Учорашній Міжнародний день інвалідів ліквідатори аварії на Чорнобильській атомній електростанції відзначили численними акціями протесту. По всій країні «чорнобильці» вийшли на вулиці, щоб нагадати про своє існування владі, яка, мовляв, уже давно про них забула. Та основне дійство розгорнулося на столичних вулицях. Кількасот на перший погляд, а, за даними організаторів акції, майже п’ять тисяч осіб, з різних куточків країни вимагали від влади виконати низку вимог. Основна — виплата гідних пенсій тим, хто понад 20 років тому, не шкодуючи свого здоров’я, ліквідовував аварію на ЧАЕС.

 

Акція протесту у столиці розпочалася на майдані Незалежності. Приблизно за годину всю площу заповнили люди, переважно чоловіки, з різноманітними плакатами на кшталт «Чорнобильцям — гідну пенсію» тощо.

— У нас є декілька вимог, — каже Григорій Демченко, голова Сумського обласного громадського об’єднання «Союз Чорнобиль України», — які ми вже надали на розгляд нашому уряду. Перша — збільшення пенсій для «чорнобильців» у півтора разу. Також ми наполягаємо на тому, щоб черга на житло, яка з якихось причин зависла, знову почала рухатися. У нас люди чекають на свої помешкання з 1992—1993 років.

Непокоїть учасників акції і тенденція до скорочення соціальних програм. «Мало того, що нині пенсії «чорнобильців» за розміром посідають 23-тє місце. Так незрозуміло, як фінансуватимуться чорнобильські питання майбутнього року. Свого часу було проведено парламентські слухання. Нас там так добре вислухали, всі вимоги занотували, наобіцяли всього і побільше. Але все так і залишилося на словах», — розповідає Петро Верхуша, заступник голови Сумського обласного ГО «Союз Чорнобиль України».

Не відчуває на собі державної допомоги і ліквідатор аварії Микола Мінченко. Каже, прикро, що сьогодні хворі і вже у віці вони стали нікому не потрібні: «Я отримую 980 гривень пенсії. І щонайменше двічі на рік маю лежати у лікарні. А для цього потрібно декілька місяців відкладати».

Що стосується пільгового медичного обслуговування, запевняє — за 22 роки жодного разу не був у санаторії. Та сама ситуація і у Володимира Слинька. Сьогодні він отримує 876 гривень пенсії і за них мусить лікуватися і жити.

— Я тільки-но вийшов з лікарні. Рука відмирає і нічого не можемо зробити. Всі препарати доводиться купувати за власні гроші. А останнім часом взагалі ліки ніде не можна дістати. А владі все одно, не звертає на нас уваги. Вони просто не знають, що це таке, — розповідає Володимир Слинько.

А от Юрію із Сум держава все-таки виділила помешкання.

— Декілька років тому, — розповідає чоловік, — дали «чорнобильцям» замість квартир три підвали. Справжні, звичайні підвали. Ми навіть двері не можемо нормально відчиняти. Уже три роки судимося і жодних результатів. «Знаєте, коли ми шли на аварію, у нас ніхто не запитував, бажаєте ви чи ні. Ми йшли, бо потрібно було. А тепер, виходить, ми навіть не маємо права на гідні умови життя?» — дивується Петро Верхуша.

— У Кабінеті Міністрів, — розповідає Григорій Демченко, — сказали, що розглянуть і опрацюють наші вимоги найближчим часом. Однак коли настане той самий час — невідомо нікому.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.