Під час підсумків комплексної інвентаризації місць накопичення заборонених хімічних засобів захисту рослин область здригнулася: незрима небезпека чатує на кожного жителя регіону

Проблема безпечного зберігання пестицидів непокоїть моїх земляків декілька останніх десятиліть — відколи їх почали застосовувати в сільському господарстві області. Відтоді людей постійно турбує ціла низка питань власної безпеки. Чи спрацює хімічна міна сповільненої дії в місцях накопичення хімікатів? Чому впродовж останніх двох десятиліть влада навіть пальцем не поворухнула, щоб відвернути загрозу, яку вже видно неозброєним оком?.. І на жодне — бодай натяку на відповідь. Тим часом мовчання і бездіяльність влади з кожним днем множать людську тривогу. Замість неї відповідь на ці запитання намагалися відшукати спеціалісти державного управління охорони навколишнього природного середовища та представники громадських організацій. Оприлюднене резюме пролунало як грім серед ясного неба: руйнівні процеси, що відбуваються нині в довкіллі регіону, невдовзі можуть стати необоротними.

Відтак саме на часі згадати розпорядження голови Сумської облдержадміністрації «Про реалізацію системи поводження з непридатними та забороненими до використання пестицидами на території Сумської області», яке, зважте, було прийнято ще в середині 2004 року. Документ, зокрема, окреслював коло дій, які запобігали забрудненню ґрунту, поверхневих та підземних вод, визначав обов’язки й повноваження органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, спеціалізованих підприємств, що опікуються збиранням, переупакуванням, транспортуванням, зберіганням і знешкодженням непридатних та заборонених до використання пестицидів. Блажен, хто вірує в мобільність влади, її бажання щиро працювати на державу. За сім останніх років кількість хімікатів на складах регіону не тільки не зменшилася, а навпаки — зросла майже на 2 відсотки і нині становить понад 2578 тонн.

Зберігається хімічне «добро» у 293 «відповідних» місцях, 112 з яких перебувають у незадовільному стані, а 120 через банкрутство колишніх власників (сільгосппідприємств) взагалі виявилися безгоспними. Ось вам і «втішний» підсумок: понад 230 місць зберігання хімікатів — пороховий арсенал, який, не дай Боже, може рвонути.

Я аніскільки не згущую барви. Досить сказати, що на сьогодні в області пестицидна бомба повністю нейтралізована лише в одному Шосткінському районі і ще у трьох, висловлюючись військовою термінологією, — локалізована. У решті 14-ти — хімічна хохуля зростає, мов на дріжджах, і чекає, доки вкриється пір’ям. Не доведи Господи, дочекається.

Переважна більшість «складів» — без вікон, без дверей і без... даху. З пошматованих ємностей, які колись були тарою, витікають сіро-буро-малинові хімічні потоки і десятиліттями просочуються в землю, звідки дістаються річок, озер, ставків. Як наслідок, нині на Сумщині вдень з вогнем практично не відшукати колодязя чи джерела, в яких вода відповідала б санітарним нормам і стандартам.

Сказати, що в області повністю самоусунулися від проблеми знешкодження пестицидів — було б неправдою. Щороку обласний фонд охорони навколишнього природного середовища виділяє кошти для ліквідації пестицидних арсеналів. Але їх — жменя. Цьогорічного мільйона гривень, приміром, вистачило на переупакування 52 тонн хімікатів у Білопільському та знешкодження 45 тонн у Путивльському районах. А коли діждуться своєї черги решта з наявних близько 2,6 тисячі тонн хімічних «побратимів», що смертельною загрозою нависли над сотнями населених пунктів?

Питання, звісно, риторичне, оскільки найближчим часом відповіді навряд чи дочекаємося. Тим часом біда вже на ґанку і все гучніше грюкає у двері.

Де ж вихід? Дехто покладає розв’язання цієї проблеми винятково на приватні структури, спонсорів, меценатів. Пропозиція слушна і заслуговує на увагу, адже багаті також прагнуть тамувати спрагу джерельною водою. Однак один-два мільйони гривень чи навіть доларів — ситуацію кардинально не врятують, а лише відстрочать неминучу катастрофу. Для знешкодження хімічного монстра потрібна державна програма і сотні мільйонів бюджетних чи інвестиційних коштів. До того ж якнайшвидше. Адже на Сумщині розташувалося лише одне щупальце страшної хімічної потвори. А є регіони, де вона вже звела собі цілі кубла, які благодійними руками з наскоку не взяти. Тож часу на роздуми немає. Тільки масована атака спроможна відвернути загальнодержавну екологічну трагедію.

Сумська область.

Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.