Переробні підприємства навряд чи збільшуватимуть закупівельні ціни на сировину, хоча обсяги її виробництва наближаються до сезонного мінімуму

День молочного євростандарту відбувся у листопаді на Білоцерківському молкомбінаті. З цієї нагоди для журналістів було організовано такий собі прес-тур на підприємство. Комбінат з’явився на карті Київської області нещодавно, як стверджує його керівництво, «з нуля» відповідно до директив Європейського Союзу і Міжнародної молочної федерації.

Під час створення, розповів генеральний директор підприємства Андрій Раєнок, не керувалися тими директивами, які є в Україні від санепідемстанції або від тих же пожежників. Одна з них — якщо площа більше тисячі квадратних метрів, то її треба розбити на менші приміщення. Тактично, кажуть на комбінаті, це не правильно, тут було завдання створити відкритий простір, що дало б змогу обслуговувати виробничий процес від початку до кінця.

Під час прес-туру журналістам постійно наголошувалося: підприємство не бере на переробку молоко від корів з сільських подвір’їв. Добре розвинена молочна база і близькість до регіонів із значною кількістю товарних ферм дає можливість використовувати якісну сировину.

Екскурсія виробничими цехами мала познайомити представників мас-медіа з процесом перетворення молока в продукцію. Підприємство, як і кожен молочний завод, починається з санпропускника. Передусім пояснили —стерильна чистота. «У нас тут, — жартують на комбінаті, — політика закритих дверей». Тобто усі прохідні двері зачиняються автоматично.

У роздягальні — окремо приміщення зі шафками для брудного одягу, людина заходить з вулиці, знімає одяг, йде через душові — не інакше — в інше приміщення, де розміщені такі самі шафки з чистим санітарним одягом. Тільки тоді працівник може потрапити на виробництво. До речі, сюди категорично заборонено заносити харчі.

«Хліб, наприклад, містить дріжджі, — пояснював А. Раєнок, — які можуть опинитися в технологічному обладнанні, мікроорганізми швидко розмножуються й вивести їх потім практично неможливо. До того ж нікому не потрібні там комахи, таргани і таке інше...».

Виявляється, натуральні молочні продукти дуже чутливі до мікрофлори. Дріжджі, приміром, — це вбивство для продукції і для заводу.

На комбінаті діє сувора система контролю — у кожного співробітника карточка, запрограмована на певну зону доступу. Зазвичай працівник має право доступу в одні приміщення, і не має — в інші. Але картка директора, похвастався той, працює скрізь.

— У лабораторії, — розповіла її начальник Наталія Кравченко, — велика площа, щоб кількість приміщень відповідала усім європейським вимогам. Є баклабораторія (стороннім вхід украй небажаний), є хімлабораторія, радіологічна. Є дегустаційна кімната — щодня випущену продукцію дегустує комісія, яка складається з фахівців лабораторії, технологів, майстрів, операторів. На цій процедурі обов’язково присутній і генеральний директор.

Під час прес-туру називали цифру — у створення комбінату вкладено 30 мільйонів доларів. Звісно, кошти окупляться не за рік-два, але справа забезпечення населення питним молоком та іншими молокопродуктами — перспективна. Продукція з незбираного молока — це ходовий товар, бо підпадає під категорію «першої необхідності» та має попит. Він протягом останніх років стабільно зростає.

У грошовому вираженні, приміром, у загальнодержавному масштабі, за 2007 рік на молоко, кисломолочні продукти та вершки споживачі витратили більш як 4,8 мільярда гривень.

Тепер в Україні півтора десятка компаній контролюють три чверті всього ринку молочної продукції. Серед них кілька особливо потужних операторів. Навіть між лідерами загострюється конкуренція, одні компанії стрімко розвиваються, інші втрачають завойовані раніше частки ринку. Треба зазначити: найбільшими гравцями на нашому внутрішньому ринку продукції з незбираного молока є компанії з іноземним капіталом. Інвестори бачать в цьому напрямі стабільні прибутки та перспективу подальшого розвитку.

Хоча на самому комбінаті стверджують, що нині ринок споживання завмер. А за деякими позиціями готової продукції взагалі відбувається спад. Тому, ділилися під час прес-туру фахівці молочної галузі, збільшуватися ціна на сировину найближчим часом навряд чи буде. Хоча, визнають, «вона сьогодні в середньому по країні для населення невелика — десь 1,40—1,45 гривні за літр. Але почасти якість цієї сировини не відповідає навіть тим грошам, що платять».

Закупівельна ціна молока в Німеччині, мовляв, 32 євроценти за кілограм. Перерахуйте на гривні й отримаєте приблизно ту ціну, яку сьогодні платять сільгоспвиробникам. Хоча якість молока відрізняється — базові показники там зовсім інші: жир 4,2 відсотка і білок 3,4 відсотка, а у нас — 3,4 відсотка жир і білок — 3 відсотки.

Дурницями на комбінаті називають вимоги влади декларувати ціни на готову продукцію. У багатьох країнах, мовляв, товаровиробник отримує 30 відсотків від вартості продукції, яка доходить до споживача. У нас часто вимагають вкладатися в 10—15 відсотків. Звісно, в такому маркетинговому ланцюжку ніхто не працюватиме. Тому що 15 відсотків не окуплять усіх питань. Останні документи, що приймаються у цьому плані — здебільшого популістські. Звичайно, гравці ринку їх підписують, але потім шукають шляхи, як домовлятися окремо. Насправді, якщо споживач за готову продукцію платить, приміром, 6 гривень, то товаровиробник повинен з них отримати дві. Інакше не можна.

На запитання: «Як змінюватимуться ціни на готову продукцію тепер?» на комбінаті відповіли: поки що вони зберігатимуться на нинішньому рівні. А далі ринок покаже — чи буде збільшення споживання, чи ні. Залежно від того, як поводитиметься ринок, так і діятимуть переробники...

Г. К.

Фото автора.