Світ змінюється. Освіта має в першу чергу реагувати на ці зміни, розвиватися, враховуючи нові можливості й нові ризики, власні успіхи й зарубіжний досвід, досягнення науки і техніки, суспільні потреби... І прогнозувати майбутнє. Скажімо, якою буде школа через 20 років?
Відповіді на це та інші запитання шукали учасники тренінгу з теми
«Школа майбутнього», що проводився на базі Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в рамках україно-нідерландського проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні».Його мета — підготувати українських освітян фасилітаторами (від англ. facіlіtate — полегшувати, допомагати, сприяти), тобто тих, хто організовує, проводить, полегшує діалог, робить експертні висновки. Учасники працювали в групах, обирали представника, який захищав створену візуальну модель школи майбутнього.
Нідерландські тренери виступали фасилітаторами (жодних заперечень, власних висновків, лише запитання, що сприяли загальному розумінню). Що є актуальним сьогодні: які здібності, якості, характеристики учня має формувати, виховувати, розвивати освіта?
Ключові аспекти
«Школи майбутнього»:якість та доступність освіти; широкий доступ до інформації; дистанційне навчання; педагог-фасилітатор; індивідуальний підхід; навчання, що зберігає здоров’я; самоосвіта тощо.
Спрямованими на майбутнє і водночас актуальними на сучасному етапі були такі сесії:
«Реконструкція приміщення (частини) школи для навчання шестирічок», «Що ми (педагоги, батьки, учні) вже сьогодні можемо зробити для модернізації школи?»....
Наступним кроком у межах проекту буде проведення підготовленими експертами-фасилітаторами власних діалогів, на які запросять учнів, вчителів, директорів шкіл, батьків з міст і сіл Полтавщини. Метою діалогів є оцінка сучасної української школи та визначення суспільної думки, точки зору педагогічної громадськості щодо майбутнього шкільної системи.Якщо ми будемо не лише прогнозувати, а й докладемо зусиль, то, мабуть, створені учасниками тренінгу
«ідеальні» моделі перетворяться на «реальні».
