Потреба в сильній громаді зростає щодня

— Володимире Анатолійовичу, післязавтра професійне свято — День місцевого самоврядування, всім працівникам системи народовладдя його доводиться зустрічати у стані підвищеної «бойової готовності», чи не так?

— Безперечно, серйозні фінансово-економічні труднощі, які принесла з собою криза, змушують не святкувати, а працювати у прискореному ритмі, приймати невідкладні рішення, вживати неординарних заходів. Іншого виходу немає: вже в жовтні в області дещо знизилися темпи соціально-економічного розвитку, поповзла вгору крива із зростання заборгованості з оплати праці, збільшилась кількість безробітних та відправлених у відпустки за власний рахунок працівників. Не визначена ситуація в аграрному комплексі. Попри те, що Черкащина виростила рекордний урожай хліба — близько трьох мільйонів тонн, — падіння цін на зернові, відсутність внутрішніх та зовнішніх ринків збуту ставлять на коліна сільгосптоваровиробників. Комори СТОВів аж тріщать від збіжжя, однак продати бодай половину вирощеного селяни не в змозі. Від цього страждають не лише працівники аграрних підприємств, а й уся соціальна інфраструктура сільського населеного пункту. Адже найбільші внески до бюджетного «гаманця» того чи іншого органу місцевого самоврядування роблять саме сільгосптовариства, агрофірми, фермерські господарства. Тож ситуація нині складна. Утім, не настільки драматична, як подеколи подають її ЗМІ.

— Як із неї виходять органи місцевого самоврядування?

— Щойно я провів «мозкову атаку» з керівниками фракцій обласної ради та начальниками фіскальних управлінь облдержадміністрації стосовно мінімізації наслідків кризи. Ми проаналізували нинішній стан справ, домовилися про жорсткий контроль щодо витрачання бюджетних коштів, пошуку нових джерел наповнення казни. Зокрема, ще не повністю вичерпали свої можливості податківці: не ліквідовано тіньовий бізнес, зарплату «в конвертах». Загалом ми готуємо цілий пакет невідкладних антикризових заходів, які спочатку розгляне колегія облдержадміністрації, а потім його ухвалюватиме сесія облради. Утім, уже тепер, не чекаючи вказівок згори, на місцях намагаються самотужки пом’якшити удари кризового «молота». Так, наприклад, в Умані, де дефіцит бюджету становить декілька мільйонів гривень, працівники міськвиконкому на чолі з мером міста Юрієм Бодровим до кінця року по черзі братимуть по двотижневій неоплачуваній відпустці, щоб хоч якось заощадити бюджетні кошти. В апараті обласної ради, я особисто, також «затягнемо паски», щоб скоротити витрати. Те саме роблять працівники органів місцевого самоврядування в Золотоноші, Каневі, Смілі. Канівчани розраховують до кінця року відчутно поповнити міську скарбницю за рахунок продажу на аукціоні двох земельних ділянок.

— Це чи не найприбутковіша стаття наповнення казни. Однак не всі можуть скористатися нею. Бо досі не проведено інвентаризації землі й ніхто точно не скаже, Калитчин цей наділ чи когось іншого...

— Згоден, цю роботу потрібно провести і в масштабах всієї держави, і в нашій області. Бо є проблеми щодо відведення земельних ділянок поблизу заповідних місць, лісових масивів, уздовж берегової лінії Дніпра. Утім, сільські голови добре знають, кому належить земля. Інша річ, що не завжди вони добросовісно розпоряджаються правом передачі в оренду земель запасу, «забувають» брати вигідну для громади плату за користування ними. Випадки безгосподарності та службових зловживань не раз ставали предметом розгляду контролюючих і правоохоронних органів.

— Зокрема, в області добре відомий випадок, коли можновладці, орендуючи землю в Канівському районі, не пускали через «свої» ділянки до річки навіть місцевих жителів.

— Обласна рада перевіряла законність надання в користування мисливських угідь, земельних ділянок регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». З цього приводу було створено депутатську тимчасову контрольну комісію, котра ретельно опрацювала всі надані їй документи й виїжджала до Канівського району, щоб на місці зустрітися з виборцями й оцінити ситуацію, що склалася. Втручання депутатів обласної ради в суперечку між сільськими жителями та орендарями дало позитивні результати. На сьогодні конфлікт вичерпано, користувачі ландшафтного парку дотримуються вимог чинного законодавства, дбають про примноження природних багатств.

