кавказькі «добровольці», яких так щедро посилає на Донбас російська сторона. Втім, своїми ставлениками вона намагається замінити й керівництво «ЛНР». Щоправда, лідер «республіки» Валерій Болотов поки що у своєму кріслі утримався, а от «прем’єр-міністр» з місцевих поступився своїм портфелем російському політтехнологу Марату Баширову. Сам же самопроголошений лідер «Луганської народної республіки» зі штабом виїхав на свою батьківщину — до Стаханова, на резервну базу бойовиків у передмісті. Мета такого переміщення поки що не відома. Стахановці повідомляють, що до міста з’їжджаються прихильники Болотова. Вони добре озброєні й екіпіровані. Прибулі зміцнюють свої позиції, посилюють охорону блокпостів, розташованих між Стахановим і Брянкою, а також на виїзді в напрямку Кіровська й Ірміне. За допомогу в пійманні кожного проукраїнського активіста сепаратисти обіцяють стахановцям винагороду у 2000 гривень.

Тим часом

За інформацією деяких джерел, до Луганська приїхав лідер слов’янських терористів Ігор Гіркін, більш відомий, як «Стрєлков». Разом з ним на десятьох тентованих армійських КамАЗах прибули бойовики з підконтрольного йому збройного угруповання.

Приїзд «Стрєлкова» наводить місцевих експертів на думку, що саме Луганськ тепер може стати опорним місцем для бойовиків. Тим паче що територіально до україно-російського кордону місто розташоване буквально всього за 30—40 км. Чи пов’язаний приїзд «Стрєлкова» з несподіваним від’їздом лідера «ЛНР» Валерія Болотова до Стаханова поки що не відомо. Але спостерігачі вже звертають увагу на те, що мінометні обстріли відразу декількох районів обласного центру, що відбулися 6 липня, пов’язані саме з присутністю в Луганську «головнокомандуючого «ДНР» Гіркіна.

Також уночі 7 липня бойовики «ДНР» і «ЛНР» вчинили низку нападів на позиції сил антитерористичної операції. Зі стрілецької зброї вони обстріляли блокпости українських силовиків біля населених пунктів Амвросіївка та Рубіжне, а також опорні позиції сил АТО в районі прикордонного пункту пропуску «Довжанський» і міста Кремінна. Обстріл вівся з мінометів. А напередодні терористи двічі обстріляли Луганський аеропорт. Як повідомили українські десантники, які перебувають тут, вогонь вівся із гранатометів, зенітних установок і танків. У якийсь момент бойовики розвернули гармати й відкрили вогонь у бік селища Фабричного. Втрати серед мирного населення уточнюються.

Думка

Визволяти найбільш східну область буде нелегко, — вважає керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук. «Досить великі території, які до сьогодні умовно контролювалися бойовиками, і на яких поки що немає контролю сил АТО. Це означає, що терористи мають можливість для відходу, маневру, перегрупування, — пояснює він. — Треба розуміти, що терористи щосили використовують цивільний транспорт — наприклад, із Краматорська вони тікали в основному на легкових автомобілях, відібраних у мирного населення. Знищувати все підряд з того, що рухається дорогами, звісно, ніхто не буде».

Навіть невеликий Слов’янськ було важко відбивати у ворога, а воювати в обласних центрах, з огляду на величезну чисельність мирного населення, буде важче в рази. Варіант «узяти місто з ходу» малоймовірний. Ще один фактор — відкритий кордон. «На превеликий жаль, враховуючи розміщення сил, узяти його під контроль на деяких ділянках також дуже непросто. Тоді як Путін продовжує посилено поставляти найманців і зброю», — вважає Тимчук. А чи змусять останні успіхи АТО почати згортати таку підтримку з боку Кремля, чи, навпаки, Росія кине для роздування конфлікту ще більші ресурси — невідомо.