Микола Томенко нас зрозумів

— Володимире Анатолійовичу, нині точиться багато розмов про те, як зробити територіальну громаду сильною і незалежною. Посилаються на польський досвід, наводять приклад прибалтійських держав. А як ви дивитеся на розвиток місцевого самоврядування?

— Порівнювати наші сільські, селищні чи міські ради з польськими структурами організації населення мені здається не коректно. Ми з нашими сусідами перебуваємо в різних «вагових категоріях». Якщо взяти середньостатистичну польську гміну (сільраду), то в ній працюють щонайменше 12—15 фахівців, котрі конкретно відповідають за якусь справу. Один — за стан доріг, другий — за житловий, комунальний сервіс, третій — за освіту, четвертий — за культуру і так далі. Депутати всіх рівнів отримують там за свою роботу з виборцями заробітну плату. Зі вступом Польщі до Європейського Союзу ця країна піднялася ще на один щабель. Ми ж повинні починати якщо не з нуля, то з «першого класу». У нас досі не врегульована сама система органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів. На рівні міста, села, селища виконкоми є. У районі, обласній «столиці» — немає. Інакше як абсурдом це не назвеш. Ось чому на недавній нараді, котру провів заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко, всі голови облрад висловилися за те, щоб цей недогляд, чи помилку, законодавця було усунуто. З утворенням виконавчого комітету обласної, районної рад зникне «чорна діра», через яку, бувало, вилітали в нікуди ухвалені депутатські рішення, важливі проекти.

— А чи не буде це новим роздуванням штатів? Нині всюди через кризу намагаються скоротити кількість працюючих.

— Абсолютно. У виконкомі обласної ради працюватиме оптимальна кількість фахівців, які вестимуть галузеві напрями. Натомість усі управління обласної державної адміністрації буде ліквідовано. Невеликий апарат ОДА матиме державні контролюючі функції. Все стане на свої місця.

— Та поки ці наміри здійсняться... Уже сьогодні Кабмін оголосив про істотне «урізання» апарату обласних рад. Яка ваша думка щодо цього?

— Щоб непродуманого кроку не сталося, ми, голови облрад, звернулися з проханням до Миколи Томенка допомогти Кабміну розібратися з цим питанням. Відрадно, що зустріли з боку Миколи Володимировича повне розуміння. Ймовірне скорочення управлінців обласної ради, погодився він із нашими аргументами, можливо, і зменшило б витрати на копійки, зате значно погіршило б якість підготовки засідань депутатських комісій, сесій, діяльності обласного «парламенту» загалом. До того ж, зійшлися на думці мої колеги, ніщо не заважає переглянути штати «штабів» облрад. Однак робитимемо ми це самі. Бо за чинним законодавством уряд справді має право коригувати видатки на штатний розпис облради, сам розпис — ні. На нараді в заступника Голови Верховної Ради України ми домовилися також про створення Ради регіонів — консультативно-дорадчого органу, котрий, гадаю, унеможливить прийняття однобоких, незважених рішень щодо місцевого самоврядування й розвитку областей загалом. Парламентські слухання незабаром зосередять свою увагу на невирішених питаннях народовладдя, на уточненні повноважень, завдань і статусу органів місцевого самоврядування з тим, щоб внести відповідні зміни до Конституції.

Переможемо — іншого не дано

— Щойно ви, Володимире Анатолійовичу, розповіли про взаємокорисну зустріч ваших колег з Миколою Томенком. Віце-спікер парламенту родом із Черкащини й надає чималу допомогу землякам. Що б ви хотіли особливо виділити у цій співпраці?

— Ми вдячні заступникові Голови Верховної Ради за постійну підтримку наших починань, за його енергію, ідеї, за молодече завзяття, якими він заряджає й нас. За його ініціативою ми налагодили тісну взаємодію з Українським фондом соціальних інвестицій щодо виконання спільного проекту уряду України та Світового банку «Фонд соціальних інвестицій». Цей проект підвищив ентузіазм наших сільських голів, пожвавив роботу територіальних громад. Адже за умовою Фонду 10 відсотків вартості реконструкцій соціально-культурних чи житлово-комунальних об’єктів мали зібрати жителі населеного пункту, а 90 — зарубіжні інвестори. Нам удалося здійснити в рамках міжнародної ініціативи 16 проектів. Відремонтовано або реконструйовано школи в містах Каневі та Чигирині, в селах Мартинівка, Галаганівка, Таганча, Суботів, Рацеве. Відремонтовано будинки культури, ФАПи, водогони в селах Сушки, Тіньки, Топилівка, Григорівка, Литвинець та в інших. Загальний обсяг інвестицій становить понад 9 мільйонів 580 тисяч гривень. Крім цих новацій, Микола Володимирович започаткував проведення на Черкащині щорічного Фестивалю зірок вітчизняного спорту. Юнацтву, дітям дуже сподобалося це дійство, адже, крім знайомства з «живими» чемпіонами і рекордсменами, юні спортовці мають від своїх гостей майстер-класи і щире спілкування.

— Сьогодні багато хто переконує нас у тому, що уроки фізкультури для школярів непосильні. Батьки правдами і неправдами звільняють дітей від будь яких фізичних навантажень...

— Вважаю це неправильним. Хоч проблема дитячого здоров’я існує. Адже умовно здоровими лікарі визнають лише 15—20 відсотків школярів. На жаль, Черкащина єдина в Україні область де досі немає обласної дитячої лікарні. Розпочате майже 20 років тому будівництво цього медичного закладу тривалий час було заморожено. У 2005 році ми відновили спорудження лікарні. Крім державного фінансування, спрямовували на цей об’єкт і кошти з обласного бюджету. Однак цього року держава не виділила на будову жодної гривні, й роботи там знову зупинено. Великі проблеми виникли також із медичними кадрами для районних лікарень, не кажучи вже про селищні чи сільські. Випускники медуніверситетів неохоче їдуть у сільську місцевість. Тому в районах половина лікарів пенсійного віку, й ситуація з кожним роком погіршується.

— То що ж робити?

— Депутати обласної ради, лікарі за фахом, досвідчені керівники галузі Валерій Черняк, Наталія Атамась, Віктор Парамонов, Василь Гридюшкін, Юрій Пономаренко на основі свого великого досвіду переконали депутатський корпус обласної ради в тому, що головне нині — зміцнити матеріальну базу, модернізувати обладнання у спеціалізованих медичних закладах. Щоб хворі з будь-якого куточка області могли отримати високопрофесійну допомогу. Торік обсяги видатків на охорону здоров’я становили понад півмільярда гривень, або майже на 29 відсотків більше рівня 2006 року. У 2008-му бюджетні призначення галузі перевищили 669 мільйонів, або на 25 відсотків більше, ніж торік. Ми підтримали районні лікарні, завершили реконструкцію обласного кардіологічного центру, придбали ангіографічний комплекс, іншу новітню апаратуру. Тепер найскладніші операції на серці, на судинах здійснюються на місці, а не в столиці, як раніше. Одночасно активно розвиваємо сімейну медицину. Сьогодні 121 лікувально-профілактичний заклад області перейшов на надання медичної допомоги населенню на засадах сімейної медицини. Сподіваємося, що з оновленням лікарень та обладнання, з поліпшенням житлових умов і в сільську місцевість приїдуть молоді й перспективні медпрацівники.

— Володимире Анатолійовичу, незабаром почне відлік новий рік і Черкащина відзначатиме «дві п’ятірки» — 55-ту річницю утворення області. З яким настроєм йдете до цієї дати?

— З оптимістичним, незважаючи на кризу, труднощі, перешкоди. Бо немає в абсолюті нічого тільки поганого. Гадаю, криза для всіх нас, як холодний душ — той, що бадьорить, додає нових сил, змушує боротися. Щоб не розслаблялися, не «кисли». Ось я дивлюся фестивальні концерти, присвячені 195-літтю від дня народження Тараса Шевченка і 55-й річниці утворення області, які проходять у нас на Черкащині, і душа радіє. Бачили б ви, з яким піднесенням, завзяттям виходять на сцену народні фольклорні колективи, молодіжні, дитячі ансамблі! Від них, як з чистої криниці, набираєшся сили волі і духу. Я впевнений: всі перепони і «підніжки» кризи ми здолаємо і переможемо. Наб’ємо гулі, але й здобудемо новий, свій, а тому неоціненний, досвід. Іншого просто не дано.

Бесіду вела Лідія ТИТАРЕНКО.

Черкаська область.